Forwarded from Українські Січові Стрільці (Krain)
Правоохоронці почали затримувати активістів, які виступили проти сьогоднішнього ЛГБТ маршу.
Повідомляють, що серед затриманих є представники «Правої Молоді» та військовослужбовці.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Нарешті додивився Монстр (2004).
Ну не зря вона постійно в якихсь топах попадається. Дуже нетипове аніме в сеттингу Європи часів розвалу комунізму. Чудовий психологічний трилер який плотно так наганяє саспенса. Трошки підрозтягнутий таймінг, але не критично. Секс, наркотікі, алкоголь, вбивство дітей, расизм і кроссдресінг прілагаються.
Ну не зря вона постійно в якихсь топах попадається. Дуже нетипове аніме в сеттингу Європи часів розвалу комунізму. Чудовий психологічний трилер який плотно так наганяє саспенса. Трошки підрозтягнутий таймінг, але не критично. Секс, наркотікі, алкоголь, вбивство дітей, расизм і кроссдресінг прілагаються.
Forwarded from PETLYARIS DEATH BRIGADE
На військового, якому мусора зламали протез - завели кримінальну справу по 345.2, насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Ок, без питань, якщо доведуть, що винен – хай несе відповідальність. А мусорва нестиме відповідальність за застосування сили до неповнолітніх та ветеранів? Хтось відповість за струс мозку малого авангардиста? Хтось відповість за зламаний протез? Просто щоб по-чесному все було, да? Згідно букви закону)
Ок, без питань, якщо доведуть, що винен – хай несе відповідальність. А мусорва нестиме відповідальність за застосування сили до неповнолітніх та ветеранів? Хтось відповість за струс мозку малого авангардиста? Хтось відповість за зламаний протез? Просто щоб по-чесному все було, да? Згідно букви закону)
Тактикульна Бургерна
На військового, якому мусора зламали протез - завели кримінальну справу по 345.2, насильство щодо працівника правоохоронного органу. Ок, без питань, якщо доведуть, що винен – хай несе відповідальність. А мусорва нестиме відповідальність за застосування сили…
Мені взагалі похуй хто з ким їбеться. Але зараз точно не час влаштовувати паради. Зараз в країні може бути 2 гендери: на фронті і для фронту. А все решта то гра на руку кацапу
Forwarded from YIGAL LEVIN 🇮🇱🇺🇦
"Бургер" раньше жил в Израиле, где увлекался страйкболом, а с начала полномасштабного вторжения приехал в Украину и пошел на войну добровольцем.
Прошел путь от пехотинца в 2022 году до дроновых дел мастера сегодня — уже не первый год помогая минусовать припершихся в Украину кацапов.
Говорим с ним о роли дронов, его опыте и о том, как их дроноводы достают русских из любых щелей, просачиваясь туда, куда, казалось бы, попасть невозможно.
Невозбрано и люто влететь для просмотра — вот сюда.
@yigal_levin
Прошел путь от пехотинца в 2022 году до дроновых дел мастера сегодня — уже не первый год помогая минусовать припершихся в Украину кацапов.
Говорим с ним о роли дронов, его опыте и о том, как их дроноводы достают русских из любых щелей, просачиваясь туда, куда, казалось бы, попасть невозможно.
Невозбрано и люто влететь для просмотра — вот сюда.
@yigal_levin
Спеціально для PDB Hub, напишу від себе невеличкий допис по ретріту для ваєнних. Ілі шоб коротко: а шо його ото робить в вашем отпускє шоб не банально було. Всі ми приїзжаючи на відпочинок потребуємо максимально концентрованого супу з нових, позитивних емоцій. Чим більше їх буде - тим простіше буде переосмислювати все що з тобою відбувається на війні. І вот єсі ти вибираєш не шлях попаяного самурая (мішать водку з гідозепамом), а намагатись жить жизнь то от що я можу від себе порадить на вільний час.
1. Квест кімнати / ескейп руми. Багато разів стикався з скепсисом стосовно даного виду розваг. Ні разу не було такого щоб я когось затягнув в квест кімнати і йому прям не сподобалося. Самоє то для воєнних. Чітко поставлена задача (вибратись) і рішення конкретних завдань для досягнення мети, загорнуті в певний сеттинг і підганяючі тікаючим таймером. Нормальна развлєкуха на подумать. Задачу треба виконувати групою до відділення, можна родинами, можна просто з корєшами. В Києві пораджу мережу Замкнені, ми нашою комашкою вже більшу частину їх кімнат пройшли, завжди було класно.
