group-telegram.com/vallholl/14869
Last Update:
Реконструкція зовнішності сарматського чоловіка та жінки.
Прийнято вважати, що відома історія сарматів починається з кінця 5 століття до нашої ери, коли їх вперше під іменем савромати згадує Геродот, цитата: «Якщо перейти річку Танаїс (сучасний Дон), то там вже не скіфська земля, але область савроматів». Припускається, що в цих часових рамках і почався етногенез сарматів, коли споріднені скіфам кочівники з передгір'їв Південного Уралу мігрували на південний захід, зайнявши територію між низовинами Волги та Дону.
Протягом століття сарматські племена були відносно мирними: скіфські купці, прямуючи до східних країн, вільно проходили через сарматські землі. У війні з персами сармати були надійними союзниками скіфів, і за часів Атея союзницькі відносини зберігалися, сарматські загони перебували на службі у війську та при дворі скіфського царя. Окремі групи сарматів селилися біля Європейської Скіфії. Ситуація змінилася, коли наприкінці 4 століття скіфів розбили фракійці, та разом з кельтськими племенами почали тіснити з заходу.
Наслідком невдалих воєн був занепад господарства та відділення від Скіфії частини завойованих земель та племен. Після ослаблення Скіфського царства, дружні стосунки його з сарматами змінилися, і в 3 столітті до нашої ери починаються набіги молодих войовничих сарматів, які разом з поступовим захоплення ними скіфської території, завершилися масовим переселенням сарматських племен у Північне Причорномор'я. Починаючи з 2 століття до нашої ери сармати все частіше фігурують у працях грецьких, римських та східних авторів.
Західні сарматські племена, що зайняли степи Північного Причорномор'я, близько 125 року до нашої ери створили союз племен, виникнення якого пояснюється необхідністю протистояти тиску східних сарматських племен. Це була типова для кочівників рання держава на чолі з царським племенем. Однак, повторити державний досвід скіфів західним сарматам не вдалося — з середини 1 століття до нашої племена вже діяли як самостійні союзи. У першій половині нашої ери західні сармати просунулися на Середньодунайську низовину.
Для Рима сармати були нескокійними сусідами, то виступаючи в якості союзників, то здійснюючи набіги і навіть приймаючи участь в міжусобицях. В другій половині 1 століття сармати відгукнулися на заклик царя Дакії Децебала, та беруть участь у дакійських війнах. У 87 році римська армія вторгається в Дакію, і у битві при Тапаї зазнає поразки. Історія взаємодії сармат з римлянами загалом була мінлива: війни постійно змінювалися миром та співпрацею. Сарматська кіннота допомагала як римській армії, так і германським королям.
Східні ж сарматські союзи населяли простори між Азовським і Каспійським морями, на півдні їх землі простягалися до Кавказьких гір. Вони панували над західним і північним узбережжям Каспійського моря та контролювали торгові шляхи, що йшли через Кавказ та Середню Азію. Алани — належали саме до східно-сарматських племен, серед яких вирізнялися особливою войовничістю, що й дозволило їм в майбутньому здобути першість, та вже у 2 столітті нашої ери зайняти українські степи від Дону до Дунаю.
Західні сармати розселилися по території Римської імперії аж до Британії, а східні, алани — в 3 столітті нашої ери зазнали нищівної поразки від готів, які зайняли Причорномор'я. Антропологічно сармати належали до європеоїдів подекуди з незначною монголоїдною домішкою. Сармати однозначно вплинули на формування мови, культури, антропологічного типу українців. Нащадки сарматів були важливою складовою середньовічних сіверян, які відомі археологам як за літописними даними, так і за пам'ятками роменської культури.
