Telegram Group & Telegram Channel
«Ми хотіли, щоб цей фільм можна було назвати казкою», — ці слова датчанина Магнуса ван Горна якнайкраще характеризують «Дівчину з голкою» (2024), яка змагатиметься за звання Найкращого міжнародного фільму в оскарівській гонці. В’язка, мов пісенька зі старої зламаної музичної скриньки, темна й жорстока до героїв історія, як і кожна казка, розповідає про дорослішання, що не завжди дається легко.

«Дівчина з голкою» заснована на реальних подіях із життя данської серійної вбивці Дагмар Овербю. Її заарештували у 1920 році за вбивство від 9 до 25 немовлят. Молоді матері не могли дозволити собі виховувати дітей, особливо позашлюбних, і тому віддавали їх нібито на усиновлення Дагмар, але з не до кінця зрозумілих для слідства причин вона позбавляла їх життя.

Головна героїня фільму — швачка Кароліна (Вікторія Кармен Сонне), яка живе в Копенгагені під час Першої світової війни. Її чоловік зник безвісти на фронті, платити за більш-менш пристойне житло їй нічим, тож вона змушена переїхати в занедбану кімнату, де немає ні опалення, ні води, а птахи зі своїми екскрементами почуваються там набагато краще, ніж люди. Сподіватися їй немає на що, хіба що на увагу усміхненого кульгавого фабриканта, який раптово вирішує взяти її під своє крило, if you know what I mean. Короткий роман закінчується вагітністю та боязким ухилянням фабриканта від відповідальності перед обличчям суворої матері-аристократки. Війна завершується, повертається чоловік, відкинутий суспільством через фізичну травму (а згодом і Кароліною).

Єдиний вихід — довгий металевий стрижень, майже голка, з якою Кароліна звикла працювати, громадські лазні, повна відсутність санітарії та знань з анатомії. Її порятунком займається Дагмар (Тріне Дюргольм) — на перший погляд мудра й добра жінка, власниця крамниці солодощів, яка сама виховує маленьку й доволі кріпову біляву доньку. Вона відкриває нову для Кароліни реальність, де можна п'яніти, дивитись кіно, нікому не звітувати, піклуватись одна про одну.

Далі розгортається історія болісної самотності, у якій глядачеві, здавалося б, усе мало б бути зрозуміло ще з початку. Але завдання Магнуса ван Горна не в тому, щоб дотримуватися детективної інтриги, а в тому, щоб викликати чесне відчуття співпричетності, щиру емпатію.

Затхлі простори, не надто чисті люди, прагнення поліпшити своє життя настільки, наскільки це взагалі можливо в такому обмеженому світі, де в тебе немає права голосу, картопля на сніданок-обід-вечерю, потріскування буржуйки, мінімальна комунікація — словами важко передати те, що ще не можеш до кінця усвідомити. Маленький всесвіт фільму знайомий і нам сьогодні, коли мало хто з молодих людей може мати власне житло, а стрімко мінлива дійсність не дає жодних гарантій. Але дозвольте собі вдивитися в усі ці деталі. Операторська робота в «Дівчині з голкою» є майже ідеальною — старі вузькі вулички, підвали напівзруйнованих будинків, циркові намети — усе це оповите густим серпанком сутінок, і здається, що тут із тебе візьмуть останнє за все, навіть за промінь сонця, що пробивається крізь пилюку й бруд.

Магнус ван Горн у своєму ніжному й трепетному, а водночас нещадному опусі відсилає до Бергмана, Трієра, десь поруч у списку можуть бути Лінч і Хадзіхалілович, а сам фільм, створений разом із польською частиною команди, знімали у Лодзі, Вроцлаві та Клодзко (до речі, й режисер закінчив Лодзьку кіношколу). У зв’язку з цим дуже актуально звучать слова Дагмар: «Я робила лише те, на що ви самі не здатні». Проте поза політичними підтекстами «Дівчина з голкою» — передусім про любов. До тих, хто часом випадково опиняється поруч і хто найбільше цього потребує.



group-telegram.com/silentiumview/4797
Create:
Last Update:

«Ми хотіли, щоб цей фільм можна було назвати казкою», — ці слова датчанина Магнуса ван Горна якнайкраще характеризують «Дівчину з голкою» (2024), яка змагатиметься за звання Найкращого міжнародного фільму в оскарівській гонці. В’язка, мов пісенька зі старої зламаної музичної скриньки, темна й жорстока до героїв історія, як і кожна казка, розповідає про дорослішання, що не завжди дається легко.

