Розмова між соціологом та есеїстом Володимиром Шелухіним та художницею Владою Ралко про фундаментальний розрив між раціональним та почуттєвим у культурі.
#постзпредложки
Чому між цими двома явищами або немає, або дуже мало перетинів? Як це скеровує наше сприйняття, інтерпретації? Що ми втрачаємо, коли тримаємо їх осторонь одне від одного? Досвід останніх років змушує нас переглянути цю дихотомію і поміркувати, чи витримує вона реальність.
Дата і час: 24 червня, вівторок, 19.00-20.30
онлайн
Участь за реєстрацією: https://tinyurl.com/57sbxku5
Програма відбувається за підтримки Фонду ім.Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.
#постзпредложки
Чому між цими двома явищами або немає, або дуже мало перетинів? Як це скеровує наше сприйняття, інтерпретації? Що ми втрачаємо, коли тримаємо їх осторонь одне від одного? Досвід останніх років змушує нас переглянути цю дихотомію і поміркувати, чи витримує вона реальність.
Дата і час: 24 червня, вівторок, 19.00-20.30
онлайн
Участь за реєстрацією: https://tinyurl.com/57sbxku5
Програма відбувається за підтримки Фонду ім.Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
"Коло невимовного" / "Stammering Circle" — новий проєкт в Jam Factory Art Center (Львів), вернісаж якого відбувся у суботу 21 червня. Відтоді пролунало вже чимало (критичних і не дуже) думок, багато з яких було проілюстровано чомусь саме флористичними колажами Валіда Раада. Неочікувано для мене, на теренах соцмереж колаж "Порошенко-квіточка" Раада переміг самого маестро Гойю, якому я пророчила титул найсильнішого "магніту" цієї виставки. Помилилася....
"Коло невимовного", а до цього "Структури взаємності" та "Beyond the silence", — проєкти Jam Factory, яким закордонні арткритики/артоглядачі, напевне, поставили б тверде А ("відмінно"), а у широкого загалу у якомусь умовному Берліні/Нью-Йорку/Лондоні вони б не викликали особливих зауважень, бо просто влилися б у тамтешній бурхливий виставковий потік
натомість в Україні у бурхливий потік злилися (критичні) думки та (риторичні) питання до усіх цих проєктів, які за своєю типологією таки відрізняються від усього, що відбувається зараз на вітчизняних виставкових теренах. У цих проєктах нашому глядачу бракує релевантності та контексту сучасної війни (попри те, що усі ці проєкти так чи інакше тематично присвячені "війні" та її "наслідкам" у широкому значенні цих понять), були питаннячка до кураторського добору мисткинь/митців для участі у виставкових проєктах Jam Factory, неоціненими (позитивно) залишилися експозиційні "фішки", наприклад, нестандартні навігаційні рішення чи відсутність звичного етикетажу
всі наступні, після дебютного “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, проєкти Jam Factory, як на мене, все більше й більше дистанціювалися від пересічного українського глядача й рухалися у напрямку умовного кураторського космополітизму. А космополітизм (не лише кураторський) у державі, де триває гаряча фаза війни за право на існування, — поняття не дуже релевантне
цінність проєктів Jam Factory Art Center (попри мою суб'єктивну критику багатьох моментів) я бачу у тому, що ця приватна інституція може дозволити собі (в т. ч. фінансово) реалізовувати зараз в Україні артпроєкти, що виглядають актуальними та трендовими крізь закордонну оптику, де вже давно відбулося зміщення акцентів з експоната та експозиції на експозиційну діяльність як процес
"... exhibitions are not just about display of visual objects, they are about the relationships that are forged in the teams while they work to put it together" (виставки – це не просто демонстрація візуальних об'єктів, а й стосунки, що формуються у командах під час роботи над експонуванням цих виставок), — сказала Марта Кузьма, кураторка проєкту "Коло невимовного" у своєму вітальному слові. І, як на мене, ця теза є ключовою не лише для "Кола ...", а й для усіх попередніх проєктів Jam Factory, де відвідувачі (гості) виставки не є кінцевим бенефіціаром проєкту. Так, вони (відвідувачі) все ще важливі учасники проєкту, втім — не головні, тому для експозиціонерів/кураторів комфорт відвідувача не буде серед пріоритетів (тут тобі й відсутність етикетажу, питання до освітлення, візуальне вирішення навігації тощо). Важливим тут буде саме формування (в т. ч. транскордонних) зв'язків між інституціями, мисткинями/митцями, кураторками/кураторами, артменеджерами. Ці проєкти стають майданчиками діалогу та дискусії для усіх цих дієвців, які прийшли, аби самовиразитися, проявити СЕБЕ, зав'язати контакти для потенційних співпраць. Саме у такий спосіб, серед усіх інших процесів, зараз снується (з лакуною у якихось 80-100 років) історія сучасного українського мистецтва як частини світового
