⚔Вітаємо захисників з Днем територіальної оборони!

У лютому 2022 року, коли ворог рвався вглиб України, бійці територіальної оборони стали на його шляху. Тисячі українців – від студентів до досвідчених підприємців – залишили свої домівки та роботу, аби стати на захист держави. З кожним днем ви відточували свої навички, перетворюючись на справжніх професіоналів.

Сьогодні це не просто підкріплення ЗСУ, а незламний щит, який надійно захищає нашу Україну!

Територіальна оборона стала одним із найважливіших стовпів українського спротиву, продемонструвавши неймовірну відвагу, захищаючи кожен клаптик землі.

Вітаємо всіх причетних!

Останнім часом у телеграм каналах поширилась інформація, яка викликала глибоке занепокоєння та обурення у свідомої частини українського суспільства.

Військові та OSINT-аналітики одноголосно погоджуються, що ситуація на напрямку Вугледара значно погіршилася після недбалої та необачної публікації народної депутатки Мар'яни Безуглої щодо ротації 72-ї бригади ЗСУ.

Саме розголос про планове відведення бригади став тригером для негайної реакції з боку російських військ, які скористалися наданою інформацією та перекинули значні сили в цей район. У результаті цього, ротація біля Водяного була зірвана, що призвело до майже повної втрати оборонних споруд на сході від населеного пункту.

Це не просто помилка. Це злочинна недбалість, що має криваві наслідки. Кожного разу, коли необережні слова стають причиною трагедії, ми повинні робити з цього висновки та притягувати винних до відповідальності.

Це мають розуміти, як і звичайний народ, так і представники влади, до яких наразі зʼявляється дуже багато питань.

💣🗡🔥🇺🇦⚡️


Ємка і панорамна розмова на хвилях Радіо "Накипіло" з військовослужбовицею нашого підрозділу — Олександрою Коцюбайло.

Влучні визначення, розуміння дрібнодисперсних сутностей, цікавий хід думок і збір під потреби нашої штурмової когорти.

Будьте в обоймі!

https://youtu.be/-_jfOXz-bjo?si=iLXIrl6pb2t6AQrN

Історія замовчує подвиг українського князя, що зупинив московську навалу на Київ.

Українська Церква визнає лише чотирьох київських князів святими: Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Ольгу Святу та Мстислава Хороброго.

200 років діяльність Мстислава Хороброго замовчувалася, хоча він був канонізований ще в сиву давнину. Ніхто з пересічних громадян нічого не чув про нього. А все тому, що він розбив перший наступ на Київ предків московитів.

Андрій Боголюбський зібрав у похід велетенське військо — більше за 50 тис. Це чи не найбільше військо, про яке згадують вітчизняні середньовічні літописи. Суздальці обложили Мстислава Хороброго у Вишгороді. Його військо дев’ять тижнів на мурах і біля міста вело бої з суздальськими нападниками. Розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року. Незабаром у Суздалі Андрія Боголюбського убили змовники, котрі повстали проти його жорстокості.

8 жовтня 1596 року, 428 років тому, у Бересті (тепер Брест, Білорусь) було підписано Декларацію Унії. Цей документ поклав початок унійній з Римом Українській Греко-Католицькій Церкві.

Берестейська унія є історичною подією, що об'єднала православне духовенство Східної Церкви з Римським Католицьким догматом під проводом митрополита Київського Гедеона Синявського.

Цей документ мав значний вплив на історію України та був символом асиміляції українського народу в контексті релігійної та культурної взаємодії з католицьким світом.

Одним з цікавих фактів є те, що під час укладання унії українське духовенство формально зберігало свою самобутність, але приймало папську владу та визнавало папство головною владою у християнському світі. Це спричинило великі дискусії та супротив з боку тих, хто не підтримував унію.

На фото - "Грамота про відновлення єдності Української Церкви з Апостольським Престолом"

9 жовтня 1621 року у Хотині був підписаний мирний договір між Річчю Посполитою та Османською Імперією, згідно з яким перша зобов'язувалась стримувати козацьке військо від набігів на турків, а друга — своїх васалів на Річ Посполиту.

Підписання даної угоди стало наслідком перемоги козацького війська під проводом Гетьмана Петра Сагайдачного поблизу містечка Хотин, в результаті якої Османська сторона мусила визнати свою беззастережну поразку у війні.

Тобто український гетьман перемагає турецького султана, а польський король зобов’язується тримати на короткому повідку козацьке військо. Хіба могло вольне козацтво сидіти склавши руки?

Рівно за 34 роки, 9 жовтня 1655 року військо Богдана Хмельницького завдало поразки армії Польської корони під Городком.

