твої ніжні сяйливі очі, і чітку лінію гордих пліч

Я шукатиму у всіх паралельних світах
У всіх людях що йдуть на зустрі‘ч.
Твої ніжні сяйливі очі
І чітку лінію гордих пліч.

Нахились до мене, будь ласка
Скажи пару зсоромлених слів.
Хай рум'янцем цураються щоки
Хай пишаються тремтінням колін

І коли заголублені руки
Тихим шовком линуть до щік,
Ніжним шепотом кажуть на вушко
Те як солодко всміхається бік

Твоїх уст, ненароком торкаюсь устами
Пригортаюсь до тебе сильніш.
І бентежним серця здриганням
Віддаю усе, що лине до тебе хутчіш

29.01.25

Яременко Вероніка

#вірші

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх

[Павло Тичина]