"Коло невимовного" / "Stammering Circle" — комплексний проєкт, суть якого (на мою скромну думку) не зводиться до фактичної експозиції на жодному з кількох майданчиків (Jam Factory, машинна зала Львівської Політехніки, кам'яниця № 42 на площі Ринок), цю суть не знайдеш у трактатах Целана, Адорно чи Кіслера (на які посилається кураторка), вона про наші (перервані/stammering) зв'язки, які (формально і неформального) налагоджуються зараз в межах саме таких проєктів як "Коло невимовного" / "Stammering Circle"
"Коло невимовного", а до цього "Структури взаємності" та "Beyond the silence", — проєкти Jam Factory, яким закордонні арткритики/артоглядачі, напевне, поставили б тверде А ("відмінно"), а у широкого загалу у якомусь умовному Берліні/Нью-Йорку/Лондоні вони б не викликали особливих зауважень, бо просто влилися б у тамтешній бурхливий виставковий потік
натомість в Україні у бурхливий потік злилися (критичні) думки та (риторичні) питання до усіх цих проєктів, які за своєю типологією таки відрізняються від усього, що відбувається зараз на вітчизняних виставкових теренах. У цих проєктах нашому глядачу бракує релевантності та контексту сучасної війни (попри те, що усі ці проєкти так чи інакше тематично присвячені "війні" та її "наслідкам" у широкому значенні цих понять), були питаннячка до кураторського добору мисткинь/митців для участі у виставкових проєктах Jam Factory, неоціненими (позитивно) залишилися експозиційні "фішки", наприклад, нестандартні навігаційні рішення чи відсутність звичного етикетажу
всі наступні, після дебютного “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, проєкти Jam Factory, як на мене, все більше й більше дистанціювалися від пересічного українського глядача й рухалися у напрямку умовного кураторського космополітизму. А космополітизм (не лише кураторський) у державі, де триває гаряча фаза війни за право на існування, — поняття не дуже релевантне
цінність проєктів Jam Factory Art Center (попри мою суб'єктивну критику багатьох моментів) я бачу у тому, що ця приватна інституція може дозволити собі (в т. ч. фінансово) реалізовувати зараз в Україні артпроєкти, що виглядають актуальними та трендовими крізь закордонну оптику, де вже давно відбулося зміщення акцентів з експоната та експозиції на експозиційну діяльність як процес
"... exhibitions are not just about display of visual objects, they are about the relationships that are forged in the teams while they work to put it together" (виставки – це не просто демонстрація візуальних об'єктів, а й стосунки, що формуються у командах під час роботи над експонуванням цих виставок), — сказала Марта Кузьма, кураторка проєкту "Коло невимовного" у своєму вітальному слові. І, як на мене, ця теза є ключовою не лише для "Кола ...", а й для усіх попередніх проєктів Jam Factory, де відвідувачі (гості) виставки не є кінцевим бенефіціаром проєкту. Так, вони (відвідувачі) все ще важливі учасники проєкту, втім — не головні, тому для експозиціонерів/кураторів комфорт відвідувача не буде серед пріоритетів (тут тобі й відсутність етикетажу, питання до освітлення, візуальне вирішення навігації тощо). Важливим тут буде саме формування (в т. ч. транскордонних) зв'язків між інституціями, мисткинями/митцями, кураторками/кураторами, артменеджерами. Ці проєкти стають майданчиками діалогу та дискусії для усіх цих дієвців, які прийшли, аби самовиразитися, проявити СЕБЕ, зав'язати контакти для потенційних співпраць. Саме у такий спосіб, серед усіх інших процесів, зараз снується (з лакуною у якихось 80-100 років) історія сучасного українського мистецтва як частини світового
"Коло невимовного" / "Stammering Circle" — комплексний проєкт, суть якого (на мою скромну думку) не зводиться до фактичної експозиції на жодному з кількох майданчиків (Jam Factory, машинна зала Львівської Політехніки, кам'яниця № 42 на площі Ринок), цю суть не знайдеш у трактатах Целана, Адорно чи Кіслера (на які посилається кураторка), вона про наші (перервані/stammering) зв'язки, які (формально і неформального) налагоджуються зараз в межах саме таких проєктів як "Коло невимовного" / "Stammering Circle"
Forwarded from bubblegum zine
Чомусь вважаю, що кожній платформі свій формат, але оскільки тут я здебільшого кидаю посилання на великі тексти на інші ресурси, а в інстаграмі цього року роблю тижні українських релізів за місяць, вирішила, що можна знайти телеграмний спільний ґрунт і зберігати підбірки пост-фактум.