Сьогодні Верховна Рада перейменувала Южноукраїнськ на Миколаївщині у Південноукраїнськ, а Южне на Одещині у Південне.

Голосування за перейменування решти населених пунктів було провалене. Первомайськ, Синельникове та Павлоград залишились зі старими назвами 🤦🏻‍♂️

Національна громада як частина державної системи

Територіальні громади мають стати повноцінною частиною державної системи. Чому? Бо неможливо ощасливити народ без участі самого народу.

На нашу думку, способи організації суспільства і держави, які пропонують лівацтво і лібералізм - деструктивні. Власне, тому ми і не впадаємо у крайнощі.

Ліваки завжди пропонували образ держави, яка насильницьки всіх і вся урівнює та розподіляє по пролетарським комунам. Та в загальному ці ідеї величезної "общаги" - фантазії божевільного. Це все нежиттєздатно - це розуміють і самі адепти лівацтва. Тому намагаються змішувати свої звичні принципи зі сторонніми ідеями. Загалом, таке крайнє усуспільнення - явище чисто азійського духу, що чужорідне для нашої Європейської Цивілізації.

Сьогоднішній лібералізм похилило в іншу крайність - жорсткий індивідуалізм. Класичні ліберал-демократи зосереджувались на базових свободах людини. Неоліберали вже відстоюють людину-егоїста, якому не потрібна родинна традиція, нація, її досвід і вічні цінності. Ліберальний образ держави - байдужість, обтяжена лише поліцейськими функціями і цензурою. Неоліберальна держава дає можливість "політичній нації" галасувати, але не дає можливостей народу організуватись для вирішення принаймні малих проблем самотужки. Та й егоїстичній одиниці, котру плекає лібералізм, це не цікаво.

Крайнє усуспільнення і крайній егоїзм - шляхи, які відкидає український націоналізм. Наша мета - гармонійна єдність громадянина, громади і громадськості у рамках Української Самостійної Соборної Держави, де не буде місця крайнощам.

Українці завжди проявляли індивідуальність значно більше, ніж представники націй на схід від нас. Однак "не чистий індивідуалізм є характерний для українця, лишень українська асоціативна група, громада, артіль", - писав націоналістичний ідеолог Юрій Липа.

"Формування самодостатніх громад як форми самовизначення української нації" цілком легітимний запит згідно з нормами нашої Конституції та Європейської хартії. Проте всі будівничі нічийної України бояться того, що записано у Конституції. Тому і йде наразі повним ходом творення нічийних аморфних ОТГ замість самодостатніх національних територіальних громад.

Підтримка | Підписка

11 жовтня 1887 народився Мирослав Січинський, який на знак помсти за кривди місцевої адміністрації, заподіяні українцям, та фальсифікації виборів до парламенту застрелив у Львові галицького намісника Анджея Потоцького...

У неділю, 12 квітня 1908 року,
цісарський намісник Галичини 46-
річний граф Анджей Потоцький
приймав прохачів у будинку
намісництва на Гетьманських
валах у Львові. Близько першої
дня до його кабінету зайшов
студент права Мирослав
Січинський, 20 років. Розгорнув
папери і дістав револьвер. — "Се
за наші кривди, за вибори, за
смерть Каганця!" — вигукнув.
Пролунали чотири постріли.
Потоцький упав. Перша куля
потрапила в ліве вухо й зачепила
мозок. Наступні пробили чоло,
палець лівої руки і ліве плече. До
кабінету вбіг секретар. Почалася
паніка. Січинський поклав
револьвер на підлогу. Вийшов до
передпокою і сів. За пів години
прийшов поліцейський комісар,
українець Бігун. Січинський пішов
до нього із зізнанням. Бігун
замовив фіакр, аби відвезти його
до поліції.

Мирослав Січинський народився
в селі Чернихівці неподалік
Збаража (нині Тернопільщина) в
родині священника. Після
навчання у Коломийській і
Перемишльській гімназіях вступив
на правничий факультет
Віденського університету. Згодом
продовжує навчання у
Львівському університеті. 1907
року він був серед майже сотні
студентів-українців, які захопили
університетський будинок.
Вимагали, щоб посвяту студентів
здійснювали не тільки польською,
а й українською. У вікні вивісили
синьо-жовтий прапор.
Заколотників арештували. Але ті
пригрозили голодуванням, і за
чотири дні їх відпустили.

Того ж року відбувалися вибори
до Віденського парламенту. У селі
Горуцьк Дрогобицького повіту
було вбито п’ятьох селян-українців, які протестували проти
масових фальсифікацій на
користь поляків. У лютому
наступного року знову
фальсифікації — тепер на
виборах до Галицького
крайового сейму. У селі
Коропець на очах матері й
сестри, офіцери багнетами
закололи кандидата до сейму
селянина 27-річного Марка
Каганця.

