⚡️Останнім часом мало дописів, але багато анонсів. Цієї неділі буде ще одна кураторська екскурсія виставкою. Приєднуйтесь!
#Крим #кримські_татари #анонс
https://facebook.com/events/s/%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D1%8E-miras-%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4/956119479690490/
#Крим #кримські_татари #анонс
https://facebook.com/events/s/%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D1%8E-miras-%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4/956119479690490/
✍"Я трохи здригнув, мимоволі очі потяглися ще більш на північ. По взгір’ю розкинулася Алупка… Вона ще спить… Куняє прехороша мечеть зі своїм високим мінаретом: мені здається, що він вип’явся вгору, аби зазирнути в очі Ай-Петрі, глянути на сніги білі в широких щілинах високої гори скелястої, але, побачивши, яка темна гнобительська хмара суне з півночі на Ай-Петрі, мінарет злякався, принишк, доки мулла, кличучи «правовірних» на молитву, не зрушить його спокою…".
📚З оповідання "Ранком в Алупці" (1895), Олександа Кониського (1836-1900), відомого українського літературного та громадського діяча. Мечеть в Алупці була збудована у 1834 р. за проєктом Філіппа Ельсона (1793-1867). У 1927 р. пам'ятка сильно постраждала від землетрусу й була розібрана на будівельні матеріали радянською владою. Її купол і мінатер, якы описуэ Кониський, можна побачити на літографії від видавництва Еміля Берндта (Verlag v. Emil Berndt).
#Крим #Алупка #текст #мистецтво
📚З оповідання "Ранком в Алупці" (1895), Олександа Кониського (1836-1900), відомого українського літературного та громадського діяча. Мечеть в Алупці була збудована у 1834 р. за проєктом Філіппа Ельсона (1793-1867). У 1927 р. пам'ятка сильно постраждала від землетрусу й була розібрана на будівельні матеріали радянською владою. Її купол і мінатер, якы описуэ Кониський, можна побачити на літографії від видавництва Еміля Берндта (Verlag v. Emil Berndt).
#Крим #Алупка #текст #мистецтво
Forwarded from Нотатки орієнталіста. Orientalist notes
-Чи чули ви про Україну? – питаю його нарешті.
-Чув, - відповідає Саті, - це на півдні росії така країна, що хоче волі так, як і ми, араби.
З моєї черги розказую Саті історію українського відродження. Історію великого пробудження і кривавого хрещення України, що коштувало життя найкращих синів народу. Мій учений араб слухає уважно, похитуючи головою, а потім додає як би у відповідь власним моїм думкам:
-Що значить життя одиниці супроти величності ідеалу?
Потім виходимо на чердак по кладу. Із сивих глибин світу непомітно встає день. Він відзначує межі моря і гасить зоряні світла. Згодом з’являються на покладі перші сірі шинелі французьких колоніальних вояків… Але я не можу позбутися думок про Саті і його останні слова… Хто так думає, той побідити мусить. Це для вас встає нині день – Народи Сходу.
Степан Левинський, «Паризькі настрої» (1926).
📝На поч. 1920-х років на пароплаві з Єгипту до Сирії український письменник, сходознавець та дипломат Степан Левинський (1897-194) познайомився з Саті Єль Ґієрі, або ж Саті аль-Ґусрі (1879-1968), відомим сирійським та іракським політиком, письменником, просвітником, а також одним з найвпливовіших ідеологів панарабізму. Коли у жовтні 1918 р. було створено Арабське королівство Сирія, Саті аль-Ґусрі став міністром освіти в уряді короля Фейсала. Оголошення французького мандату на ці території, а також поразка під Майсалуном від армії генерала Анрі Гуро поклали край цій короткій незалежності. Фейсал зайнявся розбудовою держави в Іраку, а разом з ним у цій країні осів і Саті аль-Ґусрі, виховавши кілька поколінь сирійських та іракських політиків. Він вважав, що головними умовами для формування нації є рідна мова та спільна культура. Саме ці чинники можуть відродити політичну націю, навіть після втрати державності в минулому.
У розмові між Степаном Левинським та Саті аль-Ґусрі відчувається емпатія, адже обидва інтелектуали належали до народів, що у фіналі Великої війни вимушені були відстоювати своє право на самовизначення та незалежність у важкій боротьбі. Деколоніалізм, модернізація, просвітництво, національне відродження та право на суб’єктність – це ті теми, які найбільше турбували співрозмовників.
