📚 Презентація книги "Стилет волі" 📚

Запрошуємо на презентацію книги "Стилет волі" — захоплюючої історії про незламну боротьбу українських повстанців у часи війни та окупації. Цей роман вражає глибиною персонажів, моральними викликами та неймовірною стійкістю людського духу. Це історія про тих, хто не здався, навіть коли надія згасала.

📅Дата: субота, 26 жовтня
🕖Час: 19:00
🏩Місце: бар "Мораліст"
📍 Адреса: Київ, вул. Межигірська, 23/22


Ольга Лавриченко — сучасна українська письменниця, яка через свої твори відображає боротьбу за свободу, моральні виклики та внутрішню силу. Її творчість сповнена тем, які сьогодні резонують у серцях мільйонів українців. У книзі "Стилет волі" Ольга розкриває глибокі переживання героїв, що ведуть боротьбу не лише з ворогом, а й із власними страхами та втратами.

Особлива частина заходу — можливість підтримати Збройні Сили України! Кошти, виручені від продажу книги на презентації, будуть передані на збір "Сила Сестринства" від Veteranka.

Ми знаємо, чого вам не вистачало цієї холодної осені — гарячої колаби від двох потужних мистецьких об’єднань: аканту київського та Преримованих🔥

Ми об’єднали свої зусилля, щоб знайти дев’ять авторів та авторок із сильними текстами та не менш сильною енергетикою.

🤚Що з того вийде? Пропонуємо тобі переконатися на власні очі та вуха, завітавши другого листопада о 13:00 у Сквот 17б (Терещенківська 17б).

Вхід вільний, але з можливістю задонатити комфортну для вас суму на ремонь авто для 3ОШБ.

шукаю розраду, поки ніч зафарбовує хмари у нотки тривоги,
а новонароджений серпик сумління виходить на зміну,
розрізає щойно придбану куртку,
аби оновити щойно загоєні рани.

шукаю розраду, ніби правильний вихід з метро
(як тут не йобнутись)
пробую йти за потоком, але він несподівано ділиться натроє,
і я застигаю,
закриваю очі, орієнтуюсь на нюх,
плутаю дешеву випічку із запахом дому
і остаточно гублюсь.

шукаю розраду у катакомбах снів,
між жахіть і спогадів,
прориваю нові тунелі.
але як би не намагався,
повертаюсь в ту саму тісну кімнату,
де замість стелі тривожне небо,
тривожні хмари, тривожні зірки, що падають на обличчя і не дають заснути.

а новонароджений серпик сумління стає все гостріше
я витікаю новим віршем,
не знайшовши розради

Ну вона✨✨✨

Поетичний вечір з Ольгою Лавриченко в барі «Мораліст» ✨📖

22 листопада о 19:00 запрошую вас до бару «Мораліст» на вечір поезії, де кожне слово буде наповнене життям – болем, силою та надією.

Ми разом зануримося у світ рядків, які говорять про найважливіше, які підтримують, надихають і змушують відчувати. Це буде вечір справжніх емоцій – щирих і без прикрас. 💔

📍 Коли: 22 листопада о 19:00
📍 Де: Бар «Мораліст»
💸 Вхід: 100 грн – усі зібрані кошти будуть передані на потреби 3 ОШБр.

Приходьте – разом робитимемо цей світ трохи теплішим і сильнішим. ❤️✨

отримав вірш від прекрасної естер за донатик. підписуйтесь, підтримуйте її збори та насолоджуйтесь її творчістю.

і в'яжеться лісом тонке павутиння гілля
і ось вже за ранок заходить день
а ми те і робимо, що споглядаємо
як шматками розходиться пам'ять
і приймаємо те, що не пом'якшаємо

в квітні жвавими словами квітнули,
вже в травні перетравлювали свої слова
не знали що шкіра настільки загрубшає
що забракне ресурсу на нові зустрічі,
аби на нашу волю вистачило.

друже, сьогодні у мене немає для тебе жодних фраз,
окрім найглибшої вдячності,
окрім найгострішої емпатії,
окрім сороміцького вибачення,
окрім міцних обіймів,
окрім пронизливого погляду,
окрім
..
.

в змозі розділити радість і горе переживання
чіпляючись за приємність рутини
адже інакше – не виживемо

тож нехай і гілля все повзе
і ліси цих дерев
що споглядаємо їх
проростають кудись далеко за кордони тіла

Вітаю, друзі. Ділюсь новинами: через два тижні їду на свої перші бойові робить свою першу мертву русню. В зв'язку із цим зараз дозбирую з того, що не вистачає мені та моєму екіпажу. Якщо маєте бажання, можете трохи допомогти копійчною на це діло. Буду дуже вдячний🫡

Всіх обняв-припідняв)

Ну і за ці два тижні постараюсь трохи щось пописати, порадувати вас

рвана пісня

все, що нам залишається посеред морозної пастки –
кутатись в ковдру зі снів золотих і намагатись не впасти,
ступивши на стежку слизьку.
звісно, її не ми обирали,
але тепер, об'єднавшись з вітрами,
із ранами рваними, як прапорами
ми будем стояти десь тут.

саме там, де потрібно.
із нами правда відлита зі срібла,
гостріша за всі мечі.
бачиш це чисте небо? воно для тебе – кричи!
падай у сніг, ніби в райський пісок,
мрій, як мала дитина, поки хтось боронить твій сон.

щоб вони його не відібрали.
десь на межі світів не встигли замкнути браму
і наше блакитне заляпали кров'ю та брудом
та знаю, в кінці цей колір нам ближчий до серця буде
і ближчими станемо всі.
а поки броня вкриває міцні золотисті груди
й збігаються вірні пси,
то будуть запекло битись місцеві джедаї
під прапорами, що рвуться та не вицвітають
і під вітрами, що вказють шлях вночі .