Це була довга й дууууже телеграмна прелюдія до семи релізів, які запам'яталися в травні:
Respublika Biloho Svitla - Utopia №.233 [Erythroleukoplakia Records]
Делікатний і майже затишний шумовий ембієнт перераховує розбиті утопії минулого, але попри це не припиняє будувати майбутню.
Tangara - Svitlo [self-released]
Альбом магічно-реалістичного ню ейдж дрону, що промінь за променем повертає мерехтливе світло після дня важкої тиші.
nearr - Просто [Потоп]
Ажніяк не простий, більш синтовий, але не менш мелодійний за попередній ЕР сінгер-сонграйтерського інді-проєкту Nearr, Просто звучить як його пріквел: усе геть заплутано але розвʼязання годі чекати. Десь у відмові від вирішень, розвʼязань і будь-якої остаточності й криється його краса.
Неймовіра - Долініж [Erythroleukoplakia Records]
Четверта номерна колекція сутінкових цимбалових замальовок проєкту
Владислава Яковлєва: спіритичний сеанс з духами українського авант-фолку.
mires - white petals shade [self-released]
Ембієнт даб/транс із майстерно розставленими акцентами. Музика відірваних вітром пелюсток і вечірньої прохолоди. Такої завжди замало.
Demian Feriy - Fusionhood [Pep Gaffe]
Чистовик зібраний з безлічі чернеток, пеан строкатості й багатоликості київської сцени й міське лефтфілд-фентезі.
Heinali & Andriana-Yaroslava Saienko - Гільдеґарда [Unsound]
Ad fontes альбом, що у панєвропейському первісному супі знаходить звʼязки й перегукування між духовними піснями Гільдеґарди фон Бінгенської, традиційним українським співом і неортодоксальними можливостями поліфонії.
➿
Також уваги варті сингл sucilna_nevdacha.exe крик душі, який ми обговорювали безпосередньо з Надією в Галас-подкасті і ЕР Milktuth What a Time to Be Alive, про який згадувала вище.
Це була довга й дууууже телеграмна прелюдія до семи релізів, які запам'яталися в травні:
Respublika Biloho Svitla - Utopia №.233 [Erythroleukoplakia Records]
Делікатний і майже затишний шумовий ембієнт перераховує розбиті утопії минулого, але попри це не припиняє будувати майбутню.
Tangara - Svitlo [self-released]
Альбом магічно-реалістичного ню ейдж дрону, що промінь за променем повертає мерехтливе світло після дня важкої тиші.
nearr - Просто [Потоп]
Ажніяк не простий, більш синтовий, але не менш мелодійний за попередній ЕР сінгер-сонграйтерського інді-проєкту Nearr, Просто звучить як його пріквел: усе геть заплутано але розвʼязання годі чекати. Десь у відмові від вирішень, розвʼязань і будь-якої остаточності й криється його краса.
