penny newspaper
Далі будем читати Пухнера, свіжинку від Темпори
Якщо ви раптом себе картали, що вам таємно подобається якась козацька шароварщина
Обожнюю, коли зустрічається нормальна реакція на омегаверс і власне база омегаверсу
penny newspaper
Далі будем читати Пухнера, свіжинку від Темпори
Книжка непогана, до речі.
Biased на свій академічний/імперіалістичний манер, але загалом цікава і доволі грайлива.
Сюжети мені сподобались, хіба тільки бракувало для повного завершення якоїсь позиції щодо використання культури як зброї (це уже наш локальний bias). Бо культурне змішування він похвалив, а от від випадків, коли це йде на шкоду, очі відвернув і делікатно порозглядав нігті, в Україні у 2025 році таке не дуже приємно читати (але книжка писалась у ранньому 2023 і автор провтикався). Про Японію пост-американську і Нігерію пост-незалежницьку він згадав так трошки зверхньо, типу «ну як можна відкидати всі оці досягнення», і це просто мені зайвий раз нагадало, що ситий голодного не розуміє і з усіма високочолими вестернами треба все-таки розмовляти як з улюбленими, але дурними дітьми, і не здаватися, коли вони заграються в бісер і знову розливають на себе суп 🤭
Легкий вступний матеріал, не занурюється дуже глибоко, але і не намагається бути чимось серйознішим — автор щиро зізнається, що цей текст більше є вступною лекцією до його (університетського, як я розумію) курсу по культурології і побічний продукт підготовки до цього самого курсу, а не річ самодостатня.
Мені загалом сподобалось, хоча поверхневості не помітити важко. Але формулювання думок подобається, стиль викладу цікавий і сюжети підібрані на рівень середнього вуличного босяка (мене)
Ставлю лайк, пишу #penny_reviews
Biased на свій академічний/імперіалістичний манер, але загалом цікава і доволі грайлива.
Сюжети мені сподобались, хіба тільки бракувало для повного завершення якоїсь позиції щодо використання культури як зброї (це уже наш локальний bias). Бо культурне змішування він похвалив, а от від випадків, коли це йде на шкоду, очі відвернув і делікатно порозглядав нігті, в Україні у 2025 році таке не дуже приємно читати (але книжка писалась у ранньому 2023 і автор провтикався). Про Японію пост-американську і Нігерію пост-незалежницьку він згадав так трошки зверхньо, типу «ну як можна відкидати всі оці досягнення», і це просто мені зайвий раз нагадало, що ситий голодного не розуміє і з усіма високочолими вестернами треба все-таки розмовляти як з улюбленими, але дурними дітьми, і не здаватися, коли вони заграються в бісер і знову розливають на себе суп 🤭
Легкий вступний матеріал, не занурюється дуже глибоко, але і не намагається бути чимось серйознішим — автор щиро зізнається, що цей текст більше є вступною лекцією до його (університетського, як я розумію) курсу по культурології і побічний продукт підготовки до цього самого курсу, а не річ самодостатня.
Мені загалом сподобалось, хоча поверхневості не помітити важко. Але формулювання думок подобається, стиль викладу цікавий і сюжети підібрані на рівень середнього вуличного босяка (мене)
Ставлю лайк, пишу #penny_reviews
Так, підписники «Локальної історії»
Зізнавайтесь, вам випуск про Лесю приходив чи ні?
Бо я бачила у когось в твітері і тепер божеволію, бо не можу найти ні на сайті, ні той пост…
Зізнавайтесь, вам випуск про Лесю приходив чи ні?
Бо я бачила у когось в твітері і тепер божеволію, бо не можу найти ні на сайті, ні той пост…