Мій незбагненний контрастовий місяць у кольорах судного дня та з палітрою побаченого і осмисленого — розміром у життя.

УНСО — вічно молода.

А молодість мислить та вимірюється днями, а не роками.

Тож зважайте малюки (!),
12 045 днів тому було засновано УНСО.

Організацію, що стала найвиразнішим маніфестом Молодості, яку в естетиці раннього фашизму 1919-1922 рр. було оформлено у ідеологічну засаду та закарбовано у гімні fasci (від arditi до squadristi, MVSN) "Giovinezza, Giovinezza"...

А ще УНСО безапеляційний криголам, котрий прорубав льодовик вегетаріанського демократичного дисиденства і запровадив моду на парамілітаризм. Як з'ясувалося згодом, українці не лише можуть бути мучениками Гельсинської спілки, але й непоганими, озброєними до зубів і серця легіонерами, аргонавтами, бойовиками... З появою УНСО відроджується українська добровольча традиція на основі якої сьогоді зшито предостойнішу добірку підрозділів, від ОЗСП "Азов" і 3 ОШБр, до "Карпатської Січі" і 1 ОШБ ДА ВІНЧІ...

УНСО створювалося під конкретні силові цілі за ініціативою УМА, (згодом УНА) задля самозахисту українців від останнього кацапського іздиханія під назвою ГКЧП.

І не зважаючи на непріоритетність політики УНСО єдина в історії українських сенсів громадське явище, котре зважилося проповідувати Український Імперіалізм... Не лише словом, але й збройним чином на майданчиках постсовкових воєн та у зонах нестабільності: Крим, Придністров'я, Карабах, Абхазія, Громадянська війна у Сакартвело, Чечня тощо.

Саме у цьому криється виняткова світоглядна та стилістична родзинка УНСО і відмінність від організацій класичного націоналізму — КУН, "Тризуб" та ін.

З днем народження тебе, вічно молода і натхненна УНСО!

Після тривалої паузи якось довелось проїхатися у метро.

І з огляду на побачене народилися простакуваті римовані рядки в дусі іронічно-примітивного скепсису. Не більше...

* * *

Співгромадяни...


Знуджено й втомлено
їдуть в метро

З червоними ниточками
на зап'ястях

Під какофонічне
тунельне алегро

Зависли в вагонах
у масках безстрастя;




в нєлєпих наколках,
як у порноакторів

лускають кУльки
в екранах смартфонів

з курортною мрією
з'їздить на море

і виграти ставку
в онлайн перегонах;




Спів-громадяни
вдягають вже кУртки

Як спека впаде лиш
на градусів два

Цікавлять їх акції,
знижки і мутки

І страсті кохання
внизу живота.




Співгромадяни
куняють в метро

Щоб місцем нікому
не поступатись

Коли була Буча —
"ішли в ТРО",

З іржавим веслом фотографуватись.




Співгромадяни
пиzdЯть по-кацапськи,

Бо їм так удобнєй
та і звикли вони

І попри шахеди,
ракетні колапси

Їм "котики" вигризуть
успіх в війні.

Якось вночі, взимку 2014-го, ми опинилися з Андрієм Жоваником на березі Дністра. Він був майстром цікавих історій і розповів мені про те, що козаки дотримувалися життєвого правила "бачиш воду — стрибай".

Відтоді мені вкрай важко оминути водойму на своєму шляху... Зокрема форсуючи грильовану степову спеку, яку я осатаніло ненавиджу усією душею.

Востаннє купався у водах Курахівського моря у 2015-му. А тепер занурився у мутні хвилі на фоні чорного диму на горизонті від фронтових активностей.

Курорт працює на повну.

Невдовзі рік, як нашого Саньки нема поряд. Його катастрофічно не вистачає.

* * *

Зненацька Віддав душу Богу
Схрестивши долоні як грім
В підвалі; в Лимані, збоку
Лежав поряд мій побратим


До того: ходили, жили і булИ
Жували, сміялись, грузили БК
А ще набували прийдешні скіли
І грізним бикам ламали рога


Та тітка підступна — у білих капцях
До нього фальстартом прийшла
Вхопивши за бари хвацько
Забрала в глевкі небеса


Тепер нам тут якось не вдобно
Шо ходимо досі в живих
Ночуєм в підвалах холодних
Кочуєм в полях золотих


Аж раптом світ вибляк убого
І барви пропали як дим
В човні край узлісся сухого
Заснув мій близький побратим

* * *

P.S. фото старе. Ще влітку був проїздом в столиці і відвідав Сашуню. Поговорили з ним і помовчали по щирості.