Подивився я, значить, подкаст Лекса Фрідмена з Зе. Тепер напишу свою думку.
Написали багато — як позитивного, так і негативного. Думки дуже розійшлися, і цей плюралізм яскраво демонструє, що ми всі сприймаємо подібне по-різному. І це нормально.
Насправді, подкаст доволі цікавий. Я б навіть сказав — щирий. Складається враження, що Зеленський просто міг виговоритися. Особливо з огляду на те, що цей подкаст орієнтований на республіканців-трампістів, медіа-виходу на яких ми досі не мали.
Але це так, замість вступу. І так, те, що президент матюкався, — не найголовніше.
Головніше — загальна атмосфера. Зеленський постійно дивився на співрозмовника з виразом обличчя: "Знаєш, а я теж так думав".
Не варто жити в ілюзіях, що люди, які не стикаються з війною, дійсно зрозуміють хід наших думок і наші реакції на подразники. Те, що зрозуміло нам, те, що відчули ми, — це наш досвід, який ми не зможемо передати повною мірою.
А тепер трохи критики. Лекс Фрідман. Ох, як же він мене втомив. Я розумію його стиль — цей майже медитативний темп, паузи на роздуми, оце "let me ask you this...". Але в контексті настільки складної і динамічної теми це виглядає не як філософія, а як спроба розтягнути час. Реально, місцями здавалося, що Зеленський просто тримав розмову на плаву, бо інакше ми б утонули в цій млявості.
Окремо варто відзначити меседж до американців. Зеленський жартував, демонстрував готовність роботи з новою адміністрацією і по-простому доносив одну тезу: “Зброя нам потрібна, щоб це припинити. Ми хочемо миру і все”.
Звичайно, були компліменти до Трампа і Маска. Ну а як без них? Цільова аудиторія зацінила.
Ну, наостанок — найголовніша теза. Ми готові розмовляти, домовлятися. Змусьте росію. Лекс кілька разів казав про те, що має мрію, що мир настав, що треба сприймати Путіна як президента, який любить свою країну, свій народ, ну і так далі.
І отут дуже добре, на мій погляд, спрацювала жива реакція Зеленського. Можливо, дещо грубо, але, судячи з коментарів, — зайшло. І про історії про другу світову, якрах і донесли те, що й хотів сказати Зе: "це вже переживали наші пращури і тут не ми агресори".
Було сказано багато чого, що нібито мало єднати, от тільки чим далі все заходило, тим більше була продемонстрована прірва, яка розділяє нас із руснею.
Ми не пробачимо.
Що ще? Лекс своїм запитанням про “розуміння росіян” тільки підкреслив те, наскільки Захід досі не допетрав, що таке русня. Оця їхня тяга до “компромісу”, до “розуміння” ворога вже давно перетворилася на щось карикатурне.
От така думка. Місцями цікаво, місцями нудно. Зеленський норм виступив, Фрідман — продемонстрував наївність вестернів і, загалом, ступінь нудоти їхніх “білих пальт”.
Подивився я, значить, подкаст Лекса Фрідмена з Зе. Тепер напишу свою думку.
Написали багато — як позитивного, так і негативного. Думки дуже розійшлися, і цей плюралізм яскраво демонструє, що ми всі сприймаємо подібне по-різному. І це нормально.
Насправді, подкаст доволі цікавий. Я б навіть сказав — щирий. Складається враження, що Зеленський просто міг виговоритися. Особливо з огляду на те, що цей подкаст орієнтований на республіканців-трампістів, медіа-виходу на яких ми досі не мали.
Але це так, замість вступу. І так, те, що президент матюкався, — не найголовніше.
Головніше — загальна атмосфера. Зеленський постійно дивився на співрозмовника з виразом обличчя: "Знаєш, а я теж так думав".
Не варто жити в ілюзіях, що люди, які не стикаються з війною, дійсно зрозуміють хід наших думок і наші реакції на подразники. Те, що зрозуміло нам, те, що відчули ми, — це наш досвід, який ми не зможемо передати повною мірою.
А тепер трохи критики. Лекс Фрідман. Ох, як же він мене втомив. Я розумію його стиль — цей майже медитативний темп, паузи на роздуми, оце "let me ask you this...". Але в контексті настільки складної і динамічної теми це виглядає не як філософія, а як спроба розтягнути час. Реально, місцями здавалося, що Зеленський просто тримав розмову на плаву, бо інакше ми б утонули в цій млявості.
Окремо варто відзначити меседж до американців. Зеленський жартував, демонстрував готовність роботи з новою адміністрацією і по-простому доносив одну тезу: “Зброя нам потрібна, щоб це припинити. Ми хочемо миру і все”.
Звичайно, були компліменти до Трампа і Маска. Ну а як без них? Цільова аудиторія зацінила.
Ну, наостанок — найголовніша теза. Ми готові розмовляти, домовлятися. Змусьте росію. Лекс кілька разів казав про те, що має мрію, що мир настав, що треба сприймати Путіна як президента, який любить свою країну, свій народ, ну і так далі.
І отут дуже добре, на мій погляд, спрацювала жива реакція Зеленського. Можливо, дещо грубо, але, судячи з коментарів, — зайшло. І про історії про другу світову, якрах і донесли те, що й хотів сказати Зе: "це вже переживали наші пращури і тут не ми агресори".
Було сказано багато чого, що нібито мало єднати, от тільки чим далі все заходило, тим більше була продемонстрована прірва, яка розділяє нас із руснею.
Ми не пробачимо.
Що ще? Лекс своїм запитанням про “розуміння росіян” тільки підкреслив те, наскільки Захід досі не допетрав, що таке русня. Оця їхня тяга до “компромісу”, до “розуміння” ворога вже давно перетворилася на щось карикатурне.
От така думка. Місцями цікаво, місцями нудно. Зеленський норм виступив, Фрідман — продемонстрував наївність вестернів і, загалом, ступінь нудоти їхніх “білих пальт”.
BY ✙splendoris △pparent✙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Ukrainian forces have since put up a strong resistance to the Russian troops amid the war that has left hundreds of Ukrainian civilians, including children, dead, according to the United Nations. Ukrainian and international officials have accused Russia of targeting civilian populations with shelling and bombardments. Multiple pro-Kremlin media figures circulated the post's false claims, including prominent Russian journalist Vladimir Soloviev and the state-controlled Russian outlet RT, according to the DFR Lab's report. Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders. Two days after Russia invaded Ukraine, an account on the Telegram messaging platform posing as President Volodymyr Zelenskiy urged his armed forces to surrender. If you initiate a Secret Chat, however, then these communications are end-to-end encrypted and are tied to the device you are using. That means it’s less convenient to access them across multiple platforms, but you are at far less risk of snooping. Back in the day, Secret Chats received some praise from the EFF, but the fact that its standard system isn’t as secure earned it some criticism. If you’re looking for something that is considered more reliable by privacy advocates, then Signal is the EFF’s preferred platform, although that too is not without some caveats.
from ye
