Ostap Drozdov

Коли я покинув ZIK після його продажу Медведчукові, перше, що зробила наташа та інші московські хвойди – масштабний спецетер на тему «Тхне Соросом».

Це давня їхня тема, штатних московських утриманців, які, сидячи на зарплатах кремля, з розжареним залізом завжди кидалися на «соросят», які, ах які паскуди, на американські гранти впроваджували бодай якісь демократичні стандарти в країні, яка завше хотіла бути міні-росією в частині громадянських свобод, правосуддя, адвокації прав, реформ цілих інституцій.

Люди добрі. Та якби не міжнародні гранти на розвиток відкритого суспільства – ви б досі, ідійоти безмозкі, жили би в авторитарії Януковича з законами 16 січня, з каральним міністром Захарченком і громадянами росії на посту глав Міноборони, ГРУ, СБУ, Верховного Суду тощо.

І би дихали тихонько в дві ніздрі, боячись свою думку висловити навіть пошепки на кухні. А на вибори ходили б із надувними гандонами у формі кульок, як у хвальоній дебілами-малоросами Бєларусі, де свободу обміняли на гладенький асфальт, а вільнодумство на вітчизняний кефір із ряжанкою.

Якби не західні гранти на розвиток громадянського суспільства – його не було в природі. Так і смердів би на всю країну совєтський человек з його «государство мне должно по кришку гроба».

Якби не соросята – то хер ми би мали антикорупційну спільноту, яка нашим мародерам кісткою в горлі стоїть не гірше, ніж путіну стоять його соросята. І волонтерства не було б. І цілих правозахисних рухів. І навіть бомбосховищ. І планшетів у школах. І притулків для власних же біженців. Та й половини гуманітарних здобутків у країні, яка вкладає лише в кишеню можновладців.

Країна існує винятково на західні вливання. Держава - це суцільний освоювач західних коштів. Їм тхне Соросом. А своїм власним гіменцем не тхне?

www.group-telegram.com/us/OstapDrozdovOfficial.com/3968

7.2K viewsJan 28 at 18:07

Коли я покинув ZIK після його продажу Медведчукові, перше, що зробила наташа та інші московські хвойди – масштабний спецетер на тему «Тхне Соросом».

Це давня їхня тема, штатних московських утриманців, які, сидячи на зарплатах кремля, з розжареним залізом завжди кидалися на «соросят», які, ах які паскуди, на американські гранти впроваджували бодай якісь демократичні стандарти в країні, яка завше хотіла бути міні-росією в частині громадянських свобод, правосуддя, адвокації прав, реформ цілих інституцій.

Люди добрі. Та якби не міжнародні гранти на розвиток відкритого суспільства – ви б досі, ідійоти безмозкі, жили би в авторитарії Януковича з законами 16 січня, з каральним міністром Захарченком і громадянами росії на посту глав Міноборони, ГРУ, СБУ, Верховного Суду тощо.

І би дихали тихонько в дві ніздрі, боячись свою думку висловити навіть пошепки на кухні. А на вибори ходили б із надувними гандонами у формі кульок, як у хвальоній дебілами-малоросами Бєларусі, де свободу обміняли на гладенький асфальт, а вільнодумство на вітчизняний кефір із ряжанкою.

Якби не західні гранти на розвиток громадянського суспільства – його не було в природі. Так і смердів би на всю країну совєтський человек з його «государство мне должно по кришку гроба».

Якби не соросята – то хер ми би мали антикорупційну спільноту, яка нашим мародерам кісткою в горлі стоїть не гірше, ніж путіну стоять його соросята. І волонтерства не було б. І цілих правозахисних рухів. І навіть бомбосховищ. І планшетів у школах. І притулків для власних же біженців. Та й половини гуманітарних здобутків у країні, яка вкладає лише в кишеню можновладців.

Країна існує винятково на західні вливання. Держава - це суцільний освоювач західних коштів. Їм тхне Соросом. А своїм власним гіменцем не тхне?

BY Ostap Drozdov