Неймовіра - Долініж [Erythroleukoplakia Records]
Четверта номерна колекція сутінкових цимбалових замальовок проєкту
Владислава Яковлєва: спіритичний сеанс з духами українського авант-фолку.
mires - white petals shade [self-released]
Ембієнт даб/транс із майстерно розставленими акцентами. Музика відірваних вітром пелюсток і вечірньої прохолоди. Такої завжди замало.
Demian Feriy - Fusionhood [Pep Gaffe]
Чистовик зібраний з безлічі чернеток, пеан строкатості й багатоликості київської сцени й міське лефтфілд-фентезі.
Heinali & Andriana-Yaroslava Saienko - Гільдеґарда [Unsound]
Ad fontes альбом, що у панєвропейському первісному супі знаходить звʼязки й перегукування між духовними піснями Гільдеґарди фон Бінгенської, традиційним українським співом і неортодоксальними можливостями поліфонії.
➿
Також уваги варті сингл sucilna_nevdacha.exe крик душі, який ми обговорювали безпосередньо з Надією в Галас-подкасті і ЕР Milktuth What a Time to Be Alive, про який згадувала вище.
Forwarded from Антиквар від Шкурупія
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from шосте масове вимирання
уявімо собі мистецький проєкт в часі війни: іноземні художники — для України. який з цих творчих задумів гріє ваше серце або ненадовго притлумлює відчуття покинутості?
Anonymous Poll
11%
мертві метелики на українському прапорі від молодого британського художника
7%
триметровий символ миру в контейнері на Контрактовій площі
11%
китайський дисидент зафарбує військову форму в білий колір
9%
американський постмінімаліст відформує шість разів шматок вугілля
47%
ще один келих просекко у вагоні інтерсіті
7%
польські митці помалюють фарбою фотографії українських митців у війську
8%
ваш варіант
Forwarded from 20ft Radio
28 червня у Звуковому садку відбудеться шоукейс Bloomed In September Tapes - молодого касетного лейблу з Ковеля, що зосереджений як на дослідженні андерграунду 90-х, так і на сучасній українській сцені.
Протягом останніх трьох років лейбл видав архівні записи Цукор Біла Смерть, Олександра Юрченка, Андрія Страхова, а також нові релізи - Oleksii Podat, Монтеск'є, Ногируки. В Звуковому Садку творчу діяльність лейблу буде проілюстрована виступами наступних артистів:
Олексій Подать - електронний музикант родом зі Слов'янська, представник мелодійного нойзу; його робота "Лагідні стосунки зі світлом на дні землі" є одним з найнезвичніших явищ на електронній українській сцені, поєднуючи радикальну обробку звуку та експерименти з формою.
Different Machine - артист, відомий своєю співпрацею з виконавицею ummsbiaus, а також проектом Respublika Biloho Svitla.
Bohdan q_herOkuu - засновник Delayed Minds i kittens on the balcony, що поєднують у собі шугейз та проникливий дрім-поп.
Протягом останніх трьох років лейбл видав архівні записи Цукор Біла Смерть, Олександра Юрченка, Андрія Страхова, а також нові релізи - Oleksii Podat, Монтеск'є, Ногируки. В Звуковому Садку творчу діяльність лейблу буде проілюстрована виступами наступних артистів:
Олексій Подать - електронний музикант родом зі Слов'янська, представник мелодійного нойзу; його робота "Лагідні стосунки зі світлом на дні землі" є одним з найнезвичніших явищ на електронній українській сцені, поєднуючи радикальну обробку звуку та експерименти з формою.
Different Machine - артист, відомий своєю співпрацею з виконавицею ummsbiaus, а також проектом Respublika Biloho Svitla.
Bohdan q_herOkuu - засновник Delayed Minds i kittens on the balcony, що поєднують у собі шугейз та проникливий дрім-поп.
Звукова прогулянка виставкою «Парне катання: Борис Михайлов і Вольфґанґ Тільманс» від композитора Олексія Шмурака
Коли: 29 червня, 17:00
Де: ЄрміловЦентр, Харків
Подія триватиме 50 хв
Вхід на подію вільний
Спеціально для виставки «Парне катання: Борис Михайлов і Вольфґанґ Тільманс» композитор Олексій Шмурак створив звукову прогулянку, що пропонує відвідувачам розглянути експозицію не лише візуально та інтелектуально, але й через слух, рух і тіло. Це не аудіогід і не музичний супровід — це гостьова екскурсія у форматі звукового досвіду. Звуки, локалізовані в просторі ЄрміловЦентру, направлятимуть увагу, акцентуючи на різних залах та творах, щоб активізувати аудіальний режим присутності та досвідчення виставки.
