влітку у мене було дуже цікаве заняття - ввечері на стадіоні сидіти і дивитись на людей

реально

я просто спостерігала за ними
музику слухала, пила якийсь сік садочок
весело пройшло моє літо

божевільна

вільна

я всьому надаю значення.
де б не була, що б не робила, з ким би не спілкувалась - у всьому виділяю значення для себе. чого це мене навчило, а що цей досвід змінив в мені? тобто ніщо не залишається без сенсу. абсурдно це слухати від людини, яка постійно в пошуках сенсу. але ніщо не залишаю без аналізу в своєму житті. вот, захотіла чьота хароше написати тицніть реакцію, якщо любите україну

куди ділись підписники
тг видалили

моя самодисципліна просто вщент зруйнована цим роком..
я стала дуже не організованою і дезорієнтованою. мене чекає плідна робота над собою. підніматиму себе «з попелу», так би мовити хахп
відсутність здорового сну і моральне ґвалтування на вокзальній посприяли цьому:)
на вихідних хотілось ціле ніщо
чому я раніше не дріпнула звідти, зараз зрозуміти не можу..

коффі орандж(бамбл) з моєї любімої кавʼярні😻 це хіт

бляха ми живемо на одній із мільярдів планет.. літаємо в космосі.. такому невідомому, якому ні кінця, ні краю..
а скільки ще існує цивілізацій у всесвіті? які істоти живуть одночасно з нами.. АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА

що відбувається після смерті? куди наші душі відправляються? реінкарнація? пекло рай? я ні в що не вірю, тому що конкретних науково-обґрунтованих доказів цьому немає і з того світу ще ніхто нічого людству не доповів хахп у будь-якому випадку кожен має можливість це дізнатися, лишень питання часу

обожнюю такі теми для роздумів і обговорення🥹

я не готова цілком і повністю поринати у доросле життя.. не хочу відпускати цю безтурботність.. підліткову наївність.. я стільки всього пропустила.. мені так хочеться наздогнати це все, але надто пізно, час починати жити і прокладати собі шлях у невідомість¿ з чого почати, кого за руку тримати на цьому шляху.. люди такі дивні

я стільки пригнічених дорослих бачила у цьому році.. мені так страшно прожити таке пусте життя, я не хочу жити бездушно і сіро!

бляха вот би на вєлікє всю країну обʼїхати

на ровері!!!

неосяжність

дідько, хочу літо, щоб знову до самої комендантської лежати на прохолодній траві і дивитись у небо зоряне.. потім іти додому з надією, що тебе хтота нє аштрафуєт або ще шота гірше