Гаррі Поттер і пошуки хати в прифронтовому селі.

Тащемто, головне або зробити максимально жалісливий вигляд "голого, босого, втомленого мальчіка в трусіках і пошарпаній формі", або бути жінкою, після чого просто нескінченно ходити хатами, бути покусаним контуженою собакою і після цього можна вибить БЕЗКОШТОВНО чотири стіни без води і туалета🥰

Як то кажуть, а кому щас лєгко.

До речі, два дні тому помив до ідеалу робоче авто, змивши заморськую пилюку, а вже сьогодні наніс елегантний 5-сантиметровий шар південно-багнючного чорноземного тонування після вчорашньої смачної зливи. Джекпот🤩

Лишається дев'ять страв і можна святкувать💅

💅Пиляєм Карпати без смс та реєстрації під 3в1 із подарованої кружки💅

Як не дивно, аби було тепло в хаті - її треба топити🥹

Тепер можна і відпочити на помиральному дивані колишньої власниці🤝

Штош, 2025🫠🤩

Як то кажуть, могло бути й гірше💅 Багато лайна і втрат, буде ще більше, але завдяки багатьом, а ще більше - завдяки звичайним мужичкам в пікселі ми досі можемо тягнути це буття далі і зберігати цілком звичний стиль життя замість масової поїздки на підвали "народних рєспублік".

Радий зустріти черговий рік, хоч і з певного роду попайками, але живим, досить здоровим, дорослішим, з близькими та більшістю живих друзів й товаришів. Дякую тим, хто не забуває і допомагає. Теж, з хорошого - мандри Україною й не тільки, нові знання, єбєйший досвід, хоч і не завжди позитивний, та купа нових цікавих місць й відчуттів, які б не хотілось забути (особливо пакувати розібрані тіла в мішки 200🥹).

24й добряче просяк смертю й болем, проте десь поруч завжди знаходилось життя, заради якого все це досі триває та відбувається, хоч і великою ціною. Хочеться вірити, що всі 300 відновляться, а рідні усіх полеглих змогли і зможуть нормально попрощатись. Кінець ще не близько.

Тим не менш, то все жицця і подібна лажа триває весь час людства по різним куточкам, з тими ж емоціями й трагізмом, тому й лишається триматись за своє, своїх і стояти далі. Колись війна точно скінчиться, але поки треба піднапрягтись і як-ніяк, але продовжувати робити хоча б те, що можна на своєму рівні. Адже, чим більше закривати очі, тим швидше фронт рухатиметься до вас.

Попри все, всіх вітаю з 2025м, хай просто буде трошки краще💅 Не закисайте, робіть ранкові руханки, не ображайте тварин і спробуйте дотягнути до цього славнозвісного "світлого майбутнього". Всім дякую, що досі тут і, що спостерігаєте за цим каналом. Обняв-припідняв. Усе попереду💅🖤

Отже, черговий новий епізод в житті та можливе "постійне" завершення мого активного воєнного залучення.

5 днів тому досить неочікувано пішов з життя один із дорогих мені людей - мій вітчим та батько малої. Хоч він і був досить специфічним та зі своїми тарганами в голові, але з моїх 9-10 років та за все життя сестри, його доньки, він ніколи не підіймав руки й навіть не намагався якось цілеспрямовано образити, пригнобити або повести себе предвзято, чи то надмірно, як і ніколи нічого не жалкував в рамках своїх можливостей. Хоч він й не знав, як бути батьком, але завжди займав сторону нейтралітету, рівності та певного роду турботи, за що й вдячний. На жаль, самотність й певна чоловіча критичність (почну вмирати - може й розкажу іншим та почну щось робити) його й добила, тому, будь ласка, стежте за своїм фізичним й моральним станом, не чекайте невідправної точки.

Зараз же, закінчивши з похороном, активно займаюсь бюрократичними пригодами опіки й "неочікуваного батьківства", то побажайте удачі, як то кажуть🫠

Щось та й буде. Бережіть себе, на зв'язочку🤙

До речі, по адмініструванні похорону, за ритуальні послуги домовлявся з тією ж конторою, через яку ховав й маму.

На момент січня 2025го це 15.000 грн за все і вся без жодних доплат або "неочікуваних сервісних зборів", комунікація та контроль виявились на висоті.

З класичного-комунального - враховуючи смерть у лікарні, морг не працював в неділю, тому всі довідки і забрати тіло вдалося лиш за три дні. Бонусом санітар оголосив суму в 2500 за макіяж покійного, аби приховати синій колір, але, тим не менш, зробив то досить якісно.

Та й таке💅

П'ятивимірна журба. Більше ніколи не заїду і не візьму морозиво 4 сири та булочку перед черговою поїздкою в якусь сраку Сходу. Іконічне місце для багатьох і для мене особисто. Фініта.

Цікаво хіба було спостерігати за міськими чатами, в яких сидів ще з літа 22го, коли в якийсь момент із звичайної "міської суєти" пару місяців було по 10 оголошень на годину щодо перевезень вантажів/меблів/речей, а потім в якийсь момент просто з'явився вакуум та абсолютна тиша.

Щиро бажаю не померти і зустрітись ще якось💅