У Бангкоці я насолоджуюся дешевими і дуже делішез суші і корейськими bbq їдальнями, де ти сам смажиш собі мʼясо прямо за столиком.
Ідилія, чи не так?
Та щоразу, щоразу до мене спочатку підходить працівник, зі скорботним обличчям протягує ложку і питає: будеш?
І ложка ця, таке враження що в них спільна, і зберігається як артефакт десь в підземеллях цих жралень - одна, щоб правити всіма.
Так, спершу це було смішно, та на четвертий раз я вже почав скаженіти: що бляха такого в мені змушує їх думати, що я потребую цю ложку??
За відповідь «все» вас буде забанено хД

Бангкок хуйня
(с) Конфуцій

Хотів залишити в аеропорту книгу, про яку всі казали, що вона лайно - десь на лавці, лиш трохи «надʼїденою». Раптово, переваливши за третину книга почала дуже подобатись і я доїв її за дві години.
Може, в мене поганий смак?
(Та ну ні, не може бути хД 🫣)

Так, я про Закоханого Наді Білої

here I am :3
Дуже радію поверненню додому, ще й на пошті забрав купу подарунків, що назамовляв собі сам + кілька неочікуваних сюрпризів від близьких 💖
Так що в разі чого, я вже в Києві, сиджу слухаю Тисячу Очей і домовляюся на кави з бажаючими 🦎☕️

З одного боку, якби я ходив лише на івенти тих організаторів, з політикою яких згоден на 100%, то сидів би вдома.
З іншого боку, я б і на свої івенти не завжди б ходив 😅
З третього боку у мене тістечко та клавіатура.

🪄Афірмація на те, що завтра буде звичайний робочий понеділок.

Якщо до ЛАРПу робити мапу місцевості нема причин - я малюватиму карту поверхів чи будь-яку іншу.
Розумієте, дуже важко мені живеться без мап та інструкцій))