group-telegram.com/your_local_library/1143
Last Update:
«Чутки про вкрадені геніталії заслуговують на серйозне ставлення»
Люблю видавництво HAU: крім класики антропологічних праць, вони друкують сучасні дослідження wtf-тем (див., наприклад, Mafiacraft) — і більшість книжок можна завантажити безкоштовно, включно з цією, яка присвячена… епідемії зникаючих пенісів.
Починаючи з 1970-х, у великих африканських містах стали ширитися дивні чутки: мовляв, якщо ви йдете кудись по своїх справах, до вас може наблизитися незнайомець з якимось невинним запитанням. Але коли він торкнеться вас, ваш пеніс (або вагіна) магічним чином зникне. Тут і там почала розігруватися однакова сцена: якийсь чоловік на вулиці кричить, що прохожий вкрав у нього член — збирається натовп — замість зазирнути в штани горлопану, люди починають бити «чаклуна» — той «повертає» пеніс власнику. Але, як зазначає автор книги у вступі, чутки дійсно заслуговують на серйозне ставлення — деяких нещасних, підозрюваних у крадіжці геніталій, натовп забивав до смерті або спалював живцем.
Подекуди поліція змушена робити офіційні заяви: комісар поліції Дакару випускає прес-реліз зі словами «всі оглянуті мною пеніси були на своєму законному місці і здавалися цілком нормальними». Але як для пранку, вигаданого, щоб безкарно показати член комісару поліції, тут зависокі ставки. Жюльєн Боном намагається розібратися: чому це відбувається саме в тропічній Африці? чому в урбаністичному сеттінгу? чому зараз? і чому, зрештою, з пісюнами?
Окремі 🤌 моменти:
• Іноді той, хто розпочав паніку, відчуває, що член повернувся на місце, і не доводить натовп до гріха — але буває, що вдома виявляється страшне: член чужий або дефектний! Одна дівчина звинуватила торговку в тому, що та вкрала в неї піхву; торговку змусили повернути вкрадене, але дівчина жаліється, що тепер її піхва «вся стара»;
• Єдиної версії про те, навіщо викрадачу чужий член, немає. В одному з випадків, у Камеруні, свідки висунули теорію, що вкрадений член приносить багатство — кожного разу, коли чаклун мочиться, зі вкраденого члена сиплються гроші;
• Можливо, вкрадені геніталії приносять не лише гроші, але й політичний вплив. У Габоні під час виборів ширяться чутки то про те, як кандидату доставили повний морозильник членів, чи про те, що багажник автівки з держномерами виявився набитий кліторами;
• Автор пише, що паніку навколо пісєкрадів в Африці можна в певному сенсі порівняти з — не смійтеся — рухом free hugs у Європі. Для африканців, на відміну від нас, вербальний і фізичний контакт із незнайомцями є нормою (в одній з локальних мов слово «європеєць» буквально означає «той, хто поводиться антисоціально», тобто не вітається і їсть на самоті), а ця епідемія кидає виклик вкоріненим звичаям і змушує поводитися «по-білому», уникати контакту. Натомість пропозиція обійм посеред європейської вулиці підриває локальну норму «не заговорювати до незнайомців, не торкатися, не вітатися без потреби».
Глава, присвячена висвітленню теми в медіа, теж дуже цікава. Можна сміятися з наївності героїв, але коли йдеться про споживання інформації (наприклад, практику titrologie — збиратися вранці біля кіоску зі звіжою пресою, читати тільки заголовки і обговорювати їх), вони не сильно відрізняються від якихось твіттерських MAGA.
Ну і де б іще можна було зустріти фразу «фактчекінг генітальних крадіжок».
BY Районна бібліотека

Share with your friend now:
group-telegram.com/your_local_library/1143