#Сирія #Ірак #Україна #текст
-Чув, - відповідає Саті, - це на півдні росії така країна, що хоче волі так, як і ми, араби.
З моєї черги розказую Саті історію українського відродження. Історію великого пробудження і кривавого хрещення України, що коштувало життя найкращих синів народу. Мій учений араб слухає уважно, похитуючи головою, а потім додає як би у відповідь власним моїм думкам:
-Що значить життя одиниці супроти величності ідеалу?
Потім виходимо на чердак по кладу. Із сивих глибин світу непомітно встає день. Він відзначує межі моря і гасить зоряні світла. Згодом з’являються на покладі перші сірі шинелі французьких колоніальних вояків… Але я не можу позбутися думок про Саті і його останні слова… Хто так думає, той побідити мусить. Це для вас встає нині день – Народи Сходу.
Степан Левинський, «Паризькі настрої» (1926).
📝На поч. 1920-х років на пароплаві з Єгипту до Сирії український письменник, сходознавець та дипломат Степан Левинський (1897-194) познайомився з Саті Єль Ґієрі, або ж Саті аль-Ґусрі (1879-1968), відомим сирійським та іракським політиком, письменником, просвітником, а також одним з найвпливовіших ідеологів панарабізму. Коли у жовтні 1918 р. було створено Арабське королівство Сирія, Саті аль-Ґусрі став міністром освіти в уряді короля Фейсала. Оголошення французького мандату на ці території, а також поразка під Майсалуном від армії генерала Анрі Гуро поклали край цій короткій незалежності. Фейсал зайнявся розбудовою держави в Іраку, а разом з ним у цій країні осів і Саті аль-Ґусрі, виховавши кілька поколінь сирійських та іракських політиків. Він вважав, що головними умовами для формування нації є рідна мова та спільна культура. Саме ці чинники можуть відродити політичну націю, навіть після втрати державності в минулому.
У розмові між Степаном Левинським та Саті аль-Ґусрі відчувається емпатія, адже обидва інтелектуали належали до народів, що у фіналі Великої війни вимушені були відстоювати своє право на самовизначення та незалежність у важкій боротьбі. Деколоніалізм, модернізація, просвітництво, національне відродження та право на суб’єктність – це ті теми, які найбільше турбували співрозмовників.
#Сирія #Ірак #Україна #текст
Деколоніальний цитатник:
✍"Більшість істориків бачать азійський світ з палуби корабля, валу фортеці чи високої галереї торгового дому" (1934). Цитата Якоба Корнеліуса ван Леура, або ж Дж. С. ван Леура (1908-1942), впливового інтелектуала, який запропонував погляд на історію Південно-Східної Азії, орієнтований на корінне населення. Сам автор загинув досить рано, під час Тихоокеанської військової кампанії 1942 р. Але його ідеї мали великий вплив на концепції заморської історії та деколонізації, що набули популярності після Другої світової війни. У своїй праці "Індонезійське суспільноство: нариси соціальної та економічної історії" він писав в т.ч. про те, що історію країн, народів і регіонів не можна починати лише з часу їх завоювання і включення до колоніальних імперій. Ця теза зараз сприймається як щось очевидне, але для тих часів вважалась навіть дуже категоричною. І вона актуальна не лише для переосмислення "заморських колоній", але й інших регіонів. Зокрема Східної Європи.
https://archive.org/details/indonesiantrades0000jcva/page/n7/mode/2up
#цитата #деколонізація #погляд
✍"Більшість істориків бачать азійський світ з палуби корабля, валу фортеці чи високої галереї торгового дому" (1934). Цитата Якоба Корнеліуса ван Леура, або ж Дж. С. ван Леура (1908-1942), впливового інтелектуала, який запропонував погляд на історію Південно-Східної Азії, орієнтований на корінне населення. Сам автор загинув досить рано, під час Тихоокеанської військової кампанії 1942 р. Але його ідеї мали великий вплив на концепції заморської історії та деколонізації, що набули популярності після Другої світової війни. У своїй праці "Індонезійське суспільноство: нариси соціальної та економічної історії" він писав в т.ч. про те, що історію країн, народів і регіонів не можна починати лише з часу їх завоювання і включення до колоніальних імперій. Ця теза зараз сприймається як щось очевидне, але для тих часів вважалась навіть дуже категоричною. І вона актуальна не лише для переосмислення "заморських колоній", але й інших регіонів. Зокрема Східної Європи.
https://archive.org/details/indonesiantrades0000jcva/page/n7/mode/2up
#цитата #деколонізація #погляд
Internet Archive
Indonesian Trade and Society: Essays in Asian Social and Economic History : J. C. van Leur : Free Download, Borrow, and Streaming…
🖼️Кримські татари, у роботах Августа Вільгельма Кізеветтера (1811-1865), німецького художника, мандрівника, етнографа, який жив в Криму з 1845 по 1847 роки. Колекція Музею європейських культур в Берліні. На портретах типажі: школяр (мій фаворит), заможний чоловік, бідний чоловік, літній чоловік, ногаєць, кримський татарин з Карасубазара.
