group-telegram.com/vallholl/12318
Last Update:
Художня реконструкція воїна сака.
Слово Sakā походить від іранського кореня sak- «йти, блукати». Саки — східна гілка іранських народів, вважаються нащадками зрубної та андроновської культур. У давньоперських джерелах їх називали "могутніми чоловіками" та "турами зі швидкими кіньми", а давньогрецькі автори — "азіатськими скіфами", через їх подібність та близькість.
Спосіб життя саків був осідло-кочовий. У степах Центральної Азії зустрічалося кочове скотарство, розвивалося верблюдоводство. Слабку роль відігравала рогата худоба. На півдні Казахстану у долині Сир-Дар'ї розвивалося землеробство.
У сакському суспільстві виділялися чотири касти: воїни, жерці, землероби, скотарі. Кожному стану відповідали свої кольори: воїнам — червоний, жерцям — білий, хліборобам — жовтий, скотарям — синій. З стану воїнів традиційно походили вожді та царі. У 7-3 століттях до н. е. сакські племена об'єднуються у союзи з царями на чолі.
На рубежі 6-5 століть до н. е. частина сакських племен була підкорена Ахеменідами. Після завоювання Персії Олександром Македонським, одна з груп саків вторглася в межі Парфієни.
Інша частина — рушила на Фергану та Согдіану. Близько 145 р. до н. е. вони вторглися в Греко-бактрійське царство і спалили Олександрію Оксіанську. При просуванні південь в середині 2 ст до н. е. вторглися в Дрангіану, давши їй назву Сакастан — Країна Саків, сучасний Сістан на територіях Ірану та Афганістану.
Наприкінці 2 ст. до н. е. саки проникли до Північно-Західної Індії, утворивши ряд індо-сакських держав. Близько 60 року до н. е. взяли найбільше місто Індії — Матхуру. На сході їх набіги доходили до Паталіпутри, і до 10 року до н. е. під їх натиском впало Індо-грецьке царство. У «Манусмріті», племена "шаку" — індійська назва саків, згадуються як «воїни, що виродилися» — "вироджені" кштарії.
В східній Азії міграція саків була пов'язана з витісненням племен юечжів з Таримського басейу, де вони утворили декілька держав, таких як Хотан та Шуле, що було засвідчено в китайських джерелах.