— види милосердя // йорґос лантімос (2024)
тонка форма знущання над аудиторією: привчити її до своїх останніх популярних фільмів, а потім з тією ж труппою розбишак-акторів зробити радикальний триптих у дусі ранньої творчості (трейлер). здивовані і скривленні гримаси гарантовані. так, Йорґос Лантімос і його давній співавтор Ефтіміс Філіппу згадали коріння і знову відтворили канони "грецької дивної хвилі" з використанням західного матеріалу, як вже колись було у "Лобстері" та "Вбивсті священного оленя".
граючи довкола "милосердя", Йоргос трансформує і відтіняє його у формах глибинної жаги до покірності і благ, віри своєму серцю (чи шлунку) у відчутті істинності кохання та важливості бути частиною спільноти. Лантімос окреслює різні соціальні кола людини: сім'ю, партнерство і громаду, - говорить про їх важливість в нашому житті та на що людина здатна заради їх збереження.
знімаючи маски, Лантімос і Філіппу розмірковують про насильственну і жорстоку природу людини, про межі моралі, за які вона виходить, і доволі відверто це демонструють на екрані (візуально і музично більш приземленно і скромно, але не без ексцентрики). "Види милосердя" є естетичним симбіозом стриманості "Клика" й "Альпів" (грецького періоду режисера) та тих знахідок його стилю, що подарували більш фантасмагоричні "Бідолашні створіння" та "Фаворитка".
більша сухість мови та візуального ряду, а також зменшення емоційного спектру стають для кіно важливою межею, що наголошує на умовності історій, на їх архетипності, на які нашаровані чудернацькі образи, параної і сни головних героїв.
загадковий R.M.F, зіграний тескою режисера, зберігаючи свої тіло і душу протягом стрічки, не може отримати бажаний спокій. можливо, і сам Йорґос Лантімос, будучи у заручниках своїх "дивних" фантазій, жадає милосердя, даруючи це своїм героям у sweet dreams "Бідолашок", але кожна його спроба відобразити це у реальному світі призводить лише до трагічних фіналів.
#відгук
тонка форма знущання над аудиторією: привчити її до своїх останніх популярних фільмів, а потім з тією ж труппою розбишак-акторів зробити радикальний триптих у дусі ранньої творчості (трейлер). здивовані і скривленні гримаси гарантовані. так, Йорґос Лантімос і його давній співавтор Ефтіміс Філіппу згадали коріння і знову відтворили канони "грецької дивної хвилі" з використанням західного матеріалу, як вже колись було у "Лобстері" та "Вбивсті священного оленя".
граючи довкола "милосердя", Йоргос трансформує і відтіняє його у формах глибинної жаги до покірності і благ, віри своєму серцю (чи шлунку) у відчутті істинності кохання та важливості бути частиною спільноти. Лантімос окреслює різні соціальні кола людини: сім'ю, партнерство і громаду, - говорить про їх важливість в нашому житті та на що людина здатна заради їх збереження.
знімаючи маски, Лантімос і Філіппу розмірковують про насильственну і жорстоку природу людини, про межі моралі, за які вона виходить, і доволі відверто це демонструють на екрані (візуально і музично більш приземленно і скромно, але не без ексцентрики). "Види милосердя" є естетичним симбіозом стриманості "Клика" й "Альпів" (грецького періоду режисера) та тих знахідок його стилю, що подарували більш фантасмагоричні "Бідолашні створіння" та "Фаворитка".
більша сухість мови та візуального ряду, а також зменшення емоційного спектру стають для кіно важливою межею, що наголошує на умовності історій, на їх архетипності, на які нашаровані чудернацькі образи, параної і сни головних героїв.
загадковий R.M.F, зіграний тескою режисера, зберігаючи свої тіло і душу протягом стрічки, не може отримати бажаний спокій. можливо, і сам Йорґос Лантімос, будучи у заручниках своїх "дивних" фантазій, жадає милосердя, даруючи це своїм героям у sweet dreams "Бідолашок", але кожна його спроба відобразити це у реальному світі призводить лише до трагічних фіналів.