Більшу частину населення
Галичини становили українці.
Проте влада у провінції була
зосереджена переважно в руках
поляків. Галицьке намісництво
1903 року очолив граф Анджей
Потоцький. Казали, що він
почувається у краї, як король.

Січинський агітує по селах не
голосувати на виборах за поляків.
Доходить висновку, що
легальною боротьбою перемоги
домогтися годі, й наважується на
вбивство Потоцького. Пістолет
придбав у крамниці. Вербної
неділі пішов до будинку
намісництва — теперішньої
будівлі Львівської
облдержадміністрації. Записався
на аудієнцію, аби подати
”просьбу про місце”. Чекав у
черзі. Нарешті секретар покликав
його. Січинський увійшов до
кабінету. Потоцький сидів за
робочим столом.
— "Коли б забачив людину симпатичного обличчя, таке собі батьківське лице, то ще могло б бути інакше", — згадував потім.
— "Він глипнув — обличчя зле, червоне. Тип польського шляхтича, міцно збудований і самовпевнений".

У дорозі поліцейські намовляли
Січинського удати
неврівноваженого. Мовляв, так
вдасться уникнути смертної кари.
Той лишень відмахувався. О
четвертій дня над будинками
магістрату й намісництва підняли
чорні стяги. Біля пам’ятника
Адамові Міцкевичу зібралася
велика демонстрація польського
населення Львова. Після виступів
натовп узявся бити шибки в
українських установах і
помешканнях. Погроми тривали
кілька днів. Розмовляти
українською на вулицях було
небезпечно.

Перший суд над Січинським
розпочався 30 червня. До числа
присяжних увійшло 12 поляків.
Увечері того ж дня вони
одноголосно засудили вбивцю до
смертної кари через повішення.
Згодом вирок було скасовано:
засудженого мали оглянути
психіатри. Лікарі відзначили
”високий інтелект
обвинуваченого, його доброту,
лагідність і глибоке відчування
людської недолі та кривди, його
гармонію і лад в думках і
вчинках”. 15 квітня 1909 року
відбувся другий суд. Присяжні
знову вимагали повішення. Ще за
три місяці цісарським наказом
цей вирок було замінено на 20
років ув’язнення.

В українських селах Галичини
найпоширенішим іменем для
новонароджених стало
Мирослав, а улюбленою
приказкою: ”Наш Січинський най
жиє, а Потоцький най гниє”.

Мирослава Січинського
перевезли до тюрми міста
Станіславова (нині Івано-Франківськ).
— "Якийсь старий чоловік
розкричався на мене, чому я
стою в коридорі, а не під стіною",
— згадував він. З канцелярії
залунав голос: ”Пане, дайте йому
спокій, нікуди він від нас не
втече”. Так собі спокійно, без
злоби, впевнено. Як він то сказав,
мені блискавкою через голову
пролетіло: ”А я таки втечу!”
Уже на третій день перебування в
тюрмі один із наглядачів-українців переказує Січинському:
— Ніхто відціль ще не втік, але
вам ми допоможемо. Лише
будьте терпеливі. Може,
доведеться чекати рік-два-п’ять.
У в’язниці Мирослав щодня
прокидається о п’ятій ранку, лягає
о дев’ятій вечора. Дев’ять годин
на день працює у столярні. У
вільний час вивчає англійську. Щонеділі читає Достоєвського,
Франка, Бжозовського, Ратцеля.
Часто спілкується з начальником
в’язниці — чехом.
— Тюрму згадую приємніше, ніж
перебування у Віденському
університеті, — запевняв після
звільнення.

Тим часом офіцер австрійської
армії Дмитро Вітовський і
журналіст Микола Цеглинський
планують його втечу.
Листопадового вечора 1911 року
до камери увійшов наглядач і
наказав швидко збиратися.
Постіль в’язня склав так, ніби там
хтось лежить. Біля ліжка поставив
черевики.

Січинський вийшов із камери в
самій сорочці, аби потім не було
закидів у розкраданні державного
майна. У пивниці переодягнувся
в уніформу. Удвох із наглядачем
попрямували до виходу, ніби
щойно закінчили службу.

На вулиці Мирослава
переодягнули в селянський одяг і
возом вивезли з міста. Кілька
місяців він переховувався у
прикарпатських селах. Далі
Січинський виїздить спершу до
Норвегії, тоді до Швеції. 1914 року
перебирається до США.
Очолював там українські
громадські організації, редагував
газети. У 1960-х відвідав Україну.
Помер 16 березня 1979-го в
будинку для людей похилого віку
міста Вестленд, штат Мічиган. Мав
91 рік.

