Слово серце, досить очевидно, споріднене зі словом середина. Неочевидно може бути, однак, що саме серце є первинним, а середина — похідним, а не навпаки.
Історично воно походить від праіндоєвропейського (ПІЄ) слова *ḱḗr, а в праслов'янській вже звучало як *sьrdьce.
Тут пропоную зупинитися і розібрати по порядку.
- Літерка d тут не з'явилася нізвідки. Цей звук існував і в старіших формах цього слова, але з'являвся лише при відмінюванні (наприклад в Родовому відмінку ПІЄ: *ḱr̥dés) та був непомітним у Називному (так як у теперішній українській: серце але сердець)
- Суфікс *-ьce тут є просто формантом, який підкреслює, що слово — іменник. Особливого значення не надає (він же у словах сонце та яйце). Середина теж походить від кореня *śḗrd-, але вона натомість отримала інший суфікс. Формант *-ina позначав збірні поняття або властивості (пор. родина, долина, глибина)
На цьому етапі ми вже розібралися з етимологією обох слів, але залишається дивний момент. Чому в ПІЄ був *k, а в праслов'янській уже *s?
- *k перетворився на *s у наслідок величезного звукового зсуву, який подарував нам т.зв. "Ізоглосу кентум — сатем" (весь цей пост — просто привід розповісти про неї).
Ізоглоса — це умовний кордон, що на карті ділить зону поширення однієї риси від іншої. То що цей саме кордон поділяє? Спосіб, в який ПІЄ задньоязикові розвивалися в різних мовах. Класичним прикладом є латинське слово centum та авестійське satem (сто).
ПІЄ задньоязикових було три види: прості (умовно "наше к"), палаталізовані ("наше кь") та огублені (як жабка каже: "ква", або в англійському /qu/ality)
Дуже згрубша:
На захід та південь від ізоглоси — мови "кентум" (германські, романські, еллінічні, кельтські мови etc.). У них прості та палаталізовані задньоязикові злилися, а огублені лишилися. Це дало систему, в якій паралельно існували окремі фонеми *k, *g, *gh та огублені *kʷ, *gʷ, *gʷʰ. Щоб зрозуміти різницю порівняйте латинські слова cui /kui̯/ та qui /kʷiː/
На схід та північ від ізоглоси — мови "сатем" (слов'янські, балтійські, іранські, індоарійські мови etc.). Тут злилися огублені та прості задньоязикові, а палаталізовані перетворилися на свистячі (/с/, /з/ тощо). У цих мовах існували задньоязикові фонеми *k, *g, *gh , а решта розвинулася по-різному: переважно в *s, та *z.
Приклади: укр. зерно — лат. granum; укр. знати – гр. γιγνώσκω (/гігноско/).
У германських мовах цей розвиток задньоязикових пішов далі та перетворив *k на *h. Так вийшло, що укр. сто відповідає англ. hundred, а укр. серце – нім. Herz. (гигиги хєр)
Довгий час вважалося, що ізоглоса кентум – сатем є чи не першим великим поділом в історії ПІЄ та ділить всі індоєвропейські мови на дві генетичні гілки, але тепер це вважається маловірогідним.
Це корисно знати, бо як тільки дізнаєшся про цю закономірність, то починаєш помічати її всюди. Стає весело вгадувати, як певне слово виглядатиме в іншій мові просто опираючись на власну чуйку історії. (і ні — на жаль, дівчат це не приваблює)
Слово серце, досить очевидно, споріднене зі словом середина. Неочевидно може бути, однак, що саме серце є первинним, а середина — похідним, а не навпаки.
Історично воно походить від праіндоєвропейського (ПІЄ) слова *ḱḗr, а в праслов'янській вже звучало як *sьrdьce.
Тут пропоную зупинитися і розібрати по порядку.
