Літературні образи, а то й цілі сюжети постають зі снів дуже часто. Впевнений, що кожен із вас знає хоча би декілька таких.
І хоч я не пишу нічого, проте деякі сни так і просяться на папір. От, зокрема, час від часу мені сниться одна конкретна церква, точніше її руїни. Архітектурно вона більше нагадує костел, але чомусь у мене враження, що це точно не римо-католицький храм. Вона розташована в селі на Волині, яке знаходиться неподалік, бо їздив я туди винятково велосипедом. Розташована будівля в невеликому сквері між двома вулицями, буквально 100 на 50-70 метрів. Там ростуть високі молоді дерева, чиї крони густо розростаються аж угорі, проте в цьому сквері панує дивна напівтемрява навіть у літній полудень, тому під ногами майже немає трави. Стіни церкви кам’яні, без тиньку, за кольором темно сірі, а часом здаються аж чорними. Та головна архітектурна особливість - це величезні двоповерхові підземелля під церквою. Заплутаний лабіринт льохів та переходів. Ув одному сні, зосередженому саме на підземеллях, запанував аж такий лавкрафтівський жах, що я досі не можу згадати, що ж так мене налякало в тих глибоких підвалах. І досі ця похмура церква - один із найбільш моторошних образів, що з'являлися мені в снах за життя.
І десь двічі-тричі на рік вона знову мені сниться. Я навіть у сні не наважуюся спускатися в ті підземелля. А востаннє взагалі дивився на цю церкву тільки здаля, не підходячи близько. Хоча пам'ятаю свою думку вві сні, мовляв, я був тут вживу, не бачив нічого страшного, тому й зараз нічого страшного не станеться.
Сьогоднішній сон був якийсь зовсім інший. Я відразу опинився в тому селі, а може й у самій будівлі. Вона була ціла, і навіть здавалося, що діюча наразі. Там бавилися якісь діти, а я таки наважився спуститися в підвали. Натомість вхід туди виявився аж з горища - через глибоку шахту, як у ліфта. Простір був заповнений благенькими дерев'яними драбинами, по яких спускатися було небезпечно, бо не було навіть за що вхопитися, якщо котрась із них обламається. Я спускався, майже нічого не бачачи перед собою. Та в якийсь момент моя свідомість опинилася в іншому, паралельному "я", котрий, спускаючись іншим шляхом, мав завадити мені дістатися підземель. Я розумів, що сплю, і що мені важко дихати, що пора прокинутися, бо сон втрачає зв'язність. І чітко пам'ятаю останні думки перед тим, як прокинутися: тверде рішення поїхати знову до тієї церкви і ще раз обійти там кожен закапелок. І так щоразу: я розумію врешті, що мені сниться сон, що я бачу цю церкву викривленою, не такою, як у дійсності, що мені конче потрібно туди поїхати знову, от лишень прокинуся і пригадаю маршрут.
І завжди минає трохи часу, перш ніж я розумію, що не було ніколи такої поїздки. Не існує такого села. Не існує тієї церкви. Всі спогади, які я "пригадую" уві сні - це фрагменти якогось найпершого сну, які відтепер перекочували в усі наступні й видають себе за реальність, пригадану в снах.
Нічого особливого, начебто. Проте виникає відчуття, що світ створюється щоночі наново. Але трохи інакшим. Щось доповнюється, щось видаляється, а наші спогади щоразу допасовуються до нової картини реальності, яка чекає нас після пробудження. І та церква, вся та поїздка інколи видається таким ось видаленим спогадом, який не пасував до зміненої вночі картини світу. Цей сюжет мого життя хтось вирізав, як непотрібний побічний квест. Зрештою, ніколи й не вірив у такі повторювані сни, вважаючи їх вигаданим шаблоном для фільмів чи книг. Але, ось – повторювані сни є й у мене.
Літературні образи, а то й цілі сюжети постають зі снів дуже часто. Впевнений, що кожен із вас знає хоча би декілька таких.