2. Арт - терапія. Розумію що в бородатих маскулінних мужиков я щас викликав ухмилку, але паждіть, не ржіть. Арт терапія це може буть вполнє собі така пацаняча тєма. Тут в кого до чого душа лежить. Можна вчитись грать на якомусь інструменті, можна спробувати малювати, або плести браслети з паракорду. Любе ремісництво теж канає, столярка, токарка, гончарка. Шось що змусить вас на годину-дві-п'ять сконцентруватися на своєму витворі, а не хуйньой всякой голову забивать. І да, міньки з вархамера це тоже арт-терапія. Від себе можу порадити гончарну майстерню ЯР у Києві, вони проводять безкоштовні майстер-класи для військових. Чудово підходить для побачень.
3. Музеї. Багато хто крайній раз був в якомусь музеї ще в старшій школі тому навіть не розглядає це як варіант класно провести декілька годин. Вибірка цікавих музеїв залежить від геолокації, але як мінімум краєзнавчий музей є майже в кожній територіальній громаді. Можна почати з нього, завжди цікаво дізнатися трішки більше про свою рідну землю. Ахуєнно підходить і для родини, і з кєнтами. Мої особисті рекомендації: Краєзнавчий музей м.Чернівці, Національний науково-природничий музей НАН України, Музей Медуз на Майдані.
4. Внутрішній туризм. Шоб солдат не забивав голову хуйньов - він має толкать землю. Або руками, або ногами. Ну не мені вам розказувать. Тому рюкзачок на спину, панамку на голову, і впєрьод-впєрьод на рекогностування блізлєжащіх достопрімєчатєльностєй. В залежності від місцини і вподобань варіантів дуже багато, можна Хотинську фортецю подивитись, можна печери Довбуша, можна просто обійти навколо Голосіївський парк. Ходить ногами приємно як в компанії друзів і родини, так і в соло. Країна в нас гарна і мальовничими краєвидами балує. Від себе пораджу Виженку, Перевал Німчич і околиці, а також Лису Гору.
5. Усілякий не дуже летальний екстрім. Всі піздаті джекічани - адреналінові нарки. І це нормально. Але перебити оці сплески адреналіну які дарує плотна піздячка, чи навіть банально логістика на позиції досить складно. Але варіанти є. Роуп джампінг, стрибки з парашутом, аеротруби, скелелазіння, лижі, сноуборд, баггі, мотоцикли, рафтинг, сапи і ще десятки варіантів як заставити вас проорать те саме "ууухх бляяяя" і відчути холодок в шлунку. Коли жити як не зараз, якщо завжди хотіли шось спробувать, але все якось було не до того - зараз до того. Тому вперед пригать з парашутом. Від себе можу порадить Хpark в Києві. Там можна і на сапах, і на лижах водних, і на вейкбордах. Ну і на Драгобрат зганяйте на лижі по можливості, камон там народжувався гірськолижний рух України.
От собсна невеличка добірка занять для тих хто хоче відпочити по кайфу і для себе, і для близьких. Не закривайтеся в собі, не шукайте відповіді на всі питання на дні пляшки чи водного. Проводьте час весело і розслабляюче. А ще краще ще й когось з кєнтів з собою візьміть. Гуртом і попайку бороти простіше.
1. Квест кімнати / ескейп руми. Багато разів стикався з скепсисом стосовно даного виду розваг. Ні разу не було такого щоб я когось затягнув в квест кімнати і йому прям не сподобалося. Самоє то для воєнних. Чітко поставлена задача (вибратись) і рішення конкретних завдань для досягнення мети, загорнуті в певний сеттинг і підганяючі тікаючим таймером. Нормальна развлєкуха на подумать. Задачу треба виконувати групою до відділення, можна родинами, можна просто з корєшами. В Києві пораджу мережу Замкнені, ми нашою комашкою вже більшу частину їх кімнат пройшли, завжди було класно.
2. Арт - терапія. Розумію що в бородатих маскулінних мужиков я щас викликав ухмилку, але паждіть, не ржіть. Арт терапія це може буть вполнє собі така пацаняча тєма. Тут в кого до чого душа лежить. Можна вчитись грать на якомусь інструменті, можна спробувати малювати, або плести браслети з паракорду. Любе ремісництво теж канає, столярка, токарка, гончарка. Шось що змусить вас на годину-дві-п'ять сконцентруватися на своєму витворі, а не хуйньой всякой голову забивать. І да, міньки з вархамера це тоже арт-терапія. Від себе можу порадити гончарну майстерню ЯР у Києві, вони проводять безкоштовні майстер-класи для військових. Чудово підходить для побачень.
