Telegram Group & Telegram Channel
Знаєте, панове підписники, повзуча війна страшніше раптової. Принаймні зараз. Пам’ятаєте гнівні пости на тему того, що люди не донатять без великих потрясінь? Це не зовсім правда, звісно, бо є багато тих, хто привчив себе донатити стабільно. Однак дійсно є багато людей, що донатять нестабільно. І згадують про війну теж нестабільно.

❗️Ремарка: результати опитувалки я ще не аналізувала. Наразі там 348 відповідей, хочу добити хоча б 500 перш ніж робити аналіз, хоча 348 відповідей при охопленні переглядів 32к – уже про щось свідчить. Якщо ви ще не проходили, пройдіть, будь ласка, тут: https://forms.gle/U9xCuyqSMj9ymSTRA

У людей є психологічний момент – гуртуватися, коли є загроза існуванню. Наприклад, це спрацювало у 2014 році, спрацювало у лютому 2022. Але наша психіка направлена на те, щоб захистити нас від надмірного стресу і ментальних порушень. Погодьтеся, ми гуртувались не для того аби колективно вбитись, а тому що відчували, що гуртом зможемо дати відсіч і вижити як група.

Коли ми переживаємо значний стрес – у нас також формується уявлення і про менший. Ну і власне, ми звикаємо до того що в нас кожну ніч ракети-шахеди і вони втрапляють в будинки, в інфраструктуру, вбивають і травмують людей. Вікно Овертона зіграло злий жарт і щоденні обстріли перетворились для багатьох з «жах, як це все ненормально і страшно» на «та все як завжди». Так само, здається і з відстежуванням подій на фронті – багато хто аби уникнути стресу – перестав моніторити або взагалі дистанціювався від думок про війну. З 2022 року Донбас став для мене дуже рідним місцем і бачачи як ворог повільно пожирає населені пункти і дороги, які я пам’ятаю – хочеться зібрати туди всю на світі волонтерку. Але для багатьох умовне Курахове – це якесь село за тисячу км, з невідомими людьми, котрого просто недостатньо, щоб викликати бодай відчуття страху перед наближенням загрози.

Це чимось нагадує хворобу. Коли ми прокидаємось, у нас кашель, нежить, різко температура 39 – починаємо одразу пити ліки, рятувати себе. Однак, якщо відчуваємо незначний біль – часто ігноруємо його доти, доки він не перетвориться на щось справді загрозливе для нашого життя (і ще не факт, що то не буде запізно).

З позитивного – це не якась безвихідна ситуація. Для початку нам має бути не зовсім байдуже. Якщо ви розумієте, що почали менше включатися (або і раніше не включалися) в інфополе, у якому активно обговорюється тема війни і вам за це хоч трошки соромно – то ви уже на правильному шляху. Тоді необхідно усвідомити зовнішню загрозу та зрозуміти як відповідають захисні механізми нашої психіки (не так складно як здається). Якщо ви змогли зідентифікувати щоденні атаки як «нормально», то можете сформувати аналогічне ставлення до допомоги армії та роботи для перемоги. Умовно, ви донатите не тому що вам страшно і навіть не тому, що бачите як фронт наближається до котрогось міста, а тому що знаєте, що допоки війну не завершено і її наслідки не подолано – треба їбашить.

От недавно було дослідження, що 63% українців готові терпіти війну стільки, скільки потрібно. Не зараховую себе до цих 63%, оскільки війна – це наша реальність і якщо ми будемо її терпіти – то програємо. Терпіння не передбачає активних дій. Мені значно більше імпонує ідея «брати участь у війні» або «працювати з війною» стільки, скільки потрібно.



group-telegram.com/RightSideStrongSide/2015
Create:
Last Update:

Знаєте, панове підписники, повзуча війна страшніше раптової. Принаймні зараз. Пам’ятаєте гнівні пости на тему того, що люди не донатять без великих потрясінь? Це не зовсім правда, звісно, бо є багато тих, хто привчив себе донатити стабільно. Однак дійсно є багато людей, що донатять нестабільно. І згадують про війну теж нестабільно.

❗️Ремарка: результати опитувалки я ще не аналізувала. Наразі там 348 відповідей, хочу добити хоча б 500 перш ніж робити аналіз, хоча 348 відповідей при охопленні переглядів 32к – уже про щось свідчить. Якщо ви ще не проходили, пройдіть, будь ласка, тут: https://forms.gle/U9xCuyqSMj9ymSTRA

У людей є психологічний момент – гуртуватися, коли є загроза існуванню. Наприклад, це спрацювало у 2014 році, спрацювало у лютому 2022. Але наша психіка направлена на те, щоб захистити нас від надмірного стресу і ментальних порушень. Погодьтеся, ми гуртувались не для того аби колективно вбитись, а тому що відчували, що гуртом зможемо дати відсіч і вижити як група.

