Просі, девко, верно Бога,
шоб я й не загинув.
Просі, девко, молі Бога,
шоб я прийшов з войска//

Хто б міг подумати
шість (десять) років війни
хіба я міг знати
коли в дитинстві збирав стиглі яблука
на кінці серпня.
Хто б міг подумати
я блукав разом з другом по промзоні міста
збираючи метал
залишки запчастин на дорозі
30 копійок за кілограм
та ще й обважують
щоб купити трохи Південної ночі та пограти в Халф-Лайф
а тепер я збираю в посадці
залишки хлопців
людей
наче і виглядає як людина
чи частина людини
немає на світі нічого
настільки холодного.
Потрібно створити додаток
карту Лісового кладовища
стовпчик номер 58
від нього 4 кроки вперед
і третя могила праворуч - його
путівник кладовищем
всі лиш про це і говоритимуть.
Довгий жовтий автобус-гармошка
під номер 10
всього декілька на маршруті
25 копійок проїзд
завжди наповнений людьми
як ринок напередодні «першого вересня»
потрібно міцно притискувати сумки чи наплічник
бо ходять крадії
непомітно розрізають шкірзам
забирають останні гроші
але сьогодні в мене викрали дещо більше:
море.
Мене ковтає кит суму
я тут
наче Йона
та не можу вибратися
вже шість (десять) років
хоча це триває завжди
війни не закінчуються
закінчуються люди
хто б міг подумати.

Максим Кривцов

Село, затоплене радянською владою

Обкладинка часопису «Хорс»
Яків Гніздовський, 1947

шо не кажіт, а клавесин то розйоб.

Ну розйоб, скільки часу б не пройшло - не наслухаюсь!