чуєш цю пісню? підспівуй, прошу, не мовчи


текст написано на конкурс "Плейлист" від Віршопліткарки за мотивами пісні "Золото і Блакить" (Zwyntar та Третя Штурмова)

моя земля розповзлася між перевалами і нічними портами,
де контрабандно вантажать горіхи, зірки та сенси
і я намагаюсь сховатись в порожню бочку,
щоб галеон із вітрилами срібними відвіз мене на інший бік океану часу

над моєю землею фарбують повітря у чорне круки,
сідають на крони дерев,
обвішаних оберегами та пінами,
пошрамованих громом і туманом укутані.

"ти помічаєш дерева?" —
питає мене дівчинка, що співає ельфійську пісню, щоразу приїджаючи в місто.
так, ніби й знаєш переклад та щоразу губишся серед рун,
так ніби між куплетами й не було програшу з кілометрів та місяців
так, що сльози щоразу ллються й формують ріки, які прорізають цю землю наскрізь,
землю, що ховає в долинах смуток, а в горах радість
мою землю.

"так, помічаю.
проникаю поглядом аж до кілець
і рахую роки, щоб заснути"

то може сплетімо руки, як корені?

Перший новий рік, який я зустріну в ЗСУ, нпближається. Нехай він для всіх нас стане першим променем світла після довгої холодної ночі.

Дякую всім, хто підтримував і підтримує мене на новому шляху, так легше, справді. Дякую також усім, хто допоміг з підготовкою до бойових. Зараз ми трохи розгребемося по побуту і я розкажу, що вдалося придбати для себе та побратимів. Ну і звісно, дякую тим, завдяки кому ми зустрічаємо ще один рік.

Будемо їбашити у 2025 із пам'яттю про них.

Ольча, яку не зупинити: збір на авто для ГУР

Війна змінює нас усіх.
Ольча зараз у психіатричній лікарні.
Таке трапляється, коли на твої плечі лягає занадто багато.

Але є те, що ніхто не вилікує і не змінить — це її волонтерство.
Воно в крові.

Ольча не зупиняється!
Навіть на дурці у лікарні.

Зараз ми разом збираємо кошти на авто для ГУР
Разом: Ольча + Дика Пошта
Бо війна завтра не закінчиться.

🎯Ціль: 212 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/47rfBFTqvW

💳Номер картки банки
4441 1111 2965 8062


Давай донать
Війна триває

спроби виспатися і виписатися схожі, адже  успіхом не увінчані
ком у горлі довжиною у ніч застрягає на півдорозі до виходу
так і я застрягаю на півдорозі до правди
надто багато правок вносить внутрішній цензор
надто багато недосказаних слів я докладаю у кулю,
що її я пхатиму вверх по схилу
привіт Сізіфу
привіт у всі чати без відповіді
я обіцяю колись повернутися,
коли зберуся із силами
і визнаю свої слабкості
себто — віддам себе вітру
може він здмухне із мене безсоння
і принесе хороші новини з Південного Сходу

а поки лишається пірнати в місцеві пейзажі
й шукати знайоме
пазл за пазлом збирати із нього дитинство

бувалі радять, поки є час висипатися
серце благає, поки є сили виписуватись
поки зуби дракона не перемололи замурзане тіло
поки жорстока реальність не вирвала твій хребет із контексту
і не викинула на смітник історії

вітер говорить любити, адже маєш кого

мамо, я на вікіпедії

А так про себе пише наступний представник #WikipediaPoet, Карич (справжнє ім'я-прізвище — Олексій Каркачов):

📜 "Карич — найкращий воротар серед поетів, найкращий поет серед воротарів.
Виріс серед степів Кіровоградщини, але довго ніде не затримувався. Спробував осісти у Києві, але армія вирішила інакше.

Як поет еволюціонував на онлайн-конкурсах і навіть кілька з них виграв. Любить виступати зі своїми віршами офлайн, активно махаючи руками (воротарська звичка).
Як ви вже зрозуміли, крім поезії захоплюється футболом, слідкує за іншими видами спорту і балується короткою прозою."

💬 З Каричем знайомий тільки онлайн, та, сподіваюсь, буде нагода, перетнутись наживо.
Щодо поезії — дуже мені імпонує його так званий "стиль викладу фактів" — суміш лагідних художніх засобів із реалістичною подачею оповіді. І з того, що я чув від нього в записі, Карич проявив себе як потужний декламатор, і не здивуюсь, якщо з часом із цим профайлом він стане одним з провідних імен мілітарної укрпоезії, якщо не всієї загалом.

наступний пост надсилаю відкладеним повідомленням, адже зввтра їду на позицію і не знаю чи матиму змогу сюди заходити

але так співпало, що в цей день 4 роки, як я разом зі своєю неймовірною дружиню Олею. вона моя підтримка, натхнення і щастя. з нею мені все дається легше. тому в цей день до тебе вірш✨

дозволь забути тебе на хвилину, аби пізнати наново,
прокласти дорогу пальцями між дредами й давніми шрамами,
туманити розум тобою за мить і не шукати причину,
плисти у безмежжі твоїх думок, як в морі з тоніка й джину.

дозволь забути тебе на хвилину, аби все відчути спочатку –
твою звабливу відьомську пісню зашиту у магію чатів,
твої невинно-красиві очі, які вишукують потяг,
як будь-який награний сумніво-спротив здмухує перший дотик.

дозволь забути тебе на хвилину, аби зустрітись вперше,
залізти на гору із видом на місто, уявні кордони стерши.

це було би просто чудо
та я вже ніколи тебе не забуду💚