Ця подія є частиною публічної програми проєкту, що досліджує різні способи взаємодії та поглибленого розуміння фотографії, тілесності й простору. Звукова прогулянка розгортає альтернативний режим сприйняття, через слух, присутність і рух , і пропонує вийти за межі звичних форм перегляду, відкриваючи виставковий простір як живий і багатошаровий досвід. Це ще один спосіб поставити запитання про інтимність, дистанцію, і політичність погляду, у співзвуччі з практиками Михайлова й Тільманса.
Реєстрація
Коли: 29 червня, 17:00
Де: ЄрміловЦентр, Харків
Подія триватиме 50 хв
Вхід на подію вільний
Спеціально для виставки «Парне катання: Борис Михайлов і Вольфґанґ Тільманс» композитор Олексій Шмурак створив звукову прогулянку, що пропонує відвідувачам розглянути експозицію не лише візуально та інтелектуально, але й через слух, рух і тіло. Це не аудіогід і не музичний супровід — це гостьова екскурсія у форматі звукового досвіду. Звуки, локалізовані в просторі ЄрміловЦентру, направлятимуть увагу, акцентуючи на різних залах та творах, щоб активізувати аудіальний режим присутності та досвідчення виставки.
Ця подія є частиною публічної програми проєкту, що досліджує різні способи взаємодії та поглибленого розуміння фотографії, тілесності й простору. Звукова прогулянка розгортає альтернативний режим сприйняття, через слух, присутність і рух , і пропонує вийти за межі звичних форм перегляду, відкриваючи виставковий простір як живий і багатошаровий досвід. Це ще один спосіб поставити запитання про інтимність, дистанцію, і політичність погляду, у співзвуччі з практиками Михайлова й Тільманса.
Реєстрація
Google Docs
Звукова прогулянка виставкою «Парне катання: Борис Михайлов і Вольфґанґ Тільманс»
Звукова прогулянка виставкою «Парне катання: Борис Михайлов і Вольфґанґ Тільманс» від композитора Олексія Шмурака
Спеціально для виставки «Парне катання: Борис Михайлов і Вольфґанґ Тільманс» композитор Олексій Шмурак створив звукову прогулянку, що пропонує…
Спеціально для виставки «Парне катання: Борис Михайлов і Вольфґанґ Тільманс» композитор Олексій Шмурак створив звукову прогулянку, що пропонує…
Чому ми маємо говорити про Крим — запис виступу Оксани Довгополової, Аліма Алієва та Рорі Фінніна в Амстердамі на Форумі: Мистецтво проти тиранів
Опис події майданчику De Balie:
Крим був відправною точкою російської війни проти України. Розбираючи бурхливу історію Криму, кембриджський вчений Рорі Фіннін стверджує, чому повернення Криму під контроль України є єдиним шляхом до сталого миру.
Російська війна проти України розпочалася у 2014 році з появи таємничих «маленьких зелених чоловічків» – солдатів у масках та без розпізнавальних знаків – які раптово захопили Крим. Тепер американці, здається, готові просто відмовитися від Криму в переговорах з Росією. Але історія показує нам, що російський Крим не має майбутнього. Ідея «російського Криму» – це колоніальна фантазія, що підкріплюється десятиліттями пригнічення та етнічних чисток кримських татар.
Відомий британський вчений Рорі Фіннін, експерт з історії України, показує, як мирна угода, яка робить Крим російською територією, закладе основу для майбутньої подальшої військової ескалації з боку Кремля. Щоб зрозуміти, чому це так, нам потрібно зрозуміти історію, культуру та географію спірного півострова. Разом з Алімом Алієвим, правозахисником та журналістом, заступником генерального директора Українського інституту, а також дослідницею, докторкою філософії та співкураторкою платформи культури пам'яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» Оксаною Довгополовою, Рорі Фіннін розповіли бурхливу історію Криму.
