19 червня, 19:00–21:00 — Презентація перевидання книги “Мімограмота. Майстерство актора” від Миколи Набоки

Книга — практичний підручник зсередини “Березоля”, створений учнем Курбаса. Сам факт перевидання — це вау-подія, бо “Мімограмота” — це архів театральної думки 1920-х, в якій тіло, ритм і гра поміщені в центр сценічної освіти.

Микола Набока розкаже про унікальність книги, історію перевидання та можливості застосування на практиці.


📍 Малий театр, Київ (вул. Олеся Гончара, 33)
🦖 19 червня, пт, 19:00-21:00
🔹 Вхід вільний за реєстрацією

вжух, і ти вже тут

Вичерпне інтерв'ю про содоміцькі практики на фоні академії імені Петра Ілліча Чайковського

Київ. 22 червня, неділя
Ком'юніті Кафе
(Кирилівська, 41, праворуч від основного входу в клуб)

Радий запросити на свій кураторський проєкт
Множинне тіло:
лекція + музика + аудіовізуальний твір

Як тіло може навчити музику новому? Історії біологічної еволюції дає новий погляд на історію і перспективи розвитку музики. Подію підготували експериментальний музикант Розхитаний Влад; дизайнер і художник Володимир Хоменко; куратор, композитор і лектор Олексій Шмурак.

Розклад:
18:00 двері
19:00 лекція: Олексій Шмурак
20:00 експериментальний музичний live: Розхитаний Влад
21:00 аудіовізуальний твір: Володимир Хоменко і Олексій Шмурак

Вхід — 350 грн (за всю подію разом), оплата на вході

Тим, хто хоче потрапити на лекцію, а не лише на арт-виступи, треба зареєструватись тут, бо кількість місці на лекції обмежена

🎧 рада представити Вам для вечірнього прослуховування другий епізод англомовного подкасту UKRAINIAN ART DISPATCH

у цій серії запрошуємо слухачів до Амстердаму, де відбувався українсько-нідерландський артпроєкт INTERWOVEN. Ми поспілкувалися з кураторкою та митцями, трохи розповіли про роботи, які там експонувалися, та дізналися враження та думки учасників про особливості творення великої міжнародної виставки — від ідеї до її втілення у життя

🎧 Youtube
🎧 Spotify
🎧 Apple podcasts
🎧 Deezer

подкаст Ukrainian Art Dispatch творимо спільно з моїм колегою Ігорем, автором медіапроєкту Nomadische Boekenplank

підписуйтеся, аби не пропускати наступних епізодів, слухайте наш подкаст на зручних платформах, коментуйте та діліться з іноземними друзями та колегами 😉

там ще була серія фотографій про харківський культурний центр DRUK, його резидентів, відвідувачів та Творче Нежить фотографа Christian van der Kooy

Акціонізм проти концептуаліста

😈 hi basel

https://artslooker.com/onovliuietsia-na-art-basel-untitled-nevidomi-zalyshyly-napys-russia-is-a-terrorist-state-pid-robotoiu-erika-bulatova/

Що Європа думає про Україну насправді? Гундорова пояснює • Ukraїner Q

Відповідь на це клікбейтне питання ви у відео не знайдете, проте там є дуже цінні речі (у дужках мої дуже цінні коментарі):

☑️Постколоніалізм повʼязаний із постмодернізмом, вони живлять один одного. Вони виходять із посттструктуралізму, з ліквідації та прибрання опозицій, на яких стояв модернізм.

Постколоніальна солідарність. Чому з нами не солідаризуються інші колонізовані народи.

☑️ Постколоніальні студії дуже розвинені, це вже давня традиція, і якщо ми заходимо на це поле, ми маємо знати основні теорії, основні концепції та основні імена. Не винаходити велосипед.

☑️Постколоніалізм прокладає міграційні звʼязки і звʼязує між собою різні країни і різні досвіди. Гаятрі Співак: Індія-Франція-Америка (ну й колоніальна Британія) перекладала Деріду англійською мовою.

☑️Також цікаві концепції постколоніалізму Латинської Америки. Наприклад, що був не один європоцентричний модернізм, а численні модернізми.

☑️Проблема (для нас) із постколоніальними студіями Глобального Півдня (чи існують інші?) у тому, що вони принципово антизахідні (тією ж мірою як у нас антиросійські) і антиєвропоцентричні (як у нас антиросійськоцентричність). Послідовники вважають, що Захід розвинувся суто за рахунок експлуатації їх ресурсів (як ми кажемо, що Московія у нас все вкрала і тому стала ким стала). А Україна має беззаперечну офіційну підтримку Заходу (хоч і недостатню), вважає себе заходом, і декларує західні цінності.

☑️Проте є різні течії та погляди у постколоніальних студіях, які підтримують й Україну.

☑️Коли ми говоримо про якусь солідарність, у нас немає нічого для цього, ані знань, ані літератури, яка не перекладається (тільки уривки вирвані з контексту медіа з примітивними узагальненями). 

☑️Окциденталізм (поняття, що протистоїть орієнталізму і позначає систему уявлень, поглядів, ідей та ідеологій, що характеризують західний світ, часто у протиставленні до східного) про Європу, що вона не одна, вони різні, це не тільки історія білих (звичайно, виключно західноєвропейських) чоловіків.

☑️Тамару Гундрову бентежить, що деколонізація у нас зводиться до топографії. Це важливо, але має бути дозовано і не обмежуватись назвами і мовою. Ми маємо запропонувати свої концепції, інакше все, що ми робимо — дитячі ігри.

☑️Тож нам важливо розглядати свої стосунки не тільки через східну імперію, але й європоцентризм, для якого ми були іншими. Бо це почалось ще з романтизму «багата земля, люди співочі», треба тільки туди світло просвіти пронести. Тож можна спробувати це змінити (якщо це й можливо, то тільки на заході, а не підігравати колоніальним уявленням про співочих людей, багату народну культуру та житницю Європи).

(Так шо якщо хочеться солідарності — можна почати рух зі свого боку, дізнатись оптику, знайти точки дотику, встановити людські звʼязки, робити спільні проєкти). 

—
Як то кажуть, нагадаю, що нещодавно вийшла книжка Тамари Гундорової Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм