Хочу маяки. Дуже навіть

коли В вдома, а я піздячу мов навіжена, біля левого локтя органічно з'являются різні речи. Вчора це був бокал червоного сухого, сьогодні це свіжа найсмачнюча уха. Я працюю на другому поверсі. В тащить все це наверх ( воду з лимоном чай по замовчуанню). я - ору на монітор, уходжу в міт чи зум, автоматично їм п'ю це все та потім приходжу до тями.

їжа втішає

попрацювала до 18 - зараз фріланс буде. друга частина марлезонского балету

хочеться трохи поревіти, але щоби ніхто не бачив. спогади дуже важки цілий день

моя ментальна карта на сьогодні. Чекаю важливої відповіді. Вже якій раз мені випадає дорога.

я доручила майкрософту робити для мене ментальни підказки у вигляді різних робочих просторів на компі

ми бачимо як слово "перемога" відходить. тепер чекажємо " перемірія". Це переміріє - частка вид слова мир. Крихітна частка. Як корочка хліба, що повертає смак, але не здатна наситити.

доброго дня, з якої то радості

Марина Пономаренко

Владислава Петрівна, кваліфікована та стресостійка сирена,
Працювала собі на заводі, не брала відгулів
Завжди вила голосно, якісно і смиренно,
Одягалася скромно, коси крутила в гулю
Була непримітною - нема що дивиться
На дозвіллі плела шкарпетки і шалі
Нікого не зваблювала - що за дурниці
Завжди приходила вчасно, ніколи не поспішала
Не сварилась ні з ким, не каламутила воду,
Звісно ж, не потопила жодного корабля
Просто вийшла якось із брами заводу,
Сіла на лавку й сказала: "Господи боже бля"
І замовкла, й курила цигарку мовчки
Більше не вила на дрони, ракети, балістику
Їй принесли вже морської води у ночвах
Їй привели якогось оперного соліста -
Думали, вона розспівається з ним у парі
Директор нагримав на неї: "Працювати потрібно,
А не сидіти оце, мозги мені парить"
"Ой одчепись", - тільки й відповіла Петрівна.
Навколо неї ставало холодно, тихо й чорно
До неї вже не ходив ніхто, хіба що місцева кицька
Петрівна дивилася в простір, не бачила там нічого
І тільки думала: "Коли ж це закінчѝться?"
Коли це закінчѝться?"
На заводі Петрівну, в цілому, усі любили
Тож вірили, що вона попуститься, перебіситься
Прибиральниця витирала із неї пил,
Поки Петрівна вдивлялась в зіницю місяця
І тумани її окутували, ніби рибальськими сітями,
І тільки сльози й цигарки були їй поживою
Але якось Петрівна почула, як виє сирена в сусідів
І подумала: "Курва, як можна отак фальшивити"
І повернулась до виконання службових обов'язків
І виє тепер у режимі звичному й штатному

Тим часом березень настає непевно і боязко
Четвертий березень з початку повномасштабного

*
якби вам хотілося почути більше віршів, приходьте на виставу в Театр драмтургів. Лінк лишу в коментах

скоро весна. кожен раз я думаю що ТАК ХОЧУ МИРНОЇ ВЕСНИ.

я в звонку ( як зараз говорять колеги, ті самі що кажуть типу через слово). Сиджу в трусах, без ліфона, у футболці. Забула що треба було срочно підключитися, там де застукали, там під'єдналася. Видно мою голову і дуже сумні розумні очи. В збирається - пішов за моєю спиною мусор витягнув, пакет вузлом зав'язав, протер раковину, зібрав посуд, підійшов до мене тьомнул в потилиці та пішов.

Нарід - аааааа як миииило.

Я - .........

завтра мені треба ваша підтримка. другий етап співбесіди туди куди хочу насправді. генеральне завдання - слідкувати за емоціями, чи комфортно мені буде