І хоч я не пишу нічого, проте деякі сни так і просяться на папір. От, зокрема, час від часу мені сниться одна конкретна церква, точніше її руїни. Архітектурно вона більше нагадує костел, але чомусь у мене враження, що це точно не римо-католицький храм. Вона розташована в селі на Волині, яке знаходиться неподалік, бо їздив я туди винятково велосипедом. Розташована будівля в невеликому сквері між двома вулицями, буквально 100 на 50-70 метрів. Там ростуть високі молоді дерева, чиї крони густо розростаються аж угорі, проте в цьому сквері панує дивна напівтемрява навіть у літній полудень, тому під ногами майже немає трави. Стіни церкви кам’яні, без тиньку, за кольором темно сірі, а часом здаються аж чорними. Та головна архітектурна особливість - це величезні двоповерхові підземелля під церквою. Заплутаний лабіринт льохів та переходів. Ув одному сні, зосередженому саме на підземеллях, запанував аж такий лавкрафтівський жах, що я досі не можу згадати, що ж так мене налякало в тих глибоких підвалах. І досі ця похмура церква - один із найбільш моторошних образів, що з'являлися мені в снах за життя.
І десь двічі-тричі на рік вона знову мені сниться. Я навіть у сні не наважуюся спускатися в ті підземелля. А востаннє взагалі дивився на цю церкву тільки здаля, не підходячи близько. Хоча пам'ятаю свою думку вві сні, мовляв, я був тут вживу, не бачив нічого страшного, тому й зараз нічого страшного не станеться.
Сьогоднішній сон був якийсь зовсім інший. Я відразу опинився в тому селі, а може й у самій будівлі. Вона була ціла, і навіть здавалося, що діюча наразі. Там бавилися якісь діти, а я таки наважився спуститися в підвали. Натомість вхід туди виявився аж з горища - через глибоку шахту, як у ліфта. Простір був заповнений благенькими дерев'яними драбинами, по яких спускатися було небезпечно, бо не було навіть за що вхопитися, якщо котрась із них обламається. Я спускався, майже нічого не бачачи перед собою. Та в якийсь момент моя свідомість опинилася в іншому, паралельному "я", котрий, спускаючись іншим шляхом, мав завадити мені дістатися підземель. Я розумів, що сплю, і що мені важко дихати, що пора прокинутися, бо сон втрачає зв'язність. І чітко пам'ятаю останні думки перед тим, як прокинутися: тверде рішення поїхати знову до тієї церкви і ще раз обійти там кожен закапелок. І так щоразу: я розумію врешті, що мені сниться сон, що я бачу цю церкву викривленою, не такою, як у дійсності, що мені конче потрібно туди поїхати знову, от лишень прокинуся і пригадаю маршрут.
І завжди минає трохи часу, перш ніж я розумію, що не було ніколи такої поїздки. Не існує такого села. Не існує тієї церкви. Всі спогади, які я "пригадую" уві сні - це фрагменти якогось найпершого сну, які відтепер перекочували в усі наступні й видають себе за реальність, пригадану в снах.
Нічого особливого, начебто. Проте виникає відчуття, що світ створюється щоночі наново. Але трохи інакшим. Щось доповнюється, щось видаляється, а наші спогади щоразу допасовуються до нової картини реальності, яка чекає нас після пробудження. І та церква, вся та поїздка інколи видається таким ось видаленим спогадом, який не пасував до зміненої вночі картини світу. Цей сюжет мого життя хтось вирізав, як непотрібний побічний квест. Зрештою, ніколи й не вірив у такі повторювані сни, вважаючи їх вигаданим шаблоном для фільмів чи книг. Але, ось – повторювані сни є й у мене.
BY ⸙ Index Librorum ⸙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
On Feb. 27, however, he admitted from his Russian-language account that "Telegram channels are increasingly becoming a source of unverified information related to Ukrainian events." Perpetrators of these scams will create a public group on Telegram to promote these investment packages that are usually accompanied by fake testimonies and sometimes advertised as being Shariah-compliant. Interested investors will be asked to directly message the representatives to begin investing in the various investment packages offered. At this point, however, Durov had already been working on Telegram with his brother, and further planned a mobile-first social network with an explicit focus on anti-censorship. Later in April, he told TechCrunch that he had left Russia and had “no plans to go back,” saying that the nation was currently “incompatible with internet business at the moment.” He added later that he was looking for a country that matched his libertarian ideals to base his next startup. The next bit isn’t clear, but Durov reportedly claimed that his resignation, dated March 21st, was an April Fools’ prank. TechCrunch implies that it was a matter of principle, but it’s hard to be clear on the wheres, whos and whys. Similarly, on April 17th, the Moscow Times quoted Durov as saying that he quit the company after being pressured to reveal account details about Ukrainians protesting the then-president Viktor Yanukovych. There was another possible development: Reuters also reported that Ukraine said that Belarus could soon join the invasion of Ukraine. However, the AFP, citing a Pentagon official, said the U.S. hasn’t yet seen evidence that Belarusian troops are in Ukraine.
from us
