Рибко, не ловися
Ліза Жарікова
Почнемо з музики. Показую дещо з демок, бо пісні і кліпи виходять не так часто, як хотілося б. Мені здається, вони теж прикольні 🎧
Рибко не ловися
любко не молися —
вже проліз у дірку в небі
непутящий місяць
половинка світить
половинка пахне
і летить на запах срібний
нетутешня птаха
очі їй зміліли
сила їй змаліла
заки море перетнула
крилечка зломила
хто ж її покликав
крізь пітьму і лихо
крізь туман і темні гори
в цю країну тиху
чий це голос кволий
в полі ходить голий
ані сорому ні стиду
витинає соло
ні на що не схожий
рідний і ворожий
все гукає і гукає —
та не допоможе
рибко не ловися
любко не молися
коли ти мене покинеш
світ потоне в пісні
коли я тебе покину
світ потоне
світ потоне
світ потоне
в пісні
Рибко не ловися
любко не молися —
вже проліз у дірку в небі
непутящий місяць
половинка світить
половинка пахне
і летить на запах срібний
нетутешня птаха
очі їй зміліли
сила їй змаліла
заки море перетнула
крилечка зломила
хто ж її покликав
крізь пітьму і лихо
крізь туман і темні гори
в цю країну тиху
чий це голос кволий
в полі ходить голий
ані сорому ні стиду
витинає соло
ні на що не схожий
рідний і ворожий
все гукає і гукає —
та не допоможе
рибко не ловися
любко не молися
коли ти мене покинеш
світ потоне в пісні
коли я тебе покину
світ потоне
світ потоне
світ потоне
в пісні
Журнал обліку пісень pinned «Вітаю всіх, хто прийшов погортати журнал обліку пісень і віршів 📔»
тримайтеся
все буде добре
а потім ми
підемо доживати своє
на крижинах спогадів
під час великого льодоходу
будемо підтягувати одне одного ближче
ниточками нічних розмов
відчуваючи все менше місця під ногами
серед високих хвиль прапорів і гасел
будемо озиратися на голоси
і ніяково вибачатися що знову обізналися
а чорне й спрагле серце
таке саме як наші чорні й спраглі серця
сходитиме потай поряд зі справжнім сонцем
і в його пульсуючому світлі
дерева яких немає відкидатимуть тіні
будинки яких немає відчинятимуть двері
люди яких немає лагідно й невагомо
всміхатимуться зі світлин яких ми не встигли зробити
(не до того ж було)
і я казатиму:
порахуй пальці
раптом це штучний інтелект
знову і знову некрасиво жартує
виманюючи нас на берег
все буде добре
а потім ми
підемо доживати своє
на крижинах спогадів
під час великого льодоходу
будемо підтягувати одне одного ближче
ниточками нічних розмов
відчуваючи все менше місця під ногами
серед високих хвиль прапорів і гасел
будемо озиратися на голоси
і ніяково вибачатися що знову обізналися
а чорне й спрагле серце
таке саме як наші чорні й спраглі серця
сходитиме потай поряд зі справжнім сонцем
і в його пульсуючому світлі
дерева яких немає відкидатимуть тіні
будинки яких немає відчинятимуть двері
люди яких немає лагідно й невагомо
всміхатимуться зі світлин яких ми не встигли зробити
(не до того ж було)
і я казатиму:
порахуй пальці
раптом це штучний інтелект
знову і знову некрасиво жартує
виманюючи нас на берег