- Літерка d тут не з'явилася нізвідки. Цей звук існував і в старіших формах цього слова, але з'являвся лише при відмінюванні (наприклад в Родовому відмінку ПІЄ: *ḱr̥dés) та був непомітним у Називному (так як у теперішній українській: серце але сердець)
- Суфікс *-ьce тут є просто формантом, який підкреслює, що слово — іменник. Особливого значення не надає (він же у словах сонце та яйце). Середина теж походить від кореня *śḗrd-, але вона натомість отримала інший суфікс. Формант *-ina позначав збірні поняття або властивості (пор. родина, долина, глибина)
На цьому етапі ми вже розібралися з етимологією обох слів, але залишається дивний момент. Чому в ПІЄ був *k, а в праслов'янській уже *s?
- *k перетворився на *s у наслідок величезного звукового зсуву, який подарував нам т.зв. "Ізоглосу кентум — сатем" (весь цей пост — просто привід розповісти про неї).
Ізоглоса — це умовний кордон, що на карті ділить зону поширення однієї риси від іншої. То що цей саме кордон поділяє? Спосіб, в який ПІЄ задньоязикові розвивалися в різних мовах. Класичним прикладом є латинське слово centum та авестійське satem (сто).
ПІЄ задньоязикових було три види: прості (умовно "наше к"), палаталізовані ("наше кь") та огублені (як жабка каже: "ква", або в англійському /qu/ality)
Дуже згрубша:
На захід та південь від ізоглоси — мови "кентум" (германські, романські, еллінічні, кельтські мови etc.). У них прості та палаталізовані задньоязикові злилися, а огублені лишилися. Це дало систему, в якій паралельно існували окремі фонеми *k, *g, *gh та огублені *kʷ, *gʷ, *gʷʰ. Щоб зрозуміти різницю порівняйте латинські слова cui /kui̯/ та qui /kʷiː/
На схід та північ від ізоглоси — мови "сатем" (слов'янські, балтійські, іранські, індоарійські мови etc.). Тут злилися огублені та прості задньоязикові, а палаталізовані перетворилися на свистячі (/с/, /з/ тощо). У цих мовах існували задньоязикові фонеми *k, *g, *gh , а решта розвинулася по-різному: переважно в *s, та *z.
Приклади: укр. зерно — лат. granum; укр. знати – гр. γιγνώσκω (/гігноско/).
У германських мовах цей розвиток задньоязикових пішов далі та перетворив *k на *h. Так вийшло, що укр. сто відповідає англ. hundred, а укр. серце – нім. Herz. (гигиги хєр)
Довгий час вважалося, що ізоглоса кентум – сатем є чи не першим великим поділом в історії ПІЄ та ділить всі індоєвропейські мови на дві генетичні гілки, але тепер це вважається маловірогідним.
Це корисно знати, бо як тільки дізнаєшся про цю закономірність, то починаєш помічати її всюди. Стає весело вгадувати, як певне слово виглядатиме в іншій мові просто опираючись на власну чуйку історії. (і ні — на жаль, дівчат це не приваблює)
BY покруч
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
In a message on his Telegram channel recently recounting the episode, Durov wrote: "I lost my company and my home, but would do it again – without hesitation." "There are several million Russians who can lift their head up from propaganda and try to look for other sources, and I'd say that most look for it on Telegram," he said. Asked about its stance on disinformation, Telegram spokesperson Remi Vaughn told AFP: "As noted by our CEO, the sheer volume of information being shared on channels makes it extremely difficult to verify, so it's important that users double-check what they read." Again, in contrast to Facebook, Google and Twitter, Telegram's founder Pavel Durov runs his company in relative secrecy from Dubai. This ability to mix the public and the private, as well as the ability to use bots to engage with users has proved to be problematic. In early 2021, a database selling phone numbers pulled from Facebook was selling numbers for $20 per lookup. Similarly, security researchers found a network of deepfake bots on the platform that were generating images of people submitted by users to create non-consensual imagery, some of which involved children.
from ye