—
Про спікерів:
Рорі Фіннін — професор українознавства в Кембриджському університеті та стипендіат Робінсон-коледжу в Кембриджі. Він започаткував програму українознавства в Кембриджі у 2008 році. Його нова книга «Кров інших: кримський злочин Сталіна та поетика солідарності» (2022) отримала вісім міжнародних книжкових нагород. Енн Епплбаум: «Рорі Фіннін написав вичерпний опис культурних реакцій на досі прихований злочин: депортацію кримських татар». Досконало знає українську та кримськотатарську.
Алім Алієв — заступник директора Українського інституту, журналіст, правозахисник, дослідник та керівник освітніх та культурних проектів. Він працював програмним директором державного підприємства «Кримський дім», був членом наглядових рад ГО «Центр об’єднаних дій» та ГО «Освітній центр прав людини» у Львові. Алієв є учасником та доповідачем адвокаційних місій до Ради Європи, Європейського парламенту, ОБСЄ, Ради Безпеки ООН, політичних інституцій ЄС та США щодо ситуації в Криму, а також ініціатором створення цифрового музею депортації кримських татар «Тамірлар».
Його громадська та професійна діяльність зосереджена на темах окупованого Криму, гуманітарної політики, сучасного стану кримськотатарського народу, свободи слова та комунікаційних стратегій.
Оксана Довгополова є співзасновницею платформи культури пам’яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво», де курує проекти публічної історії з акцентом на художні практики. Вона також є професоркою магістерської програми «Публічна історія та робота з пам’яттю» у Київській школі економіки. Основними напрямками її дослідницьких інтересів є розробка нової української мови пам’яті в контексті російсько-української війни та образ Одеси в «підприємництві пам’яті». Вона була співорганізаторкою художньої дослідницької лабораторії, присвяченої воєнному досвіду «Земля для повернення, земля для турботи» (2022) та Лабораторії практик меморіалізації в Україні (2024). У 2024 році вона також була співкураторкою Національного павільйону України «З півдня на північ» на першій Мальтійській бієнале сучасного мистецтва.
—
Про Форум європейської культури:
Хто боїться мистецтва? Тепер, коли тирани на плаву, і все більше людей на Заході, здається, схиляються до автократичної альтернативи, Форум європейської культури 2025 (25 – 29 червня) об’єднує міжнародних митців, письменників та мислителів, щоб відзначити підривну силу мистецтва та літератури.
Опис події майданчику De Balie:
Крим був відправною точкою російської війни проти України. Розбираючи бурхливу історію Криму, кембриджський вчений Рорі Фіннін стверджує, чому повернення Криму під контроль України є єдиним шляхом до сталого миру.
Російська війна проти України розпочалася у 2014 році з появи таємничих «маленьких зелених чоловічків» – солдатів у масках та без розпізнавальних знаків – які раптово захопили Крим. Тепер американці, здається, готові просто відмовитися від Криму в переговорах з Росією. Але історія показує нам, що російський Крим не має майбутнього. Ідея «російського Криму» – це колоніальна фантазія, що підкріплюється десятиліттями пригнічення та етнічних чисток кримських татар.
Відомий британський вчений Рорі Фіннін, експерт з історії України, показує, як мирна угода, яка робить Крим російською територією, закладе основу для майбутньої подальшої військової ескалації з боку Кремля. Щоб зрозуміти, чому це так, нам потрібно зрозуміти історію, культуру та географію спірного півострова. Разом з Алімом Алієвим, правозахисником та журналістом, заступником генерального директора Українського інституту, а також дослідницею, докторкою філософії та співкураторкою платформи культури пам'яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» Оксаною Довгополовою, Рорі Фіннін розповіли бурхливу історію Криму.
—
Про спікерів:
Рорі Фіннін — професор українознавства в Кембриджському університеті та стипендіат Робінсон-коледжу в Кембриджі. Він започаткував програму українознавства в Кембриджі у 2008 році. Його нова книга «Кров інших: кримський злочин Сталіна та поетика солідарності» (2022) отримала вісім міжнародних книжкових нагород. Енн Епплбаум: «Рорі Фіннін написав вичерпний опис культурних реакцій на досі прихований злочин: депортацію кримських татар». Досконало знає українську та кримськотатарську.
