Що таке амбіколоніальність?

Це новий термін для позначення динаміки багатовікового обміну культурними і символічними впливами, характерного для російського колоніалізму в Україні. Поняття запропонувала історикиня мистецтва Світлана Бєдарєва у своїй книзі «Ambicoloniality and War: The Ukrainian-Russian Case», що вийшла в 2024 році.

Поняття амбіколоніальності вводиться для опису поточної ситуації, в якій Україна стала для Росії предметом обсесивного бажання, тоді як Росія через це бажання окупувати Україну стала об’єктом символічного впливу України.

Широкомасштабне вторгнення, яке для Росії є елементом боротьби за владу, тут розглядається як частина ширшого амбіколоніального процесу, в якому загарбник зазнає впливу власної колоніальної поведінки та пропаганди, втрачаючи контроль над реальністю.

Читайте більше у нашому глосарії роботи з пам'яттю двома мовами:

➡️ Амбіколоніальність

➡️ Ambicoloniality

〰️
Платформа культури пам'яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво

Повідомлення від ∄

Вперше — театральна вистава в ∄.
Уже цієї неділі Харківський театр «Нафта» презентує у Concert Hall виставу про екоцид — «ОРГІЯ КІБОРГІВ».

Після вистави відбудеться обговорення разом із командою «Нафти». Модеруватиме обговорення Ксенія Малих — дослідниця, кураторка, культурна менеджерка та програмна директорка артцентру «Промприлад».

Театр «Нафта» — альтернативний незалежний театр, створений у Харкові у 2018 році. У своїй діяльності «Нафта» працює із темами постколоніалізму, політичної свідомості та громадянської відповідальності, інклюзивності, толерантності, екосвідомості.

Київ
Concert Hall, Кирилівська 41
Неділя, 6 квітня
Початок о 18:00

Купуйте квитки за посиланням.

У виставі присутні контрастні світлові ефекти і гучна музика.

Для учасни_ць бойових дій вхід на виставу — вільний.
Напишіть у соцмережі «Нафті», щоб забронювати квиток, а також не забудьте взяти із собою посвідчення УБД.

До зустрічі!

​#cowoвідео
Друзі, від нещодавно створеного "КнигоУкриття" видавництва Олександра Савчука публікуємо зустріч про садівників українськості: Вовк, Кричевський, Мартинович, Яворницький!

Звідки взявся український модерн? Ми ще досить погано уявляємо собі його ключових фігур, які творили.
Пропонуємо послухати про одну з груп подібних ключових інтелектуалів, які уважно слідкували за долею українських земель та любили їх. Деякі з них не були українцями від народження, але свій життєвий шлях пов'язували з українськістю.

⛱ Експерт: Олександр Савчук — засновник Видавництва Олександра Савчука та фірмової книгарні «КнигоУкриття». Видавництво спеціалізується на виданні класичних праць з українознавства.

https://youtu.be/RQg7fWVRNU8

🙌 Бажаємо цікавого перегляду 🍄

Про критику, що поглиблює проблеми, вбиває клин між українцями (наприклад, мовні срачі) та критика, що бореться з негативними явищами та намагається клин вибити (наприклад, прискіплива критика культурних продуктів).

Про те, коли перемовини мають вагу.

Про Скоропадського як етап єдіной нєдєлімой.

Про форму української державності у СРСР та її значення.

Привіт це Софа, я тут трошки зібрала збірок, книжок та статей про наше рідне мистецтво. Всі дуже раджу, гортайте читайте.

• Вишеславський Гліб. Contemporary art України  від андеграунду до мейнстріму

• Аліса Ложкіна. Перманентна революція. Мистецтво України ХХ-початку ХХІ ст.

• Паркомуна. Місце, спільнота, явище.

•Павельчук І. А. Постімпресіонізм в українському живописі XX – початку XXI ст.

• Сидоренко В. Д. Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань: Розвиток візуального мистецтва України ХХ–ХХІ століть.

• Казимир Малевич. Бога не скинуто. Мистецтво, церква,фабрика.

• Леся Смирна. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві.

• Український художній авангард. Маніфести. Публіцистика.

• Космос всередині. Наїв і мистецтво аутсайдерів в Україні та світі.

