Канал «Управа КПТ» повідомляє, що Київпастранс повернув одну з раніше розчеплених трамвайних СБО на лівому березі. І це гарна новина — але, на жаль, радше виняток із загальної тенденції.

СБО — абревіатура «системи багатьох одиниць». Іншими словами, трамвайний поїзд. Колись їх на київських вулицях було багато — і не лише з двох вагонів, а навіть із трьох. Відтоді систему поступово знищували та дублювали приватними маршрутками — і ось з'явилася загроза повного зникнення таких поїздів. Це дуже наочний приклад деградації громадського транспорту Києва, що триває десятиліттями.

Справедливості заради, частково потреба у СБО останнім часом відпала через появу у Дарницькому депо нових місткіших вагонів. Втім, уже той факт, що трамвайна система тримільйонного міста масово експлуатує «одинарні» вагони, ставить під сумнів ефективність такої системи в принципі.

Складно повірити, що два автобуси на фото випущені в одному році. Втім, один скоро стане історією, а інший — прийшов йому на зміну.

Останнім часом у Білій Церкві побільшало вживаних великих автобусів з Європи, що поступово витісняють старі маршрутки. Фото вище показує, наскільки ми запізнилися, але водночас, попри всі проблеми, дає надію на світле майбутнє громадського транспорту в наших містах.

Водночас тролейбус Білої Церкви переживає не найкращі часи, у чому частково свою роль відіграли ті самі вживані автобуси. І це вже точно не приклад для наслідування.

Фото: Simon_Chang

Цікавий допис про функціонування трамвайної системи румунської Решиці у 2008 році. Тоді система, що складалася з 2 маршрутів, перебувала у вкрай жалюгідному стані і вже за два роки, у 2011, рух повністю припинили.

А у 2022 було підписано контракт на відновлення одного з двох маршрутів. Для цього було збудовано з нуля інфраструктуру та придбано 13 нових вагонів у турецького виробника Durmazlar. Нова решицька трамвайна система стане найменшою у Румунії.

Причина, чому тамтешній громадський транспорт стагнував 15 років тому і розвивається зараз, доволі тривіальна. Звісно, свою роль відіграла зміна пріоритетів на місцях, але нічого б не вийшло без щедрого європейського фінансування, яке дозволяє містам реалізовувати проєкти, що їх вони б не могли потягнути самотужки.

Колись до цього інструменту отримають доступ українські міста — і тоді жити стане легше. Втім, ми і зараз не такі бідні, як румуни тоді — тож для нас поки саме пріоритети є найбільшою проблемою.

Підписник поділився цікавим підходом до облаштування тактильної плитки на зупинках у Норвегії.

Якщо у нас використовують плитку «Небезпека» вздовж бордюру, то тут кладуть «Поводир» — і направляють його рівно до передніх дверей автобуса.

За умови, що водії зупиняються коректно, цей варіант може бути зручнішим для незрячих людей, але і очевидні недоліки на фото теж присутні.