Опубліковано фрагмент із «Югурти» Майка Йогансена

Останній прозовий твір Майка Йогансена — автобіографічна повість «Югурта» — вважається втраченим. Після його невдалої публікації номер «Літературного журналу» було знищено й передруковано, автограф же загинув з архівом репресованого автора.

Вцілів чорновий переклад російською мовою, що його влітку 1936 року зробив Павло Зенкевич, теж згодом репресований. Після смерти чоловіка в таборах його дружина, перекладачка Софія Свободіна, передала рукопис в Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, де він нині і зберігається.

У квітні під час перекладацької резиденції у Войновіцькому замку (Вроцлав, Польща) група перекладачів працювала над реконструкцією українського тексту та перекладом його польською, чеською, шведською і німецькою завдяки гранту від Culture Moves Europe та підтримці Kolegium Europy Wschodniej. Фрагменти (пролог і перша частина) перекладів усіма п’ятьма мовами опубліковано на сайті Rozstaje.

Український переклад тут, а поруч усі інші.

#наші20
#Йогансен

Наші друзі організовують літню школу "Метафізика дії", присвячену спадщині Ганни Арендт, яка відбудеться 20-27 липня в Ужгороді.

Це простір для молодих та досвідчених дослідників, орієнтованих на трансформаційні підходи та міждисциплінарний діалог. Фокус школи – спільна розробка ідей для майбутнього України в глобальному вимірі, через осмислення проблем та дискусії.

Програма включатиме лекції, практичні воркшопи та дискусії, спрямовані на розробку ідей для майбутнього. До участі в роботі школи запрошені:

Проф. Д-р Барбара Шелльхаммер (Німеччина)-фахівчиня з міжкультурної соціальної трансформації.

Кріша Копс (Німеччина) - спеціаліст з міжкультурної філософії та феноменології.

Д-р Майкл Хьельм (Швеція) - дослідник у сферах еклезіології та літургійного богослов'я.

Іво Й. Менш (Велика Британія/Нідерланди) - експерт з дослідження часу (темпоральності), уяви та буддійської практики.

Ознайомитись з детальною інформацією і зареєструватись для участі можна на сайті!

🔔 Відкриваємо приймання заявок на участь у резиденції «Ландшатл»!

Це 7-денна мистецька резиденція в селі Гайдари Харківської області.

Проживаючи разом, шляхом театральних та міждисциплінарних мистецьких практик, ми простежимо зв’язок між видимими ландшафтами й нашими ідентичностями, що формуються в їхньому просторі.

Резиденція триватиме з 22 по 29 червня 2025 року в селі Гайдари, Харківської області. Кураторка — акторка й театральна діячка Юля Ліннік.

Запрошуємо театральних митців і мисткинь, перформерів та перформерок, танцівників і танцівниць, які перебувають на початку свого професійного шляху (до 3-х років практики).

Посилання на аплікаційну форму.

Подавай заявку до кінця доби 1 червня 2025 року!

о, ще одні генії сучасності з гори

Матеріал про Бориса Михайлова від Олександри Осадчої, кураторки Музею Харківської школи фотографії

Класна стаття, а заголовок по-дeбільному написаний, викривлює зміст.

Вже не дивує, а просто по-людськи вкурвлює оце бажання журналістів змагатись з блогерами у популяризації (дебілізації, як мене вчили в одному харківському медіа) інформації, особливо культурної. Замість того, щоб задавати планку — знижують її до меж дематеріалізації обʼєкту розповіді.

«Підривали радянську ідеологію» — це відверта неправда, бо представники Харківської школи фотографії не раз підкреслювали, що вони не були анітрохи дисидентами. Вони були андеграундом, який займався мистецтвом в тих умовах. Вони грали та експериментували відштовхуючись від системи (Надія Бернар-Ковальчук «Харківська школа фотографії: гра проти апарату»).

Так само, як підкреслював Євгеній Стасіневич, Шістдесятники не були борцями проти системи, вони були незгодними з системою.

Так само як у фільмі Будинок «Слово», коли він починається з відвертої брехні «ми побудували вам цей дім». Джек сам побудував собі дім, свою пастку.

Подібні заголовки — культивування комплексу віктимності, як на мене, сплощення та спрощення, знецінення життя та творчості найвидатніших представників української культури в СРСР.

А сама стаття чудова, почитайте будь ласка.

Котляревський. Дисидент (черговий) чи гуморист? Про що не кажуть у школі? (Ні про що у школі не кажуть). Подкаст Запах Слова

Не борець проти системи, а частина її. Як писалась «Енеїда», як змінювалась. Чому це закономірний твір свого часу (класицизму). Чому у той час подібні твори сприймались як присмерк перед просвітницькою уніфікацією, а зовсім не початок, як ми сприймаємо. Та чому після Котляревського є тільки Подеревʼянський.