Коли ми переживаємо значний стрес – у нас також формується уявлення і про менший. Ну і власне, ми звикаємо до того що в нас кожну ніч ракети-шахеди і вони втрапляють в будинки, в інфраструктуру, вбивають і травмують людей. Вікно Овертона зіграло злий жарт і щоденні обстріли перетворились для багатьох з «жах, як це все ненормально і страшно» на «та все як завжди». Так само, здається і з відстежуванням подій на фронті – багато хто аби уникнути стресу – перестав моніторити або взагалі дистанціювався від думок про війну. З 2022 року Донбас став для мене дуже рідним місцем і бачачи як ворог повільно пожирає населені пункти і дороги, які я пам’ятаю – хочеться зібрати туди всю на світі волонтерку. Але для багатьох умовне Курахове – це якесь село за тисячу км, з невідомими людьми, котрого просто недостатньо, щоб викликати бодай відчуття страху перед наближенням загрози.

Це чимось нагадує хворобу. Коли ми прокидаємось, у нас кашель, нежить, різко температура 39 – починаємо одразу пити ліки, рятувати себе. Однак, якщо відчуваємо незначний біль – часто ігноруємо його доти, доки він не перетвориться на щось справді загрозливе для нашого життя (і ще не факт, що то не буде запізно).

З позитивного – це не якась безвихідна ситуація. Для початку нам має бути не зовсім байдуже. Якщо ви розумієте, що почали менше включатися (або і раніше не включалися) в інфополе, у якому активно обговорюється тема війни і вам за це хоч трошки соромно – то ви уже на правильному шляху. Тоді необхідно усвідомити зовнішню загрозу та зрозуміти як відповідають захисні механізми нашої психіки (не так складно як здається). Якщо ви змогли зідентифікувати щоденні атаки як «нормально», то можете сформувати аналогічне ставлення до допомоги армії та роботи для перемоги. Умовно, ви донатите не тому що вам страшно і навіть не тому, що бачите як фронт наближається до котрогось міста, а тому що знаєте, що допоки війну не завершено і її наслідки не подолано – треба їбашить.

От недавно було дослідження, що 63% українців готові терпіти війну стільки, скільки потрібно. Не зараховую себе до цих 63%, оскільки війна – це наша реальність і якщо ми будемо її терпіти – то програємо. Терпіння не передбачає активних дій. Мені значно більше імпонує ідея «брати участь у війні» або «працювати з війною» стільки, скільки потрібно.

BY ✙splendoris ⁣ △pparent⁣✙


Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260

Share with your friend now:
group-telegram.com/RightSideStrongSide/2015

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

You may recall that, back when Facebook started changing WhatsApp’s terms of service, a number of news outlets reported on, and even recommended, switching to Telegram. Pavel Durov even said that users should delete WhatsApp “unless you are cool with all of your photos and messages becoming public one day.” But Telegram can’t be described as a more-secure version of WhatsApp. Andrey, a Russian entrepreneur living in Brazil who, fearing retaliation, asked that NPR not use his last name, said Telegram has become one of the few places Russians can access independent news about the war. The Dow Jones Industrial Average fell 230 points, or 0.7%. Meanwhile, the S&P 500 and the Nasdaq Composite dropped 1.3% and 2.2%, respectively. All three indexes began the day with gains before selling off. What distinguishes the app from competitors is its use of what's known as channels: Public or private feeds of photos and videos that can be set up by one person or an organization. The channels have become popular with on-the-ground journalists, aid workers and Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy, who broadcasts on a Telegram channel. The channels can be followed by an unlimited number of people. Unlike Facebook, Twitter and other popular social networks, there is no advertising on Telegram and the flow of information is not driven by an algorithm. Channels are not fully encrypted, end-to-end. All communications on a Telegram channel can be seen by anyone on the channel and are also visible to Telegram. Telegram may be asked by a government to hand over the communications from a channel. Telegram has a history of standing up to Russian government requests for data, but how comfortable you are relying on that history to predict future behavior is up to you. Because Telegram has this data, it may also be stolen by hackers or leaked by an internal employee.
from us


Telegram ✙splendoris ⁣ △pparent⁣✙
FROM American