Між «Вігó» та «Кінó» важко не вловити співзвуччя. Завдяки фонетичній подібності в українській мові між ними проявляється додаткова спорідненість. В оригіналі цей випадковий, проте дуже дотепний звуковий вимір відсутній, але звʼязок пролягає на рівні концепту: « Jean Vigo, réalisateur de cinéma ».

Жан Віго був першим режисером в оригінальному, французькому значенні цього слова — réalisateur — той, хто втілює. Віго втілював образи через потік. Він чи не перший розвинув інтуїтивну потенцію кіно до рівня форми, що мислить саму себе зсередини. Він творив кіно як інструкцію до самого себе.

Картини Жана Віго — це ніби занурення на глибину кіно, де не лишається нічого, крім нього самого. 26 квітня о 15:00 відбудеться сеанс колективного глибоководного занурення.

📅 26 квітня (субота)
⏰ 15:00
📍 Кирилівська 41, Concert Hall
💰 300 грн

*З посвідченням учасника бойових дій (УБД) – безкоштовно.

✳️ Формат: у передмові поговоримо про звʼязок свідомості, уяви та кінообразу — спробуємо зʼясувати, що ж таке кіно і в чому криється акт творчості.

Після перегляду фільму «Нуль за поведінку» зробимо невелику перерву, а потім подивимось головну роботу Віго — «Аталанту».

Як зазвичай, наприкінці поділимось враженнями від побаченого в обговоренні.

📨Зареєструватись можна за посиланням:

https://www.krai-journal.com/vigo

Отака от нерівна всім рівність, залежність грамотності від релігії з логічними наслідками у «розвинутості».

Дуже має сенс, бо саме протестантизм почав з того, що святе писання треба перекладати народними мовами і читати самим, у решті течій та релігіях переклад або заборонений або обмежений. А без читання абстрактне мислення не розвивається. Так, Острозький Біблію переклав, але далі воно не пішло, православʼя не народило свого протестантизму.

Цікаво, що французи стрибнули через сходинку і секуляризувались без протестантизму. Але вони унікальні. Також не дивно чому у Британії заборонено мати католика-короля, та й північні країни позбулись католиків різними способами.

Мене шокує, що у нас лише два-три покоління писемні, а якщо бути відвертим, то одне писемне покоління, яке мало змогу не тільки споживати радянську пропаганду та пропущену через жорстку цензуру світову та й свою літературу, а й мала хоч і теоретичний (через інерцію все одно було з цим сутужно), але доступ до того, чим світова культура багата.

"Нойз щосереди", певно, найперше серед українських явищ останніх років, про які всі знають, але мало хто пише. У статті для зовнішніх читачів вишло, надіюся, достатньо відсторонитися, аби зарамкувати цю серію подій у всій її невимушеній красі. Читайте мій текст Noise Every Wednesday: A Lesson in Sustainability From Kyiv’s Experimental Scene на Easterndaze.

Дякую Ксенії та Вадиму за 15 хвилин насиченої розмови в комірці "Отелю" й за український нойз загалом.

Цього року після п'ятирічної паузи повертається тернопільський фестиваль експериментальної музики "Гамселить". Важлива нестолична подія фестивального сезону відбуватиметься протягом наступного довгого вікенду, з 25 по 27 квітня.

Британські саунд-дослідники iklectik привезуть дванацятиканальну звукову систему ambisonic і проведуть воркшоп з її використання для всіх охочих (але за умови реєстрації), в перший день фестивалю на ambisonic зіграють свої твори Алла Загайкевич і ujif_notfound. Решту лайнапу можна побачити в інстаграмі фестивалю й на картинці згори цього допису.

Хто доїде до Тернополя, побачимось, хто ні — 20ft Radio забезпечують стріми.

Квитки

Не бачу жодного сенсу у тому які фільми де, але красиво

До 27-го квітня треба проголосувати за фільм Оксани Карпович "Мирні люди" (Intercepted), який змагається за LUX Audience Award. Процедура голосування займає приблизно 5 секунд

KharkivMusicFest повертається: у 2025 році музичний фестиваль триватиме впродовж травня-червня

2 травня, у Харкові розпочнеться цьогорічний фестиваль класичної музики, про це Ґварі повідомили організатори заходу.

Протягом фестивалю на гостей чекатимуть оркестрові та камерні концерти, інтерактиви, театральні вистави, покази фільмів і зустрічі з відомими митцями, зазначили в ініціативі.

Про тему цьогорічного фестивалю та відкриття — на сайті.

🤝Підтримати Ґвару

«Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов» ось прям зараз відкрилась у Харкові.

Кураторки виставки – Марія Ісерліс і Тетяна Кочубінська

Ця виставка буде представлена платформою RIBBON International в ЄрміловЦентрі у Харкові.

25.04 – 28.09.2025
вівторок - неділя
з 12:00 по 19:00
вул. Майдан Свободи, 4, Харків

Вхід вільний.

26 квітня – Міжнародний день пам'яті про Чорнобильську катастрофу. Нарешті до мене дійшла книжка «Післячорнобильська бібліотека» професорки Тамари Гундорової. У дуже багатьох дослідників та інтелектуалів, Грицака, Плохія, Забужко та інших, Чорнобиль є доленосною подією для України. З усіма ознаками доленосності — страшною катастрофою та суттєвим переходом у нову реальність.

У праці, жанр якої сама авторка визначає як розвідку з коментарем із «кінця постмодерну», літературу українського постмодернізму осмислено як простір мовних, тілесних, психологічних і геокультурних трансформацій, здійснюваних в ігровий спосіб, а його метафорою служить «післячорнобильська бібліотека» — набір текстів, топосів, цитат, дискурсів, сюжетів, імен та канонів, розгорнутих на зламі XX–ХХІ століть.

Післячорнобильський текст українського постмодернізму авторка тлумачить як карнавалізований і постапокаліптичний, а Чорнобиль — як слово-символ, що позначає стан присутности після травми. Ориґінальну концепцію постмодернізму у дослідженні зіперто на методології нуклеарної критики, адже для самої постмодерністської філософії постмодерн недвозначно асоціюється з ядерною епохою. Зрештою, обравши за оптику ситуацію «кінця постмодерну», авторка дістає змогу розгорнути, а почасти й скореґувати власне бачення постмодернізму в українській літературі.

Про складність та геній Павла Тичини. Ніби люди, які посіли своє місце в історії, бувають простими. Прості хороші однозначні люди не стають частиною історії.

Буває часто, коли історичні постаті спрощуються у розповідях.

Неймовірне кіно