Слоняра

Івана 11:50
«…лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув»

Сьогодні виповнюється 6 років з дня Помісного Собору Київського Патріархату, який заявив, що Київський Патріархат продовжує існувати незалежно від ПЦУ.

З цього приводу, а також враховуючи дискусії, що велися більше 30 років, хочеться поділитися деякими думками.

В Україні сьогодні діють три однаково канонічні і однаково благодатні Православні юрисдикції: УПЦ, ПЦУ та УПЦ КП.

Всі три однаково перебувають у розколі з однаковою відповідальністю за нього.

Першопричиною розколу є церковно-політичне керівництво РФ.

Вина на ньому в першу чергу, однак це не скасовує відповідальності українських юрисдикцій за єдність українського Православ'я.

Коли якась одна юрисдикція заявляє монополію на Православ'я в Україні і силою намагається знищити інші — це програшна справа, яка нічого, крім шкоди Православ'ю і Україні, не принесе.

Українське Православ'я продовжуватиме жити в хаосі, поступово і невідворотно занепадаючи, доки українські юрисдикції не припинять бачити в інших одвічних ворогів.

Патріарх Філарет був і є єдиним українським архієреєм з відповідними здібностями і баченням української автокефалії.

Ні ПЦУ, ні УПЦ не мають бачення автокефалії і не здатні поводитися самостійно. Вони перебувають в залежності від тих, кого намагаються наслідувати і в контрзалежності від тих, хто їм не подобається.

У Київського Патріархата в поточному форматі немає майбутнього і швидше за все він зникне без Патріарха Філарета.

Усім людям, які усвідомлюють вище написане, необхідно уже зараз готувати фундамент для майбутньої справді незалежної справді української Церкви.

Перший крок до такої Церкви - поставити на перше місце єдність у Христі і любов до своїх по вірі православних християн.

Мир вам.

НТП

Молітеся - поборете.

Це наш захисник, якого щойно звільнили з полону. І першим, що він зробив — зателефонував своєму сину, капітану ЗСУ, який зараз знаходиться на війні.

Він три роки молився й переживав за нього в полоні більше, ніж за себе.

Придумайте підпис

Прислав Чумний

Улюблені у Христі брати та сестри, ми долучаємось до збору коштів для забезпечення бійців III ОШБр БПЛА різних видів. Бійці бригади безперервно виконують надзвичайно складні завдання на передовій. Дрони ж надають їм змогу проводити розвідку та виконувати поставлені задачі ефективніше, не наражаючи життя бійців на небезпеку.

Сума збору: 20 000 ₴

Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/8R9Fmz3Fad

З неділею всіх святих, в землі Руській (Українській) просіявших!

Якоже плод красний Твоєго спасительнаго сіянія, земля Руськая приносить Ті, Господи, вся святия, в той просіявшия. Тіх молитвами в мирі глубоці Церков і страну нашу Україну Богородицею соблюди, Многомилостиве.

НТП

#Записи 6

Записи Києво-Печерського розспіву 1911-го (!) року.

Я довго не хотів викладати записи лаврського хору, зроблені у 1911-му році (я вже про них згадував). В основному через те, що я не маю повної інформації про те, звідки взялись ці записи. Деякі з них можуть бути знайомі вам завдяки диску "Записи старинных церковных хоров" студії звукозапису КПЛ. Але звідкіля взялися всі інші - я не знаю, лише маю чутки, що їх могли перезаписати з Москви, де зберігалися архіви фірми "Екстрафон".

Є трохи інформації про те як з'явилися ці записи. В кінці 1910 року без погодження з митрополитом Київським і Галицьким та Святійшим Синодом, отець Флавіан (Приходько), який тоді був уставщиком правого крилосу, дав згоду власнику київського музичного магазину Г. Іїндржишеку та двом представникам іноземних фірм записати найкращі лаврські співи. Запис проходив у келії о. Флавіана, де під його особистим управлінням впродовж двох тижнів хористи виконали 68 вибраних лаврських співів. Це був перший в історії країни грамофонний запис богослужбового співу, прорекламований у каталозі платівок товариством «Екстрафон». Пізніше про "незаконний" запис дізналися. Указом Святійшого Синоду від 19 листопада 1911 року цей перелік вилучили з каталога, заборонили продаж платівок і наступний запис богослужбових співів. 30 грудня о. Флавіана звільнили з посади уставщика і перевели на чергове богослужіння у Китаївську пустинь.

Таким чином, можемо бачити, як ініціатива буває наказуєма. Навіть тоді, коли мова йшла про отця Флавіана (Приходько), який кілька десятків років працював над лаврським співом, редагував Ірмолой Жаркова, створив власні рукописні Ірмолої, які пізніше стали основою відомого нам Нотного обіходу 1910-х років. Але хоч він і входив у комісію яка працювала над виданнями, "Флавіанівським" обіходом він названий на честь митрополита Флавіана (Городецького), який дав благословення на це видання.

Ініціатива наказуєма, і хоч пізніше, вже після Першої Світової війни, отця Флавіана повернули до Лаври уставщиком, а ще пізніше він став ігуменом Лаври, ініціативи зі звукозапису були перервані. У 1933-му році ігумена Флавіана було заарештовано, а його подальша доля невідома - як і у випадку з тисячами інших Новомучеників, появі яких ми маємо "завдячувати" радянській владі. Отак, нібито прямої заборони лаврського співу не існувало, але завдяки тяжкій долі лаврських регентів і співаків (про які можна почитати у статті О. Прилепи "БОГОСЛУЖБОВИЙ СПІВ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
ТА ЙОГО НОСІЇ В ЧАСИ ГОНІНЬ") ніякої мови про розвиток духовної музики йти не могло.

Лише можемо дякувати Богу, що ці записи збереглися, і ми маємо змогу доторкнутися до цього багатства. І ми маємо бути вдячні долі за них; бо, наприклад, дореволюційних записів картвельського багатоголосся залишилося лише 5. А я можу запропонувати 15, деякі з яких вміщують не один піснеспів.

Продовження у наступному пості.