• Український модернізм [альбом]

• Лобановський Б. Б., Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини XIX - початку XX ст.

"В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні, 1900-1930-ті" в NAMU продовжили до 13 квітня

музей працюватиме у п’ятницю, суботу та неділю з 12:00 до 18:00 (вхід до 17:30)

Художниця і волонтерка-парамедикиня Маргарита Половінко загинула, захищаючи Україну. Про це у соцмережах повідомляють художники Інга Леві та Нікіта Кадан.

Маргарита Половінко народилася 24 березня 1994 року у місті Кривий Ріг.

Навчалася спочатку у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі на факультеті образотворчого мистецтва, а пізніше закінчила НАОМА за спеціальністю станковий живопис.

У 2024 році займалася волонтерською діяльністю та евакуацією поранених захисників на евакуаційному транспорті, першій ланці ланцюга евакуації. Пізніше приєдналася до Другого механізованого батальйону 3 ОШБ.

Поховають мисткиню у рідному Кривому Розі 11 квітня на центральному кладовищі на Алеї Слави.

Джерело: Суспільне Культура

Чому російська пропаганда боялась Шевельова? | Чирков, Стасіневич | Запах Слова / hromadske.зміст

Про найвідомішого інтелектуала з Харкова а також книжку Юрій Шевельов «Кінець однієї леґенди. Есеї та статті» упорядковану Євгенієм Стасіневичем.

Я дочитав її нещодавно, читав дуже повільно, а це трапляється завжди коли мені подобається. Скільки разів хотілось запустити цитати, але я відкривав сторінку, де написано, що не можна, і зупинявся. Моя вам порада — купуйте та читайте, таких текстів дуже мало.

Дуже актуально, дуже критично, дуже гостро, дуже по-хорошому некомфортно. Дуже з повагою до читача, без спрощень та іншого «контенту». Жодних безапеляційних тверджень, жодних лозунгів та конʼюнктури. Натомість розмірковування та запрошення до діалогу.

Передмова — окреме задоволення.

Польські кінорежисери.

Як на мене, ми замало знаємо про культуру найближчих нам країн. Хоч порівнювати й некоректно, але виглядає так, що якщо придивитись, польське кіно помітно багатше та цікавіше за російське.

Це кіно, якому варто за можливості приділити увагу. Просто з памʼяті я зібрав список польських режисерів та фільмів (ну і Вікіпедія допомогла).

📼Кшиштоф Кесльовський вважається одним з найважливіших творців в історії світового кіно другої половини ХХ століття. Три кольори — це французький прапор, якщо що.

• Три кольори: Синій (Trois couleurs: Bleu) (1993)
• Три кольори: Білий (Trois couleurs: Blanc/Trzy kolory: Biały) (1994)
• Три кольори: Червоний (Trois couleurs: Rouge) (1994)

📼Роман Полянський. Народжений у Парижі, єврейського походження, який виріс у Польщі, а працював переважно у Великій Британії. Отримував і Канські нагороди, і Оскарів. Ну, а останній фільм Тарантіно нагадав, наскільки Роман частина західної культури.

•  Венера в хутрі / La Vénus à la fourrure (2013)
•  Піаніст / The Pianist (2002)
•  Дев'ята брама / The Ninth Gate (1999)
•  Дитина Розмарі / Rosemary's Baby (1968)

📼Анджей Жулавський — один з найвпливовіших режисерів польського та французького кінематографу. Народився 22 листопада 1940 року в м. Львові у родині письменника Мирослава Жулавського. Під час Другої світової війни родина емігрувала з території УРСР до Франції. Жулавський здобув вищу освіту у Сорбоні, вивчав філософію у Варшавському Університеті. Кар'єру у кінематографі почав у 1960 році, ставши асистентом режисера Анджея Вайди. Ну й Софі Марсо з 1989 по 2001 роки була нешлюбною дружиною режисера.

• Одержима / Possession (1981)

📼Кшиштоф Зануссі. Режисер походить з італійського роду — виробника побутової техніки «Зануссі». Сенатор Українського католицького університету (2008—2010).

