урааа, робота закінчилася, можна трішки відпочити перед новими починаннями

святвечірнє #моє

почала читати #жорстокий_принц і це прямо воно

Виявляється, переходити між Фейрі та світом смертних не так уже й складно. Фейрі існує поряд із поселеннями смертних і під ними, в затінку міст смертних і в їхніх прогнилих, занепалих, поїдених червами центрах. Фейрі живуть у долинах, на пагорбах та згірках, у провулках та покинутих людських будівлях.

#жорстокий_принц #голлі_блек

Перш ніж поїхати, ми зазираємо до «Сі-Ві-Ес», і я беру тампони. Купуючи їх, я щоразу згадую, що Народ — це інший вид, хоч його представники й бувають схожими на нас. Навіть Віві належить до іншого виду. Я ділю пакунок навпіл і віддаю другу частину Терін.
Я знаю, про що ви думаєте. Ні, в них не тече кров раз на місяць; але так, у них тече кров. Раз на рік. Інколи ще рідше. Так, у них є засоби здебільшого прокладки, і так, ці засоби хрінові. Так, це незручно геть у всьому.

#жорстокий_принц #голлі_блек

мені страшенно подобається, що про це подумали

— Думаю, ми обидві могли б переживати це легше, якби цього ніхто не бачив, — каже вона, а тоді робить великий ковток свого чаю.
— Що? — від здивування я не знаю, що сказати у відповідь. — Що ти маєш на увазі?
— Я маю на увазі, що, певно, могла б витримувати насмішки й доведення до сліз, якби ти про це не знала, — вона пильно дивиться на мене, ніби оцінюючи, скільки правди мені до снаги проковтнути. — Я не можу просто вдавати, ніби день минув для мене добре, якщо ти на власні очі бачила, що сталося насправді. Часом ти мене через це бісиш.

#жорстокий_принц #голлі_блек

Я прокидаюся рано-вранці самотою й відчуваю, що треба попісяти. Тихенько йду до свого туалету, піднімаю спідниці та справляю потреби у спеціально поставлений там для цього мідний таз. Хоч я й сама, моє обличчя пашить від сорому. Це один з найніяковіших аспектів людського буття. Я знаю, що фейрі не боги — і, може, знаю це краще за всіх нині живих смертних, — але жодного разу не бачила, щоб хтось із них сидів навпочіпки над нічною вазою.

#жорстокий_принц #голлі_блек

Здається, я не дуже добре цілуюся. Вуста в мене незграбні. Я соромлюся. Мені одночасно хочеться наблизити його до себе й відштовхнути. У фейрі небагато табу, пов'язаних зі скромністю, зате їх багато в мене. Я боюся, що від мого смертного тіла відгонить потом, розкладом, страхом. Я не знаю точно, куди класти руки, як сильно хапатись, як глибоко вгороджувати нігті йому в плечі. І хоча я знаю, що відбувається після поцілунків, хоча я знаю, що означає ковзання його рук по моїй побитій литці до стегна, я гадки не маю, як приховати свою недосвідченість.
Він відсторонюється, щоб поглянути на мене, і я намагаюся не виразити поглядом панічний жах.

#жорстокий_принц #голлі_блек

Дудар закінчує пісню, і голий хлопець, що виблискує золотою фарбою, витягає ліру та співає непри стойну пісню про розбиті серця: «Жорстока милая моя! Куди без тебе дінусь я? Без кучерів, очей твоїх, без того, що в тебе між ніг?»

#жорстокий_принц #голлі_блек