"Фашизм — це вираз емоційного стану середньостатистичної людини, яку з раннього дитинства вчать підпорядкуванню, придушенню своїх бажань і сліпій покорі владі. Фашист не народився злочинцем. Він став ним унаслідок репресій, виховання і систематичного придушення природних людських потреб. Фашизм можна перемогти не тільки зброєю, а й звільненням людини від внутрішнього рабства, від страху перед свободою, від відчуження від самої себе. Порнографія — це продукт статевого придушення. Суто політична диктатура не потребує порнографії. Тільки фашистська держава, яка живе за рахунок придушення, змушена терпіти її як віддушину. Не фюрер створює маси, а маси створюють фюрера. Фашизм живе в характері середньостатистичної людини, не тільки в Німеччині, а й в Америці, в Англії тощо. Він може бути переможений тільки тоді, коли буде знищений у кожному з нас".

Вільгельм Райх
#цитата

❗️Одне пересилання = один злам системи❗️

#окупація
#херсонські_штудії

Радий повідомити про прекрасну подію: моє дослідження по темі окупації Херсонщини нарешті було перекладено та опубліковано англійською!

ADCS — канадський, ліцензований науковий журнал, який вже далеко не перший рік займається поширенням соц. досліджень. Власне, він другий за важливістю після британського Anarchist Studies. Для мене велика честь бути опублікованим тут. Безмежно дякую всім, хто мене підтримує та прикладає руку до поширень моїх робіт. Прямуємо до нових звершень! Сподіваюсь, чимало нових людей відкриють та переосмислять для себе окупацію та повномасштабну війну. Прикро, що через деякі нюанси випуску в папері не буде, однак лишається безкоштовна електронка.

Опублікована версія англійською є значно оновленою та доповненою роботою, що була поширена навесні 2024.

Посилання на випуск журналу:

https://journals.uvic.ca/index.php/adcs/index

F.7.3 Чи може існувати «правий» анархізм?

«Правий» анархізм — уже на рівні термінів звучить як оксиморон: анархізм заперечує владні ієрархії, тоді як «праві» доктрини захищають їх, лише перекладаючи владу з держави до власників капіталу. Чи можливе поєднання несумісного? Розгляньмо, де саме розбігаються шляхи індивідуальної свободи й приватної влади, чому “правий анархізм” перетворює ринок на міні-державу, а конкуренцію — на інструмент панування. Якщо анархізм прагне ліквідації домінування, то як бути з «правом» власності, що саме й породжує нерівність? У цьому розділі досліджуємо, чи може зберегтися сутність анархізму, коли на перше місце ставлять право сильнішого, і чи не маскує «правий» префікс звичайний капіталізм без демократичних запобіжників.

Вивчати далі.
#стаття

❗️Репост — це анархічний акт❗️

Анархочитання: Жан-Поль Сартр - Мур

Завтра, 14.05 о 20:00)

Ну шо шановне панство. Все повертається, і павучок, і місяць, і гора і навіть Анархочитання.

Цього разу ми трохи поговоримо про екзистенціалізм, французьких лівих, іронію буття й звісно зануримося в часи громадянської війни в Іспанії у культовому оповіданні "Мур".

За чудовий переклад, оформлення та видання дуже дякую видавництву "Утопія" та "Чорнозему". Рєбята, ви неймовірні. Друковане видання ви все ще можете купити в них.

Нагадаю що ваша підтримка товаришам та товаришкам на фронті є безумовною необхідністю: скиньте пару гривень на нічний прилад для Лева

Мій ледве живий тг канальчик з усяким.

"Я пропоную скасувати не просто певну кількість робочих годин, а саму ідею роботи як таку. Я пропоную гру — вільну, різноманітну, творчу активність, яку люди обирають заради себе. Не тому, що вони мусять. Не тому, що це вигідно. А тому, що це радісно."