«Дівчина з голкою» заснована на реальних подіях із життя данської серійної вбивці Дагмар Овербю. Її заарештували у 1920 році за вбивство від 9 до 25 немовлят. Молоді матері не могли дозволити собі виховувати дітей, особливо позашлюбних, і тому віддавали їх нібито на усиновлення Дагмар, але з не до кінця зрозумілих для слідства причин вона позбавляла їх життя.

Головна героїня фільму — швачка Кароліна (Вікторія Кармен Сонне), яка живе в Копенгагені під час Першої світової війни. Її чоловік зник безвісти на фронті, платити за більш-менш пристойне житло їй нічим, тож вона змушена переїхати в занедбану кімнату, де немає ні опалення, ні води, а птахи зі своїми екскрементами почуваються там набагато краще, ніж люди. Сподіватися їй немає на що, хіба що на увагу усміхненого кульгавого фабриканта, який раптово вирішує взяти її під своє крило, if you know what I mean. Короткий роман закінчується вагітністю та боязким ухилянням фабриканта від відповідальності перед обличчям суворої матері-аристократки. Війна завершується, повертається чоловік, відкинутий суспільством через фізичну травму (а згодом і Кароліною).

Єдиний вихід — довгий металевий стрижень, майже голка, з якою Кароліна звикла працювати, громадські лазні, повна відсутність санітарії та знань з анатомії. Її порятунком займається Дагмар (Тріне Дюргольм) — на перший погляд мудра й добра жінка, власниця крамниці солодощів, яка сама виховує маленьку й доволі кріпову біляву доньку. Вона відкриває нову для Кароліни реальність, де можна п'яніти, дивитись кіно, нікому не звітувати, піклуватись одна про одну.

Далі розгортається історія болісної самотності, у якій глядачеві, здавалося б, усе мало б бути зрозуміло ще з початку. Але завдання Магнуса ван Горна не в тому, щоб дотримуватися детективної інтриги, а в тому, щоб викликати чесне відчуття співпричетності, щиру емпатію.

Затхлі простори, не надто чисті люди, прагнення поліпшити своє життя настільки, наскільки це взагалі можливо в такому обмеженому світі, де в тебе немає права голосу, картопля на сніданок-обід-вечерю, потріскування буржуйки, мінімальна комунікація — словами важко передати те, що ще не можеш до кінця усвідомити. Маленький всесвіт фільму знайомий і нам сьогодні, коли мало хто з молодих людей може мати власне житло, а стрімко мінлива дійсність не дає жодних гарантій. Але дозвольте собі вдивитися в усі ці деталі. Операторська робота в «Дівчині з голкою» є майже ідеальною — старі вузькі вулички, підвали напівзруйнованих будинків, циркові намети — усе це оповите густим серпанком сутінок, і здається, що тут із тебе візьмуть останнє за все, навіть за промінь сонця, що пробивається крізь пилюку й бруд.

Магнус ван Горн у своєму ніжному й трепетному, а водночас нещадному опусі відсилає до Бергмана, Трієра, десь поруч у списку можуть бути Лінч і Хадзіхалілович, а сам фільм, створений разом із польською частиною команди, знімали у Лодзі, Вроцлаві та Клодзко (до речі, й режисер закінчив Лодзьку кіношколу). У зв’язку з цим дуже актуально звучать слова Дагмар: «Я робила лише те, на що ви самі не здатні». Проте поза політичними підтекстами «Дівчина з голкою» — передусім про любов. До тих, хто часом випадково опиняється поруч і хто найбільше цього потребує.

BY Silentium view









Share with your friend now:
group-telegram.com/silentiumview/4797

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

The Russian invasion of Ukraine has been a driving force in markets for the past few weeks. Given the pro-privacy stance of the platform, it’s taken as a given that it’ll be used for a number of reasons, not all of them good. And Telegram has been attached to a fair few scandals related to terrorism, sexual exploitation and crime. Back in 2015, Vox described Telegram as “ISIS’ app of choice,” saying that the platform’s real use is the ability to use channels to distribute material to large groups at once. Telegram has acted to remove public channels affiliated with terrorism, but Pavel Durov reiterated that he had no business snooping on private conversations. I want a secure messaging app, should I use Telegram? Although some channels have been removed, the curation process is considered opaque and insufficient by analysts. Additionally, investors are often instructed to deposit monies into personal bank accounts of individuals who claim to represent a legitimate entity, and/or into an unrelated corporate account. To lend credence and to lure unsuspecting victims, perpetrators usually claim that their entity and/or the investment schemes are approved by financial authorities.
from us


Telegram Silentium view
FROM American