3. Музеї. Багато хто крайній раз був в якомусь музеї ще в старшій школі тому навіть не розглядає це як варіант класно провести декілька годин. Вибірка цікавих музеїв залежить від геолокації, але як мінімум краєзнавчий музей є майже в кожній територіальній громаді. Можна почати з нього, завжди цікаво дізнатися трішки більше про свою рідну землю. Ахуєнно підходить і для родини, і з кєнтами. Мої особисті рекомендації: Краєзнавчий музей м.Чернівці, Національний науково-природничий музей НАН України, Музей Медуз на Майдані.
4. Внутрішній туризм. Шоб солдат не забивав голову хуйньов - він має толкать землю. Або руками, або ногами. Ну не мені вам розказувать. Тому рюкзачок на спину, панамку на голову, і впєрьод-впєрьод на рекогностування блізлєжащіх достопрімєчатєльностєй. В залежності від місцини і вподобань варіантів дуже багато, можна Хотинську фортецю подивитись, можна печери Довбуша, можна просто обійти навколо Голосіївський парк. Ходить ногами приємно як в компанії друзів і родини, так і в соло. Країна в нас гарна і мальовничими краєвидами балує. Від себе пораджу Виженку, Перевал Німчич і околиці, а також Лису Гору.
5. Усілякий не дуже летальний екстрім. Всі піздаті джекічани - адреналінові нарки. І це нормально. Але перебити оці сплески адреналіну які дарує плотна піздячка, чи навіть банально логістика на позиції досить складно. Але варіанти є. Роуп джампінг, стрибки з парашутом, аеротруби, скелелазіння, лижі, сноуборд, баггі, мотоцикли, рафтинг, сапи і ще десятки варіантів як заставити вас проорать те саме "ууухх бляяяя" і відчути холодок в шлунку. Коли жити як не зараз, якщо завжди хотіли шось спробувать, але все якось було не до того - зараз до того. Тому вперед пригать з парашутом. Від себе можу порадить Хpark в Києві. Там можна і на сапах, і на лижах водних, і на вейкбордах. Ну і на Драгобрат зганяйте на лижі по можливості, камон там народжувався гірськолижний рух України.
От собсна невеличка добірка занять для тих хто хоче відпочити по кайфу і для себе, і для близьких. Не закривайтеся в собі, не шукайте відповіді на всі питання на дні пляшки чи водного. Проводьте час весело і розслабляюче. А ще краще ще й когось з кєнтів з собою візьміть. Гуртом і попайку бороти простіше.
Тактикульна Бургерна
Спеціально для PDB Hub, напишу від себе невеличкий допис по ретріту для ваєнних. Ілі шоб коротко: а шо його ото робить в вашем отпускє шоб не банально було. Всі ми приїзжаючи на відпочинок потребуємо максимально концентрованого супу з нових, позитивних емоцій.…
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from НГУ "РУБІЖ"
Я є зброя🔥
Музичний Гурт "Harmata" презентує сингл "Я є зброя"🤙🏻
Ця пісня присвячена Бригаді "Рубіж", як подарунок на 10-річчя нашого підрозділу😊
Відмітимо, що у драмером у гурті є військовослужбовець Бригади "Рубіж" Дмитро Кушнір.
Дякуємо за такі музичні подарунки, бажаємо багато прослуховувань, і сотні концертів у мирній Україні 🫡
🛡 ЗАПОВНИТИ АНКЕТУ | ЧАТ-БОТ | НАШ МЕРЧ🔥 | Facebook | Instagram | YouTube
Музичний Гурт "Harmata" презентує сингл "Я є зброя"🤙🏻
Ця пісня присвячена Бригаді "Рубіж", як подарунок на 10-річчя нашого підрозділу😊
Відмітимо, що у драмером у гурті є військовослужбовець Бригади "Рубіж" Дмитро Кушнір.
Дякуємо за такі музичні подарунки, бажаємо багато прослуховувань, і сотні концертів у мирній Україні 🫡
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
YouTube
Harmata - Я є зброя (Рубіж)
Цей сингл присвячений легендарній бригаді Рубіж Національної гвардії України, наш подарунок на 10-річчя цього славетного бойового підрозділу.
