на це давайте пишіть мікрорецензії, які скоріш за все не опублікують на @ukrtheaterbum

​Друзі, запрошуємо на виставу Харківського театру ляльок!

КАЛИНОВА СОПІЛКА
(для дорослих)

Ukrainian horror за мотивами повісті Оксани Забужко та віршами Діни Чмуж

11 травня
17:00

Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13

Квитки:

https://kharkiv.internet-bilet.ua/uk/events/83942/kalinova-sopilka

Повість Оксани Забужко, в якій вона переосмислює народну “Казку про дивну сопілку”, набуває нової актуальності у реаліях війни.
Українській горор, де у світі народних вірувань та звичаїв постає історія дорослішання двох сестер як жіноча версія легенди про Каїна та Авеля, як міркування над одвічною проблемою зародження в людині зла. Вистава заворожує містичною атмосферою, загадковими візуальними образами та гіпнотичними піснями на лірику харківської поетки та художниці Діни Чмуж.

Проєкт Лілії Осєйчук під керівництвом Оксани Дмітрієвої
Сценографка — Діна Чмуж
Пластика — Інна Фалькова
Виконавиці та авторки музики - Вікторія Міщенко та Лілія Осєйчук

Наш простір знаходиться у підвальному приміщенні та має статус укриття.

Чекаємо на всіх 🖤

А у мене уперше в історії гугл у додатку запропонував справжню новину. Кадан на Frieze

Деталі на сайті Voloshyn Gallery

і до новин філософії

У чому винний Винниченко, що не так із що не так вулиці Винниченка, або не або

Цікаво, що кажуть, що Ленін хейтив Винниченка як і Достоєвського (архісквєрноє подражаніє архісквєрного достоєвського), якого у СРСР теж ніби не любили на початку.

Останнім часом Юра Грицина рідко пише про кіно, але його тексти від цього стають ще ціннішими. Ось його есе про фільм "Мирні люди" для нового журналу re/visions

Новим Папою став американець, на якого ніхто не ставив. Своїм іменем він обрав ім'я Лев, яке беруть консервативні Папи.

Десь ми це вже бачили

#cowoанонси
✴️✴️ Друзі, запрошуємо долучитись до курсу "Уява та дія: Раскін, Толкін, Кричевський" Олександра Філоненка та Анастасії Тарасової!

? Коли: четверги, 5 зустрічей, 18:30-21:30

29.05 (чт) - з Олександром Філоненко та Анастасією Тарасовою
05.06 (чт) - з Анастасією Тарасовою
12.06 (чт) - з Анастасією Тарасовою
19.06 (чт) - з Анастасією Тарасовою
26.06 (чт) - з Анастасією Тарасовою

- Формат: оффлайн (Київ) + онлайн (Zoom)
- Де: Common Space (вул. Ярославська, 56А, БЦ Каньон)
- Мови: російська та українська
- Вартість: 4400 грн

Курс "Уява та дія" входить до блоку Фонові знання (Культура) - Інтелектуальні студії: Маркери культури. Курси цього напрямку охоплюють прояви, в яких вияляє себе культура у своїй багатоплановості.

Цей п'ятилекційний курс вперше розглядає як єдину інтелектуальну традицію мислителів, які досі вивчалися лише як окремі, не пов'язані між собою феномени: Джона Раскіна, прерафаелітів, Вільяма Моріса, Джорджа Макдональда та інклінгів (Толкіна, Льюїса, Барфілда, Вільямса). Об'єднані спільними пошуками шляхів подолання відчуження людини від природи, мови та власної сутності, вони створили унікальну практичну філософію творчого співбуття зі світом через те, що Толкін назвав "sub-creation". Ця традиція розвивалась від "правдивого бачення" Раскіна через візуальні практики прерафаелітів до "остаточної участі" Барфілда та Толкінових жителів Фаєрії, втілюючи на практиці те, що пізніше теоретично досліджувала Ханна Арендт у своїй концепції vita activa. Курс також висвітлює маловідомі, але надзвичайно важливі перетини цієї британської традиції з українським контекстом, зокрема через творчість Василя Кричевського та Опанаса Сластьона, які, подібно до своїх британських колег, шукали шляхи відновлення автентичності через повернення до народного мистецтва та переосмислення національних візуальних традицій.

✦ Програма курсу:

1️⃣ Вікторіанські візіонери: Раскін та діагноз відчуження людини від природи

2️⃣ Братство прерафаелітів і Вільям Моріс: від візуальних практик до соціальної дії

3️⃣ Джордж Макдональд і народження літературної фантастики як простору автентичного буття

4️⃣ Інклінги та міфопоетика як шлях до "остаточної участі"

5️⃣ Український вимір традиції: Опанас Сластьон та Василь Кричевський

Експерти:
Олександр Філоненко - філософ, православний теолог, публічний інтелектуал, доктор філософських наук, академік Амброзіанської Академії (Мілан).
Професійні інтереси: постметафізична теологія, теоестетика та теологія спілкування.
Анастасія Тарасова - магістрантка філософського факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Сфера інтересів: британська естетична думка вікторіанської епохи, зокрема, творча спадщина В. Морріса та Дж. Раскіна.

