Дякую… 😅
Це дуже смішно і зовсім не образливо) хоча колись я би дуже чутливо відреагувала на це, хоча скоріше за все людина рандомно залишила коментар))
Тут може бути розповідь про те, як я переходила на українську, як це спричинило тривалу паузу у мистецький практиці, бо я не могла думати, як я вчила її з відосами Авраменко, як по 1,5 хвилини не могла згадати елементарне слово, як близька мені людина просила говорити з нею російською, бо моя українська прикра, як одного разу на побаченні людина почула як я говорю російською і сказала, що нею звуку значно краще, як я ходила вулицями і називала все, що бачу, бо так легше вивчити лексику, і так далі) Так склалося, що навіть коли я готувалась до здачі ЗНО і мала репетиторку з укр мови та літ-ри, вона казала, що у мене щелепа неправильно функціонує для коректної вимови 😅😅😅 Та мене дійсно у дитинстві вчили говорити «правильно, нормально, без українського акценту».
Це не зовсім по темі мистецтва і це щось дуже особисте, але почати писати українською на більш-менш впевненому рівні не далось мені легко. У мене є велике бажання писати, я вже півроку збираю до купи текст про корпоративне колекціонування і кожен рядок вичитую з чатом жпт на предмет помилок, граматичних чи мовленнєвих) це не єдина причина, чому він так правильно рухається, але вагома. Хочеться, щоб він був опублікований десь, не тільки у моєму тг, бо у нього вкладено багато зусиль і я переживаю щодо грамотності) Переживаю, бо не хочеться продукувати щось неякісне.
Вирішила з вами таким поділитись, не памʼятаю, щоб колись це публічно висвітлювала. Не думаю, що це якесь неймовірне досягнення, бо це не могло не статися у моєму житті згідно моїх поглядів, але це все рівно певний шлях🐒🖤
Це дуже смішно і зовсім не образливо) хоча колись я би дуже чутливо відреагувала на це, хоча скоріше за все людина рандомно залишила коментар))
Тут може бути розповідь про те, як я переходила на українську, як це спричинило тривалу паузу у мистецький практиці, бо я не могла думати, як я вчила її з відосами Авраменко, як по 1,5 хвилини не могла згадати елементарне слово, як близька мені людина просила говорити з нею російською, бо моя українська прикра, як одного разу на побаченні людина почула як я говорю російською і сказала, що нею звуку значно краще, як я ходила вулицями і називала все, що бачу, бо так легше вивчити лексику, і так далі) Так склалося, що навіть коли я готувалась до здачі ЗНО і мала репетиторку з укр мови та літ-ри, вона казала, що у мене щелепа неправильно функціонує для коректної вимови 😅😅😅 Та мене дійсно у дитинстві вчили говорити «правильно, нормально, без українського акценту».
Це не зовсім по темі мистецтва і це щось дуже особисте, але почати писати українською на більш-менш впевненому рівні не далось мені легко. У мене є велике бажання писати, я вже півроку збираю до купи текст про корпоративне колекціонування і кожен рядок вичитую з чатом жпт на предмет помилок, граматичних чи мовленнєвих) це не єдина причина, чому він так правильно рухається, але вагома. Хочеться, щоб він був опублікований десь, не тільки у моєму тг, бо у нього вкладено багато зусиль і я переживаю щодо грамотності) Переживаю, бо не хочеться продукувати щось неякісне.
Вирішила з вами таким поділитись, не памʼятаю, щоб колись це публічно висвітлювала. Не думаю, що це якесь неймовірне досягнення, бо це не могло не статися у моєму житті згідно моїх поглядів, але це все рівно певний шлях🐒🖤
group-telegram.com/yevakafidova/1994
Create:
Last Update:
Last Update:
Дякую… 😅
Це дуже смішно і зовсім не образливо) хоча колись я би дуже чутливо відреагувала на це, хоча скоріше за все людина рандомно залишила коментар))
Тут може бути розповідь про те, як я переходила на українську, як це спричинило тривалу паузу у мистецький практиці, бо я не могла думати, як я вчила її з відосами Авраменко, як по 1,5 хвилини не могла згадати елементарне слово, як близька мені людина просила говорити з нею російською, бо моя українська прикра, як одного разу на побаченні людина почула як я говорю російською і сказала, що нею звуку значно краще, як я ходила вулицями і називала все, що бачу, бо так легше вивчити лексику, і так далі) Так склалося, що навіть коли я готувалась до здачі ЗНО і мала репетиторку з укр мови та літ-ри, вона казала, що у мене щелепа неправильно функціонує для коректної вимови 😅😅😅 Та мене дійсно у дитинстві вчили говорити «правильно, нормально, без українського акценту».
Це не зовсім по темі мистецтва і це щось дуже особисте, але почати писати українською на більш-менш впевненому рівні не далось мені легко. У мене є велике бажання писати, я вже півроку збираю до купи текст про корпоративне колекціонування і кожен рядок вичитую з чатом жпт на предмет помилок, граматичних чи мовленнєвих) це не єдина причина, чому він так правильно рухається, але вагома. Хочеться, щоб він був опублікований десь, не тільки у моєму тг, бо у нього вкладено багато зусиль і я переживаю щодо грамотності) Переживаю, бо не хочеться продукувати щось неякісне.
Вирішила з вами таким поділитись, не памʼятаю, щоб колись це публічно висвітлювала. Не думаю, що це якесь неймовірне досягнення, бо це не могло не статися у моєму житті згідно моїх поглядів, але це все рівно певний шлях🐒🖤
Це дуже смішно і зовсім не образливо) хоча колись я би дуже чутливо відреагувала на це, хоча скоріше за все людина рандомно залишила коментар))
Тут може бути розповідь про те, як я переходила на українську, як це спричинило тривалу паузу у мистецький практиці, бо я не могла думати, як я вчила її з відосами Авраменко, як по 1,5 хвилини не могла згадати елементарне слово, як близька мені людина просила говорити з нею російською, бо моя українська прикра, як одного разу на побаченні людина почула як я говорю російською і сказала, що нею звуку значно краще, як я ходила вулицями і називала все, що бачу, бо так легше вивчити лексику, і так далі) Так склалося, що навіть коли я готувалась до здачі ЗНО і мала репетиторку з укр мови та літ-ри, вона казала, що у мене щелепа неправильно функціонує для коректної вимови 😅😅😅 Та мене дійсно у дитинстві вчили говорити «правильно, нормально, без українського акценту».
Це не зовсім по темі мистецтва і це щось дуже особисте, але почати писати українською на більш-менш впевненому рівні не далось мені легко. У мене є велике бажання писати, я вже півроку збираю до купи текст про корпоративне колекціонування і кожен рядок вичитую з чатом жпт на предмет помилок, граматичних чи мовленнєвих) це не єдина причина, чому він так правильно рухається, але вагома. Хочеться, щоб він був опублікований десь, не тільки у моєму тг, бо у нього вкладено багато зусиль і я переживаю щодо грамотності) Переживаю, бо не хочеться продукувати щось неякісне.
Вирішила з вами таким поділитись, не памʼятаю, щоб колись це публічно висвітлювала. Не думаю, що це якесь неймовірне досягнення, бо це не могло не статися у моєму житті згідно моїх поглядів, але це все рівно певний шлях🐒🖤
BY Kafidova in the artland
Share with your friend now:
group-telegram.com/yevakafidova/1994