Алім Алієв — заступник директора Українського інституту, журналіст, правозахисник, дослідник та керівник освітніх та культурних проектів. Він працював програмним директором державного підприємства «Кримський дім», був членом наглядових рад ГО «Центр об’єднаних дій» та ГО «Освітній центр прав людини» у Львові. Алієв є учасником та доповідачем адвокаційних місій до Ради Європи, Європейського парламенту, ОБСЄ, Ради Безпеки ООН, політичних інституцій ЄС та США щодо ситуації в Криму, а також ініціатором створення цифрового музею депортації кримських татар «Тамірлар».
Його громадська та професійна діяльність зосереджена на темах окупованого Криму, гуманітарної політики, сучасного стану кримськотатарського народу, свободи слова та комунікаційних стратегій.
Оксана Довгополова є співзасновницею платформи культури пам’яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво», де курує проекти публічної історії з акцентом на художні практики. Вона також є професоркою магістерської програми «Публічна історія та робота з пам’яттю» у Київській школі економіки. Основними напрямками її дослідницьких інтересів є розробка нової української мови пам’яті в контексті російсько-української війни та образ Одеси в «підприємництві пам’яті». Вона була співорганізаторкою художньої дослідницької лабораторії, присвяченої воєнному досвіду «Земля для повернення, земля для турботи» (2022) та Лабораторії практик меморіалізації в Україні (2024). У 2024 році вона також була співкураторкою Національного павільйону України «З півдня на північ» на першій Мальтійській бієнале сучасного мистецтва.
—
Про Форум європейської культури:
Хто боїться мистецтва? Тепер, коли тирани на плаву, і все більше людей на Заході, здається, схиляються до автократичної альтернативи, Форум європейської культури 2025 (25 – 29 червня) об’єднує міжнародних митців, письменників та мислителів, щоб відзначити підривну силу мистецтва та літератури.
YouTube
Why We Need to Talk About Crimea
Crimea has been a starting point of the Russian war against Ukraine. By dissecting the tumultuous history of Crimea, Cambridge-scholar Rory Finnin argues why returning Crimea to Ukrainian controle is the only path to a sustainable peace.
The Russian war…
The Russian war…
Forwarded from Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
АЙ ВЕЙВЕЙ, LABUBU І "ГУЛИНСЬКІ ТЕТЯНИЧІ": АРТ ДАЙДЖЕСТ ПОДІЙ ТИЖНЯ
власником спірної картини Ель Греко, яку зняли з аукціону Christie’s, виявився досі непідсанкційний російський олігарх, зіркою продажів на швейцарському Art Basel стала Labubu, польський Лодзь — в епіцентрі бурі українського модернізму, у Бухаресті показують невідомі роботи Малевича, а до Києва везуть інсталяцію Ай Вейвея (у супроводі автора чи без — наразі невідомо). Про ці та інші актуальні події у світі мистецтва — у щотижневому дайджесті [естéт] газети
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
власником спірної картини Ель Греко, яку зняли з аукціону Christie’s, виявився досі непідсанкційний російський олігарх, зіркою продажів на швейцарському Art Basel стала Labubu, польський Лодзь — в епіцентрі бурі українського модернізму, у Бухаресті показують невідомі роботи Малевича, а до Києва везуть інсталяцію Ай Вейвея (у супроводі автора чи без — наразі невідомо). Про ці та інші актуальні події у світі мистецтва — у щотижневому дайджесті [естéт] газети
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
У Києві знайшли ще одну невідому гарніше роботу Тетянича
«Біотехносфера» або «Фріпулья» — сферична інсталяція, Федір Тетянич
«Три досконало пропорційні сфери та військовий камуфляж, пофарбований у біле» (у процесі), Ай Вей Вей
«Біотехносфера» або «Фріпулья» — сферична інсталяція, Федір Тетянич
«Три досконало пропорційні сфери та військовий камуфляж, пофарбований у біле» (у процесі), Ай Вей Вей