Цейво, шляхом голосування вирішили що читання в середу, чекаю на всіх бажаючих)

#вирізки

Graeber, D. and Wengrow, D., 2018. "How to change the course of human history (at least, the part that's already happened)". In: Eurozine.

Прекрасне есе Ґребера та Венґрова по темі первісних суспільств та ранніх держав, яке переклало «COMMONS» ще в далекому 2018 році. В цьому тексті антропологи пропонують новий погляд на історію, який в нас (мається на увазі не тільки Україна) трохи застарів та віддає гниллю. Чи можна називати «примітивні» суспільства «примітивними»? Чи були переважну частину історії спільноти егалітарними? Відповідь ні, і ще раз ні. В одній з останніх робіт «Проти зерна», Джеймс Скотт називав однією з необхідних умов зародження ранньої держави та осілості зернові культури. (Звісно, він на це вказує не в категоричній мірі, хоча іноді в процесі читання виникало відчуття, що він надто на них зациклюється, тому згадані вище автори чудово доповнюють один одного). Як показує Ґребер та Венґров (а також зокрема ді Кастру на прикладі аравете), багато народів “гралися в землеробів” з різними культурами, змінюючи щорічно режими виробництва майже так само, як вони змінювали свої соціальні структури. Егалітарність в перемішку з ієрархією? Абсолютно вірно. Як часто зазначав Клод Леві-Стросс, ранні Homo sapiens були не тільки фізично такими ж, як сучасні люди, за інтелектом вони також були нам рівнем. Землеробство не робило людей обов'язково осілими, та й не обов'язково означало перехід до однієї культури, бюрократії, держави та неолітичної революції, яка, утім, так і не відбулась. Туземці не розвивалися, вони – жили та живуть. Оптика суспільного розвитку є оманою. Дуже рекомендую до прочитання українську версію. Це те саме есе, яке може змінити ваше сприйняття історії. Пізніше воно також вилилося в велику книгу «The Dawn of Everything: A New History of Humanity», яку обов'язково прочитаю в недалекому майбутньому.

https://commons.com.ua/uk/yak-zminiti-hid-istoriyi-lyudstva-prinajmni-tu-yiyi-chastinu-sho-vzhe-vidbulasya/

П'єр Кластр, щодо «примітивності» туземців.

Pierre Clastres. La société contre l'État. Les Éditions de Minuit, 2009. — P. 161-186. / Перекладено та опубліковано в 2019 російською журналом «СТАДИС», випуск I «Контрантропология и онтологическая анархия».

#лекції
#канібальські_штудії
#етнографічний_тріп

Ну що ж, перший відос з чотирьох готовий. Запрошую всіх на перегляд вступної частини по темі туземців Амазонії. Як живуть туземці? Які труднощі в дослідженнях переслідують антропологів? Який розподіл праці в «дикунів» та чому багато спільнот не можна називати як егалітарними, так і ієрархічними? Як колонізатори впливали та продовжують впливати на регіон Амазонії? Сьогодні про це і поговоримо. В наступних же відео буде ще більше цікавих та канібалістичних історій.

Єдине що, в цьому ролику по-перше довелося перекрити одну історію в куті екрану (в наступних відео такого точно не буде), ну і з 10 по 25 хвилину невідомий піск за задньому фоні; проблема не вирішується жодним чином, технічний конфлікт між ноутбуком та мікрофоном 🤷🏻‍♂️

#НАрх_ідея

Справжній День Незалежності ще попереду.

Можливо, Київ тоді буде схожий на Кабул, захоплений талібами. Натовпи буржуїв і космополітичних хіпстерів в аеропорту, у відчайдушному очікуванні, що хтось забере їх в напрямку Брюсселя чи Москви. Цілком імовірно, що "світова громадськість" буде "глибоко стурбована порушенням прав приватної власності і прав людини", себто експропріацією награбованого і тим, що хочуть зробити з можновладцями люди з будь-якої електрички.

Можливо, втім, цей день, навпаки, буде першим днем спокою після десятиліть скаженої конкуренції і "війни всіх проти всіх". Цього дня не буде "вишиванкових маршів", військових парадів та інших пафосних урочистостей; просто відтоді мати етнічність і проявляти її в повсякденні (одязі, їжі, способі життя) не буде чимось екзотичним, а кожен свідомий член Громади з власною зброєю в руках матиме змогу її захищати.

Щоправда, невідомо, скільки людей до того часу з безвиході виїде за кордон, буде посланий на смерть недолугими командирами чи просто зіп'ється. Хоча, здавалося б, так легко затямити: НІКОМУ, КРІМ НАС, ЦЯ КРАЇНА НЕ ПОТРІБНА.

Взяти відповідальність за свою вулицю, свій квартал чи своє село - елементарний вчинок. Перестати толерувати нахабність чиновників, дрібну корупцію і бути бодай трохи уважнішими до оточуючих незнайомців - основа для іншого майбутнього. Пам'ятати: в "успішних" суспільствах високий рівень взаємної довіри між людьми. З цієї довіри може вирости щось, що не сподобається "іноземним кураторам", але яке нам до цього діло? Справжня незалежність означає незалежність і від глобальних "трендів", моди і думки геополітичних "авторитетів".

Рано чи пізно мають справдитися доленосні слова з другого куплету нашого Славеню, боязливо прибрані з офіційного тексту "елітами": "в ріднім краї панувати не дамо НІКОМУ".

P.S. На сьогодні частина "глибинного народу" з електричок і хіпстерів з гламурних кав'ярень утворили альянс супроти орків-окупантів - буде добре, якщо стане соціальною та революційною базою для укладання нового суспільного договору, перезаснування республіки. Але хто знає, яку долю матиме цей альянс в найближчому майбутньому 🤔

Сьогодні мені виповнився 21 рік. За кілька годин до початку свята я вперше побував особисто (разом з друзями, звісно) на горі, в даному випадку Явірник-Ґорґан. Сходження під захід сонця було однозначно правильним рішенням. Чудові види та практична безлюдність викарбували прекрасні спогади в моїй душі, які я буду з роками згадувати з теплом. Безмежно вдячний всім людям, які проводять зараз зі мною ці дні та показують мені яскраві кольори світу.

Ще донедавна я не міг собі представити що буду щось писати, або ж продовжу бути мрійливим антропологом. На 21-й день народження можу точно сказати — нічого не було дарма. Мої мрії про можливі зміни нікуди не ділися, та я прикладу всі зусилля аби вони справдилися. Вперед до нових звершень! Вперед до припинення зросту! Вперед до нових мрій! Та й зрештою хай буде благословенним день, що затягнув мене у це болото.