У теперішніх будівлях треба проектувати резервуари для запасної води, на випадок несправності системи, облоги, окупації і тд.

#думи

ой, як мило

Вони їхали у глибинах зеленого ковилового моря, яке межували зрідкі лінії дерев - рештки погорілих лісосмуг. Ніщо уже так не спиняло вітри, тож ті яро трипотіли травами. Багі було дещо вище за флору і з повністю відкритою кабіною. Гостра трава била по колінам і гнулась під колеса. Попри знатний вітер при землі стояла літня духота.

В пасажирському сидів німець по старше, якийсь чиновник чи то з Гесенна чи то з Рейнланду. Мабуть думав, що тут матиме своє власне Інтермецо. За рулем був староста зі одної з південних громад, вони познайомились десь на формах Берліну і німець напросився до колеги у гості.

Де не де під колесами виднівся асфальт. Прибулець пояснював це собі тим, що скоріш за все основний трафік йде повітрям, і з мір безпеки й мір "критичної економії" місцеві не підтримували наземні дороги в належному стані і їх залило буйнотравям. Мабуть так, мабуть ні, але вони поїхали на колісному транстпорті, німець мав здогадки, що це усе ради того, щоб скласти йому яскравіше враження.

-Ти.. ж знаєш, не усі змогли повернутись у міста.. - обережно і повільно, щоб співбесідник зрозумів сказане, мовив водій.
-Я, я, т-так, не усі виж.. - відповів німець, та його перебили
-Не в цьому плані! Не усі мали волю вернутись у зруйновані міста, в багатьох вернулись лиш старі і то, після них ті руїни остаточно стали недоторканними. Ти міг бачити деякі з них по дорозі і ото на горизонті. - тикнув він десь на межу горизонту де блистіли алюмінієві дашки якогось зернового терміналу, мабуть помережаного тисячі осколками. - Тож ми збудували нові міста, але вони дешо інші, короч побачиш..

Йшло під вечір, багі зупинилось під схилом якогось кургану, німець знав, що тут таке не рідкість тож не приділив уваги. Тут вітер не грав морозом по спинах, а нагріта земля віддавала тепло зібране за дня.

-Йди, піднімись на горб, щось зобачиш - вилазячи з багі сказав староста.
Німець жваво вибіг на вершину, спочатку йому нічого не припало до очей особливого. Він думав тут буде якась кам'яна баба чи ще щось таке. А потім погляд пішов далі, то уліво, вправо і там до рижого горизонту. Закинув руки у замок за потилицю й мовчки дивився. Курган на якому він стояв продовжувався і доєднувався до ще більшого валу, десь під 30 метрів заввишки, а той тянувся змієвидно далеко в степ, від нього відходили окремі "відростки", це усе походило на гіганську молекулярну модель, якогось дуже довгого полімеру.

Староста спершись на дверку багі заговорив дещо офіціозним голосом:
-Так, ми не могли вернутись на ті руїни, тому ми вирішили будувати знуля, але реалії тутешні жорстокі. Ми більше не могли будувати міста "мирного століття". Те на чому ви зараз стоєте - верхня частина моєї громади, те що в нас називається, дешо старомодним словом, Січею. Збільша автономне поселення, що є часткою Великого Валу - поєднання отаких автономних громад в нерозривну оборонну систему. На подобі давніх чи то скіфських чи то руських валів й цей тягнеться уздовж нашого південного кордону. Ви ще звикните і попачите на цих порослих схилах і цілком людські технічні елементи. Спускайтесь..я уже викликав ліфт. Я все вам зара покажу.. - останню шразу він говорив особливо розлого.

завтра я цілий день в Львові, а в суботу весь до ваших послуг в Тернополі

треба вертатись до цього формату

Відчуйте цей вайб🙌

Офігіти, я в новому плацкарті

Хейтер ями купив собі преміум, щоб ставити 2 ригачки замість однієї?

Що це значить

Шойно поняв, що заклад в Тернополі де я регулярно пю то кооператив кількох закладів

Як добре в Тернополі..

Сестра зізвонилась зі братом зі Ізраїля:

-ДІМА ТРИМАЄМСЯЯЯ
- о, в нас обох шахеди летять в гуртожиток