#відгук
group-telegram.com/cinematographiee/1244
Create:
Last Update:
Last Update:
— види милосердя // йорґос лантімос (2024)
тонка форма знущання над аудиторією: привчити її до своїх останніх популярних фільмів, а потім з тією ж труппою розбишак-акторів зробити радикальний триптих у дусі ранньої творчості (трейлер). здивовані і скривленні гримаси гарантовані. так, Йорґос Лантімос і його давній співавтор Ефтіміс Філіппу згадали коріння і знову відтворили канони "грецької дивної хвилі" з використанням західного матеріалу, як вже колись було у "Лобстері" та "Вбивсті священного оленя".
граючи довкола "милосердя", Йоргос трансформує і відтіняє його у формах глибинної жаги до покірності і благ, віри своєму серцю (чи шлунку) у відчутті істинності кохання та важливості бути частиною спільноти. Лантімос окреслює різні соціальні кола людини: сім'ю, партнерство і громаду, - говорить про їх важливість в нашому житті та на що людина здатна заради їх збереження.
знімаючи маски, Лантімос і Філіппу розмірковують про насильственну і жорстоку природу людини, про межі моралі, за які вона виходить, і доволі відверто це демонструють на екрані (візуально і музично більш приземленно і скромно, але не без ексцентрики). "Види милосердя" є естетичним симбіозом стриманості "Клика" й "Альпів" (грецького періоду режисера) та тих знахідок його стилю, що подарували більш фантасмагоричні "Бідолашні створіння" та "Фаворитка".
більша сухість мови та візуального ряду, а також зменшення емоційного спектру стають для кіно важливою межею, що наголошує на умовності історій, на їх архетипності, на які нашаровані чудернацькі образи, параної і сни головних героїв.
загадковий R.M.F, зіграний тескою режисера, зберігаючи свої тіло і душу протягом стрічки, не може отримати бажаний спокій. можливо, і сам Йорґос Лантімос, будучи у заручниках своїх "дивних" фантазій, жадає милосердя, даруючи це своїм героям у sweet dreams "Бідолашок", але кожна його спроба відобразити це у реальному світі призводить лише до трагічних фіналів.
#відгук
тонка форма знущання над аудиторією: привчити її до своїх останніх популярних фільмів, а потім з тією ж труппою розбишак-акторів зробити радикальний триптих у дусі ранньої творчості (трейлер). здивовані і скривленні гримаси гарантовані. так, Йорґос Лантімос і його давній співавтор Ефтіміс Філіппу згадали коріння і знову відтворили канони "грецької дивної хвилі" з використанням західного матеріалу, як вже колись було у "Лобстері" та "Вбивсті священного оленя".
граючи довкола "милосердя", Йоргос трансформує і відтіняє його у формах глибинної жаги до покірності і благ, віри своєму серцю (чи шлунку) у відчутті істинності кохання та важливості бути частиною спільноти. Лантімос окреслює різні соціальні кола людини: сім'ю, партнерство і громаду, - говорить про їх важливість в нашому житті та на що людина здатна заради їх збереження.
знімаючи маски, Лантімос і Філіппу розмірковують про насильственну і жорстоку природу людини, про межі моралі, за які вона виходить, і доволі відверто це демонструють на екрані (візуально і музично більш приземленно і скромно, але не без ексцентрики). "Види милосердя" є естетичним симбіозом стриманості "Клика" й "Альпів" (грецького періоду режисера) та тих знахідок його стилю, що подарували більш фантасмагоричні "Бідолашні створіння" та "Фаворитка".
більша сухість мови та візуального ряду, а також зменшення емоційного спектру стають для кіно важливою межею, що наголошує на умовності історій, на їх архетипності, на які нашаровані чудернацькі образи, параної і сни головних героїв.
загадковий R.M.F, зіграний тескою режисера, зберігаючи свої тіло і душу протягом стрічки, не може отримати бажаний спокій. можливо, і сам Йорґос Лантімос, будучи у заручниках своїх "дивних" фантазій, жадає милосердя, даруючи це своїм героям у sweet dreams "Бідолашок", але кожна його спроба відобразити це у реальному світі призводить лише до трагічних фіналів.
#відгук
BY синематографі.
Share with your friend now:
group-telegram.com/cinematographiee/1244