— plastiboo

та йобене

『The Monstrous Misses Mai』
★★★★★

Насправді, це до болю класична історія. Четверо дівчат, що за неймовірним збігом носять одне й те саме середнє ім'я (Мей) опиняються під одним дахом за допомогою загадкового чулувіка, який відкриває їм чудову можливість отримати усе що вони тільки забажають шляхом магії, за не надто багату ціну, здавалося б.
Але, звісно, усе виявляється зовсім інакше.

Це такий собі мікс "Диявол носить Прада" і "Зачарованих"? старої Сабріни? Подивіться уважніше — це скарб. Суто персональний, для власних вавок в голові, але скарб.
Насправді, коли мати на руках доволі типову зав'язку то можна реалізувати її середньо, погано чи достатньо старанно для того, аби навіть типовість розвитку подій не лізла в очі. Я не можу сказати, що ця історія має щось штибу кишень, як одяг головної героїні, щось, що б зробило її революційною і top notch, але все ж — вона досі зроблена добре.
Читається швидко, місцями дещо смішить, не програє ризиковану гру із гетеро парою і підкидає зовсім трохи саспенсу, аби мати змогу відчути, що ти дійсно переймаєшся за головну героїню.

Офіційно моя улюблена лайн звідси це «Ти продаси душу заради швейної машини?».
Ще маленькі призи власної симпатії за мужика, який мене не бісив і за хтонь, яку порівнюють із диким котом. І зокрема — уся арка із конфліктом із батьками, про дорослішання як таке, бо воно довело мене до сліз по-перше, а по-друге якесь, мг, особливо тепле навіть попри усе складне, що зв'язує із ними головну героїню.

p.s. мені абсолютно подобається думка про те, що насправді головній героїні зовсім не треба було зв'язуватися із магією для власних бажань.
їй просто треба було трохи визнання, трохи підтримки — обійми, вага руки на плечі, що не тільки слугує ласкою, а й штовхає уперед. саме те відчуття причетності до інших, без якого, справді, жоден не стане успішним навіть маючи флеш рояль з талантів і можливостей.
p.p.s. і про те як, врешті, мало треба для того, аби бути щасливою.

нарешті присвяти у дусі тих самих книжок з ватпаду. за таким вайбом я і сумувала неймовірно останні місяці—
#серія_lochlann_ішосьтамще@whtbt

💔 Волонтерський проєкт «Недописані»: у ході війни росія вбила 224 людей літератури

Серед них — письменники, поети, перекладачі, редактори, видавці, бібліотекарі, поширювачі літератури, працівники книжкової фабрики.

#Недописані #злочини_росії

👉 Підписатися на Читомо в телеграмі