Кізеветтер жив переважно в Бахчисараї, Акмесджиті, Гурзуфі. І трохи в Ялті. Намагався «зануритись» у місцеве середовище: вдягався у кримськотатарський одяг, вивчав слова, наймав перекладачів, які пояснювали йому місцеві звичаї, обряди, ремесла. А ще – багато малював і створював макети, зокрема Бахчисарайського палацу, кав’ярні, селища на південному узбережжі. Свій досвід художник детально описав у щоденниках. Загалом, це атмосферна й дуже популярна серед дослідників серія картин.
#Крим #кримські #татари #мистецтво
Кізеветтер жив переважно в Бахчисараї, Акмесджиті, Гурзуфі. І трохи в Ялті. Намагався «зануритись» у місцеве середовище: вдягався у кримськотатарський одяг, вивчав слова, наймав перекладачів, які пояснювали йому місцеві звичаї, обряди, ремесла. А ще – багато малював і створював макети, зокрема Бахчисарайського палацу, кав’ярні, селища на південному узбережжі. Свій досвід художник детально описав у щоденниках. Загалом, це атмосферна й дуже популярна серед дослідників серія картин.
#Крим #кримські #татари #мистецтво
🎥Чудовий випуск про різноманітні трунки, які були поширені на українських теренах ранньомодерної доби. Багато згадується у випуску й про орієнтальне - каву, тютюн, кальяни.
Згадую, як мені трапилась в одному документі 17 ст., серед опису майна, згадка про "бардак". Я був подумав, що це тюркізм, яким позначали буквально кубок чи чашу (bardaq кримськотатарською - кубок, склянка, чаша). Але пан Олексій зазначає, що так називали в староукраїнській мові чашу для кальяну. Зокрема - яка була серед опису майна гетьмана Івана Самойловича.
Тож, раджу дивитись випуск:
#відео
https://youtu.be/SnwpBBXe_FU?si=Z_QX7O5sUNmtWSQA
Згадую, як мені трапилась в одному документі 17 ст., серед опису майна, згадка про "бардак". Я був подумав, що це тюркізм, яким позначали буквально кубок чи чашу (bardaq кримськотатарською - кубок, склянка, чаша). Але пан Олексій зазначає, що так називали в староукраїнській мові чашу для кальяну. Зокрема - яка була серед опису майна гетьмана Івана Самойловича.
Тож, раджу дивитись випуск:
#відео
https://youtu.be/SnwpBBXe_FU?si=Z_QX7O5sUNmtWSQA
YouTube
Козацька люлька, османська кава. Культура вживання стимуляторів у мирний та воєнний час
Що пили й курили козаки? Чи знали про кальян? Від кого запозичували питні та курильні традиції та чи відрізнялися вони від сучасних? На ці та інші запитання знає відповідь гість нашого нового випуску Олексій Сокирко – кандидат історичних наук, доцент історичного…
🖼️Теплі кольори Стамбулу, у роботах Івана Ціоглінського (1858-1913), одного з зачинателів польського імпресіонізму. З колекції Національного музею в Варшаві.
✍️Іван Ціоглінський шукав в орієнтальних сюжетах яскраві кольори. На початку 20 ст. багато подорожував Кавказом, Близьким Сходом та Північною Африкою в пошуках натхнення. Під впливом творчості Адама Міцкевича відвідував і малював Крим. Частина колекції його чудових робіт також зберігається сьогодні у Львові.
#мистецтво #Стамбул #Туреччина #Польща #Україна
✍️Іван Ціоглінський шукав в орієнтальних сюжетах яскраві кольори. На початку 20 ст. багато подорожував Кавказом, Близьким Сходом та Північною Африкою в пошуках натхнення. Під впливом творчості Адама Міцкевича відвідував і малював Крим. Частина колекції його чудових робіт також зберігається сьогодні у Львові.
#мистецтво #Стамбул #Туреччина #Польща #Україна