🇺🇦 Для тих, хто зараз веде військове протистояння, участь у курсі безкоштовна!

Аби долучитись, зв'яжіться, будь ласка, з модераторкою:
Тоня (@egal_was_passiert)

Блек метал у Дублянах. До того як стати військовослужбовцем 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, Вітор Розовий робив гарне шоу, про яке я раніше не чув.

А от якщо хтось хоче попишатись справжніми рейтингами, які, звичайно, не називаються «генії сучасності», то на black metal сцені Україна відома дуже гарно. Візьміть будь-який рейтинг 30, 50 або 100 гуртів чи альбомів, і обовʼязково знайдете там Drudkh або Norturnal Mortum, які ще й з Харкова.

тут або тут , та й взагалі будь-де.

Незрівнянний Франкенштайн з компромісів. Радянська українська музика у багатосерійному документальному фільмі Юрія Макарова Українська музика 50-х: що співали для партії, а що — для душі? | «Вальс із системою» 1 серія

Тези з моїми коментарями.

🌓Радіоточки у квартирах були створені для оповіщення ядерної війни, яка була реальною загрозою для всього світу до розпаду СРСР.

🌓У фільмі часто звучить «селюки». Завдяки Кургану і Агрегату я став вживати слово «силяни». Селюки — це очевидне знецінення плюс традиція зведення до селюківства не тільки людей, що живуть у селах, а й усієї української культури. Те, що за інерцією ще багато хто продовжує робити. Так, силяни смішні, але смішні у місті. Так само і гарадські смішні у селі. Будь-хто смішний поза своїм середовищем. Силяни суворі, архаїчні та сильні, зі своїм світоглядом та своїми цінностями. Отримати пизди від силяна і мажику і силяну настільки легко, що інколи здається, що це не бійка, а спосіб комунікації.

🌓Жека Курган показує, що там можлива й сильна поезія живою мовою, без вживання міської, штучної літературної мови. Хоч все одно у місті. Бо ми й так багато про село знаємо завдяки містянам, які почали бігати за модою народництва по селах у 19 столітті збирати фольклор і шукати «справжнє» коріння ніби вони дерева.

🌓Єдиний дозволений формат української пісні в СРСР (та й культури взагалі) був лірико-аграрний.

🌓Радянська українська музика — Франкенштайн, зібраний з компромісів. Як на рівні естетики (національне за формою, партійне за змістом), так і на рівні членів Спілок, які мали створювати у заданих рамках, і багато хто був у цьому успішний.

🌓Наприклад, Платон Майборода, автор чи не першого українського міського романсу про рушник (але знову ж, лірично-аграрного). Але при цьому, як згадував Валентин Сильвестров, Майборода, вірний партійній моралі, пресував композиторів Київського авангарду 1960х за недозволену музику. А зараз саме їх музика представляє Україну у світі, а не соцреалістичні продукти Майбороди.

🌓Чи той же Назарій Яремчук з пізнішого часу, насолоджувався великою популярністю, літав підтримати «наших мальчіков» в Афганістан.

🌓У цьому середовищі, може, й більше, ніж у будь-якому іншому, стукали один на одного. Проте, за винятком публічних випадів робили це таємно. Зараз взагалі публічно люди пишуть доноси, тегаючи СБУ у соцмережах. Були б гарними партійцями за інших умов.

🌓Так, всі ці люди не одновекторні люди. У них є вектори позитивні, але й є співмірні негативні. А ми ж не комуністи, щоб все мало бути чорно-білим, цей українець нам ворог, цей українець свій.

—
Особисто мені дуже важко всерйоз ставитись до радянської української музики (так, «радянська» я ставлю на перше місце), неможливо її любити. У більшості популярної (іншої не було за винятком Київського авангарду та маловідомих розкопаних гуртів) те саме, що виглядати у сучасній китайській чи російській музиці башкірів чи дагестанців чи татар ознаки протесту проти системи. Вони там настільки завуальовані, що треба бути дуже упередженим, щоб щось роздивитись. Намагання вчитати у літературу, вдивити у кіно та вслухати у музику сьогоднішній контекст=займатись підміною реальності. Вусаті фанки та незрівнянні світи краси — то чудово, але якщо ви не розділяєте цінності СРСР, то україномовність не має вас вводити в оману.

Марксистський підхід, що культура не може бути поза політикою, та й все взагалі — то політика, працював на повну в СРСР та працює у РФ.

Як людина, не схильна до ностальгії, проблем з радянським минулим не маю, нічого не йокає, чиста цікавість, керуюсь відомим харківським принципом ВІДСІКАЙ! А от тим, хто схильний, непереливки, бо ностальгувати варто було б у костюмі хімічного/біологічного/радіаційного захисту (ХБРЗ, не плутати з ХЗВ).

Хоч відмовлятись від 70 років спадку не треба.

Дуже радий, що такі фільми роблять, виходять дослідження як книжка Філа Пухарєва «Це вам не естрада», телеграм канал @playvia важливо розбиратись що і як було, щоб такого більше ніколи не було.

—
2 серія: «Києве мій», «Чорнобривці» і магнітофони — як звучала епоха 60-х | «Вальс із системою» 2