Боб Блек, "The Abolition of Work"
#цитата

❗️Поширення — форма непокори ❗️

Побалувались візуальним, а тепер до важливих літер. Стаття на guardian річної давнини про те, що концепція повторного використання пластику — свідома найобка. Ну, знаєте, той самий greenwashing, яким невротичні ліберали заспокоюють етичні урчання в животі. Відповідний наратив десятиріччями просувається нафтохімічною промисловістю, щоб агенти суспільства споживання плескалися в індивідуальному відчутті провини, а не питалися з бенефіціарів такої економічної моделі. Внутрішні звіти компаній, що годують дискурс, свідчать: переробка пластику економічно нерентабельна, як нерентабельна екстракція солі з океану задля добуття прісної води. Цифри наступні: нині лише 5-6% пластику в США перероблюється, решта потрапляє на звалища/в океани (смішний момент в тому, що частина маркованого як "переробленого" до епохи торгівельних війн йшло на експорт в Китай, де доля сміття була різною). Загальна динаміка теж невтішна: у 2000 році у світі перероблялося 6%, до 2014 це значення виросло до рекордних 9.5%, й вже десять років тримається десь на тому ж рівні. Причини стагнації: складна інфраструктура та логістика переробки, відбраковка на етапі сортування та постійний приріст споживання, а значить, і виробництва  пластику (за 25 років від 200 млн. т. до 460 млн. т.; навіть якби ККД процесу був значно вищим, це б не перекрило ріст забруднення в абсолютних цифрах). Але ж нам хочеться вірити, що ми дохуя відповідальні й не просто так тусуємося на вищих щаблях піраміди маслоу, вірно? Тим паче, що для страждущіх є нова тєма — "молекулярна революція", дарма, що вона приводить до нових форм забруднень (бо результатом є паливо) і є ще більш затратною, ніж класична переробка (економічна собівартість у 4-5 разів вища, ніж виробництво нового пластику).

Тож спи спокійно, ліберал, екологічний фронт тримається на тобі!

"Лібертаріанці вважають себе противниками держави, але більшість їхніх цінностей — ринкові, тобто ті, що тримають державу в живих. Вони хочуть ринку без держави, але ринок сам породжує державу."

Боб Блек, «The Libertarian as Conservative»
#цитата

❗️Усміхнись системі. І кинь цей пост у натовп❗️

колаба, на яку я так довго чекав: найкращий в світі вчитель та найкраща в світі бебісітерка!
насолоджуємось тізером та готуємось до повного випуску: https://www.youtube.com/shorts/lPHauMK9aF8

"У прямому сенсі кожна субсидія і привілей, описані вище, є формою рабства. Рабство, простіше кажучи, це використання примусу жити за рахунок чужої праці. Наприклад, уявіть собі робітника, який платить 300 доларів на місяць за запатентовані ліки, які коштували б 30 доларів на вільному ринку. Якщо йому платять 15 доларів на годину, то вісімнадцять годин, які він працює щомісяця, щоб заплатити різницю, є рабством. Кожна година, відпрацьована для виплати за кредитною карткою чи іпотекою, є рабством. Годинник, відпрацьований для оплати непотрібних витрат на поширення та маркетинг (що становлять половину роздрібних цін) через субсидії на економічну централізацію, є рабством. Кожна додаткова година, який хтось працює для задоволення своїх основних потреб, тому що держава схиляє все на користь босів і змушує її продавати свою працю дешевше, ніж вона коштує, є рабством."

Кевін Карсон
#цитата

❗️Свобода поширюється пересиланням❗️

F.8 Яку роль відіграла держава у створенні капіталізму?

Капіталізм часто подається як природна, спонтанна система, що виникла з вільного обміну. Але історія свідчить про інше: за його становленням стояли армії, закони, колоніалізм і примус. Яку роль насправді відіграла держава у народженні капіталізму — і чому без неї він би навряд чи виник? Розбираємо, як примус і привілеї стали фундаментом «вільного» ринку.

Читати далі.
#стаття

❗️Не поділишся — будеш снитися Леніну❗️

Їж багатих мікропластик! ✊🎉

У новому дослідженні, опублікованому Nature Medicine, порівнюється біонакопичення мікропластику нашими внутрішніми органами. Аналізуються зразки печінки, нирок та головного мозку двох груп людей - померлих у 2016 та 2024 роках, а також законсервовані зразки мізків за період з 1997 по 2013 роки. Так в дослідженні вирізняється чітка короткочасна і довготривала динаміка — концентрація пластику в наших тілах лише зростає. Загальна маса пластику в мозку, зросла на ≈50% за останні 8 років. Також дослідна група звертає увагу на підвищене накопичення мікропластику саме в мозку, порівняно з іншими органами і проводить статистичну кореляцію із випадками деменції. Проаналізувавши зразки мізків людей, що за життя мали деменцію, вчені виявили значення перевищення кількості мікропластику, в порівнянні з контрольною групою. Звичайно, для гучних заяв про причетність мікропластику до неврологічних хвороб зарано, адже атрофія мозкової тканини та інші процеси, характерні для деменції, можуть бути причиною затримки мікропластику в мозку, а не навпаки.

Побут сучасності неможливо уявити без пластику — упаковка, одяг, техніка — буквально більшість товарів мають у собі пластик.
І навіть, відмовившись від пластику в повсякденному житті, нано- і мікропластик знайде тебе у повітрі, воді, їжі. Вчені виокремлюють такі потенційні впливи мікропластику на організм — захворювання шлунку, респіраторної та репродуктивних систем, деякі види раку. Можна знову сподіватися що система знайде рішення цій проблемі. Що технології все "порішають". Але ми не настільки наївні. Тільки крах техно-індустріальної системи звільнить людей, тварин та Природу. А поки.. живемо з пластиком в мізках та яєчках.