Саме в бригаді Рубіж зараз служить наш драмер Дмитро Кушнір.
До створення пісні долучився наш бро Макс Міщенко,…
Саме в бригаді Рубіж зараз служить наш драмер Дмитро Кушнір.
До створення пісні долучився наш бро Макс Міщенко,…
Тактикульна Бургерна
Я є зброя🔥 Музичний Гурт "Harmata" презентує сингл "Я є зброя"🤙🏻 Ця пісня присвячена Бригаді "Рубіж", як подарунок на 10-річчя нашого підрозділу😊 Відмітимо, що у драмером у гурті є військовослужбовець Бригади "Рубіж" Дмитро Кушнір. Дякуємо за такі музичні…
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Papuga 2.0🔺 (Альф Чернобаев)
⚡️На Покровском направлении погибла оператор дронов Екатерина Троян с позывным «Мяу».
Об этом сообщила заместитель председателя Верховной Рады Елена Кондратюк. Она рассказала, что та в 32 года и решила служить в Десантно-штурмовых войсках. Екатерина Троян была военнослужащей 82-й отдельной десантно-штурмовой бригады ВСУ.
🍌Папуга🦜 Подписаться🦜
Об этом сообщила заместитель председателя Верховной Рады Елена Кондратюк. Она рассказала, что та в 32 года и решила служить в Десантно-штурмовых войсках. Екатерина Троян была военнослужащей 82-й отдельной десантно-штурмовой бригады ВСУ.
🍌Папуга
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Поліція за яку не соромно. Тіпи з Люті вже зробили цю тактику своєю сігнатурочкой. Зальот під мрапи з кулеметами, а дальше ТМ-ка дєлаєт бум. Насправді отак залетіть і не вмерти це треба мати яйця, характер, навички і купу везіння. Як же жалюгідно на цьому фоні виглядають щегли які пакують ветеранів і шкілу на мітингах.
Forwarded from PETLYARIS DEATH BRIGADE
Не нам судити, але ми й не мовчатимемо.
Є така категорія родичів – примари. Їх не було після підписання контракту. Не було в госпіталях. Не було з передачами, з обіймами, з «я поруч».
Їх не було, коли він стирав кров із рук. Їх не було, коли він приїздив у відпустку і замикався вдома, бо тіло в тилу, а мозок ще в сіряку.
Вони зʼявляються лише після сповіщення «він загинув, похорони на 12 годину». А раніше не було, бо не встигли, тяжко чи далеко.
Проходить кілька днів після загибелі і ці примари з’являються. З дипломами, з гучними словами, з претензіями і позовами до суду.
«Це мій брат», «Це наш син», «Ми родина героя». І говорять так голосно, наче хочуть перекричати совість. А вона не кричить. Вона мовчить і стискає кулаки.
Не кров робить тебе ріднею. А любов, присутність в житті, пам’ять.
І ні, ми не судді. Але ми були поряд із ними. Ми бачили, хто писав, хто дзвонив, хто підтримував. Ми пам’ятаємо, як воно було за життя. А памʼять вона гостріша за лицемірні слова.
Позор не тим, хто плаче щиро. А тим, хто з’явився тільки на етапі отримання гробових.
Є така категорія родичів – примари. Їх не було після підписання контракту. Не було в госпіталях. Не було з передачами, з обіймами, з «я поруч».
Їх не було, коли він стирав кров із рук. Їх не було, коли він приїздив у відпустку і замикався вдома, бо тіло в тилу, а мозок ще в сіряку.
Вони зʼявляються лише після сповіщення «він загинув, похорони на 12 годину». А раніше не було, бо не встигли, тяжко чи далеко.
Проходить кілька днів після загибелі і ці примари з’являються. З дипломами, з гучними словами, з претензіями і позовами до суду.
«Це мій брат», «Це наш син», «Ми родина героя». І говорять так голосно, наче хочуть перекричати совість. А вона не кричить. Вона мовчить і стискає кулаки.
Не кров робить тебе ріднею. А любов, присутність в житті, пам’ять.
І ні, ми не судді. Але ми були поряд із ними. Ми бачили, хто писав, хто дзвонив, хто підтримував. Ми пам’ятаємо, як воно було за життя. А памʼять вона гостріша за лицемірні слова.
Позор не тим, хто плаче щиро. А тим, хто з’явився тільки на етапі отримання гробових.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
ГУР МОУ heavy breathing intensifies
Ну шо вже час кричати про Суми, чи паждьом повного оперативного оточення?