• Життя як смертельна хвороба, що передається статевим шляхом / Życie jako śmiertelna choroba przenoszona drogą płciową

Єжи Юліан Го́ффман. У віці 8 років (1940) був вивезений разом із родиною до Новосибірської області, де вони жили в таборі «спецпереселенців» і працювали на заготівлі лісу. Там померли дід, бабуся, сестра бабусі та дядько Єжи Гоффмана. Після нападу Німеччини на СРСР і відновлення дипломатичних відносин Москви з польським еміграційним урядом родину Гоффманів було амністовано. 1943 року батько Єжи Гоффмана пішов воювати з німцями, а після закінчення війни надіслав родині виклик до Польщі. У липні 1945 року Єжи вже був у Варшаві.

Найбільш відомий через кіно-адаптацію трилогії Генрика Сенкевича («Пан Володийовський», «Потоп» та «Вогнем і мечем»). Також автор документального фільму «Україна. Становлення нації» де розповідається історія України від Хрещення Русі і до сьогодення (надихнула книга Леоніда Кучми «Україна — не Росія»). Також автор блокбастеру СРСР Знахар (1982).

📼Анджей Вайда. Батька майбутнього режисера, офіцера Війська Польського, було розстріляно у Харкові навесні 1940 року. У підлітковому віці Анджей був зв'язковим Армії Крайової у Радомі та Варшаві. Він захоронений там, у Лісопарку, де зараз зробили меморіал жертвам тоталітаризму. Власне, ніби завдяки Вайді злочин почали розслідувати, збудували цей меморіал. Про злочин та намагання його приховати я писав кілька років тому.

Популярність Вайді принесли фільми ініційовані так званою Польською кіношколою: Канал (1957) і Попіл і діамант. Створив кіно морального неспокою, в якому знімав фільми, вбудовані в соціальні проблеми, викриваючи патології комуністичної системи в польському кіно: Людина з мармуру (1977) та її продовження Людина із заліза (1981). Найпопулярніший, про який ви точно чули, «Катинь».

📼Войцех Єжи Гас. Фільм знятий за мотивами однойменної повісті Бруно Шульца. У 1973 році фільм виграв Приз журі Каннського кінофестивалю.

• Санаторій під клепсидрою / Sanatorium pod klepsydrą (1973)

Та й більш сучасний польський кінематограф потрібен і вартий уваги - Малґожата Шумовська, Павел Павліковський, Ян Комаса.
Вайда-Голланд це все добре. Але там вже сформувалось нове якісне покоління кінематографу.

Ну, в документалістиці вже сформувався канон - так звана Польська школа документу. Той же Кесльовський, Анджей Тітков, Казімєж Карабаш, Анджей Бжозовскі, Анджей Мунк, Єжи Боссак, Марцель Лозінський. І кого там тільки нема.
Більшість цього всього є у вільному доступі:
https://ninateka.pl/collections/kanon,50784
https://35mm.online/vod/dokument

«Есеїстика — це жанр, в якому ми постійно працюємо з реверсом: чи можемо ми те, що переживаємо емоційно — подати раціонально і навпаки? Це перехід аргументів однієї якості в іншу».

#постзпредложки

Локус запрошує на освітню програму тих, хто працює з суспільними темами та хоче підсилити власний голос у публічному просторі. ‍Це чотири тижні, щоб зрозуміти, яким може бути ваше есеїстичне письмо — до якого стилю ви схильні, про що ви вже вмієте писати, а про що важливо навчитись.


Викладачі школи:
— Володимир Шелухін — соціолог, есеїст, викладач факультету соціології в Шевченка;
— Дарія Коркач — історикиня, методологиня навчальних програм, викладачка KSE; Спеціалізується на академічному письмі;
— Дарія Бадьйор — критикиня, редакторка.

Старт — 26 квітня
Повна програма те реєстрація за лінком: https://tinyurl.com/mdh85hvw

Взагалі, співзасновник справжнього МУРу (еміграційного обʼєднання наприкінці Другої Світової) Юрій Шевельов у своїх есеях жорстко проходиться по тій віктимній та спрощеній репрезентації української культури, особливо 1920х (всі ці "розстріляні відродження" та інша екзальтація), яка вибудувалась спочатку на еміграції (Юрій Лавріненко, хто запровадив назву), а потім вже прижилась на материковій Україні. Ця спрощена екзальтація стає карикатурою в альбомі "Ти (Романтика)". В цьому є велика документальна цінність альбому.