Сергій Чаплигін

Слава Ісусу Христу!
Сьогодні світ відзначає День капелана. Це свято встановлене на честь святителя Мартина Милостивого, якого православні вшановують 12 жовтня.

Мартин Турський був офіцером римського війська в Галлії, згодом єпископом міста Тур, ченцем та засновником капеланства.

Під час військової служби він узимку зустрів жебрака та віддав йому половину свого плаща - «капи».

Пізніше друга половина плаща-капи святого Мартина стала предметом вшанування. Для неї був створений похідний храм, який назвали «капелою» (лат. capella; укр. каплиця), а священника, який служив у цьому храмі, почали називати capellanus - капелан.

Приклад жертовності та допомоги потребуючим зробив його ідеалом для багатьох поколінь християн. Особливо подвиг святого Мартина шанують військові священники-капелани.

Дякуємо всім нашим військовим капеланам за їхню мудрість, мужність і посвяту. Всім капеланам-волонтерам — за самовіддане служіння. Нехай Господь оберігає вас та провадить на вашому нелегкому шляху.

‼️Чергова дезінформація проти Правої Молоді - молодіжного сегмента Національно-визвольного руху "Правий сектор"‼️

Друзі, це вже не вперше ми бачимо відверту спробу дискредитації нашого руху!
Ось знову поширюють чергову брехню та маніпуляцію, називаючи ПМ "радикальною" або навіть "проросійською" організацією. Автори спеціально змішали ворожі проросійські організації та патріотичні в одному списку. Ця інформаційна атака має почерк п'ятої колони рф і лише підтверджує, що вороги намагаються внести хаос та розбрат в наше суспільство. Листівки розвісили в навчальних закладах наказом "зверху"🤯.

Отже, серед аргументів проти Правої Молоді наступне:

❌ Маніпуляція 1: « Використання молодіжних структур для впливу на ситуацію в країні».

⁃Так, ми активно залучаємо молодь, але задля чого?

📍Наші вишколи спрямовані на фізичний та моральний розвиток і оздоровлення української молоді, на вишкіл справжніх націоналістів, а не на антидержавну діяльність! Ми проти пропаганди деструктивних цінностей. Також ГО «Права Молодь» проводить акції на підтримку полонених українських Героїв,залучає молодь до волонтерства на користь армії та до вивчення історії України та вшанування її полеглих Героїв. Тобто, автори цього «оголошення» проти позитивного впливу на молодь, що спричиняє наша діяльність?

❌ Маніпуляція 2: «Залучення молоді до участі в протиправних акціях та деструктивних заходах».

Серед "деструктивних" заходів, проведених ПМ:
-акції проти діяльності компаній на російському ринку і продажу російських товарів;
-акції проти пропаганди лгбт-ідеології, зокрема мережі "Comfy" та ін.;
-марш на підтримку традиційних цінностей ;
-акції на підтримку військовополонених; -волонтерські проєкти та ініціативи задля допомоги армії;
-величезна кількість відкритих заходів з вивчення такмеду, тактики, історії, ідеології,вшанування полеглих Героїв України, в т.ч., на жаль, учасників нашого руху.

Справді, дуже "деструктивно"!

❌ Маніпуляція 3: «Поширення дезінформації та пропаганди в інтересах спецслужб рф».

Про яке поширення дезінформації чи пропаганду в інтересах рф йде мова, коли основна задача ПМ протидія цьому?

📍Наша мета — здобути і захистити Українську Самостійну Соборну Державу, забезпечити майбутнє української нації, ідеали свободи, справедливості та добробуту. Ми прагнемо жити у вільній від імперіалістів і сильній самостійній державі.

❌ Маніпуляція 4: «Спрямування на підрив державної безпеки України».

Якщо ми говоримо про підтримку полонених чи політв’язнів — це не підрив державної безпеки ,а жахлива реальність, у якій нашому народу доводиться існувати щодня.
Чому замовчується звільнення катів Небесної Сотні?
Хто стоїть за фінансуванням деструктивних лівих рухів, хіба не рф?
Ми боремося за правду!

📢 Ким є насправді Права Молодь?

Наша ідеологія — це традиційний український націоналізм. Ми несемо відповідальність перед Україною, культивуємо ідеали справедливості, націоналізму та здорового способу життя. Наше завдання — здобути, закріпити та розбудувати Українську Самостійну Соборну Державу, на її етнічних землях, вільну від будь-якого лівого чи імперіалістичного впливу.

Ми — Права Молодь. Наша боротьба за українську націю продовжується, попри всі інформаційні атаки!