Поспілкувалася з військовими, які проходять БЗВП на різних полігонах. Ось один із типових відгуків про рівненський полігон:
“1. Видали сертифікат про закінчення. Є предмети, які взагалі не викладалися: правова підготовка, міжнародне гуманітарне право, статути ЗСУ України, психологічна підготовка, виживання. 2. Біля наметів, у яких ми мешкали, були два бліндажі: один дуже маленький, інший більший, але завалений. Фактично вночі, під час тривоги, ми спали на вулиці у спальниках. Капітальних укриттів не було. Деякі взводи будували укриття власноруч і за свої кошти. Ми — ні. 3. Шикування по 6 разів на день. Іноді стояли по 20-30 хвилин. Були сміливці, які ставили питання ротному щодо цього, але їм пояснювали: «вас це не має це 🤬. Скільки скажемо стояти, стільки й будете стояти». 4. Медичне забезпечення. Є так званий лікар, який на всі випадки життя дає парацетамол. У серйозніших випадках можуть відправити в санчастину. У мене був задушливий кашель впродовж усього місяця, я просив, щоб послухали бронхи і легені, адже тричі хворів на запалення легенів. Ніякої реакції. Виганяли на плац. Писав рапорт з клопотанням про медичне обстеження. Ротний не хотів приймати рапорт: відправляв то на ранок, то на вечір — так тривало 4 тижні. 5. Харчування — повне дно. Стоїмо в черзі 40 хвилин — годину на сонці, всі разом, як ще одне шикування. 6. Навчання. Бойові інструктори навчали ходити «двійками», але не було часу відточити ці навички. 7. Волонтери приїжджали, розповідали про дрони і маскування. Це плюс. Також — про засоби РЕБ і РЕР. 8. Наряди як додаткове відволікання від занять були регулярними. 9. Стрільби проходили хаотично. Хто не вмів, стріляв інтуїтивно. Нічні стрільби — ніхто не розумів, для чого вони. Я маю проблеми з зором, мушку не бачив, тому просто відстрілював боєкомплект. 10. Часто забирали на роботи: розвантажувати ліс, копати котлован, розвантажувати продукти для кухні, розбирати палети. 11. У нас усе було повною протилежністю тому, як навчають курсантів в Англії. Англійці сміялись з відео, яке їм надсилали з України. 12. СЗЧ (самовільне залишення частини) щодня. Найбільше за ніч втекло 14 людей. Кажуть, бувало й більше. 13. Деяким інструкторам все одно. Вони повторюють одні й ті ж історії. Чи це пережитки війни, чи інша причина — не знаю. 14. Загалом, ми гаяли багато часу. Повторюся про англійців: там була реальна муштра, яку хотіли б пройти багато мотивованих хлопців тут. Я не вважаю себе мотивованим, бо мене незаслужено пресували прикордонники і ТЦК, не даючи можливості захиститися, показати медичні документи тощо. 15. Мав 3 направлення до бригад, де служать мої знайомі, на посади, частково відповідні моєму профілю. В навчальній частині на це не зважали. У розмові сказали, що на них не можу розраховувати. Вони відправляють людей лише до 8 бригад із сумнівною репутацією. Деяких відправляють у піхоту без розбору, декому вдалося потрапити до дронщиків. 16. На БЗВП процвітало пияцтво. Якщо ловили — залишали на ніч у ямі. Офіційних санкцій не було, можливо, керівництво не хотіло псувати статистику”.
Поспілкувалася з військовими, які проходять БЗВП на різних полігонах. Ось один із типових відгуків про рівненський полігон:
“1. Видали сертифікат про закінчення. Є предмети, які взагалі не викладалися: правова підготовка, міжнародне гуманітарне право, статути ЗСУ України, психологічна підготовка, виживання. 2. Біля наметів, у яких ми мешкали, були два бліндажі: один дуже маленький, інший більший, але завалений. Фактично вночі, під час тривоги, ми спали на вулиці у спальниках. Капітальних укриттів не було. Деякі взводи будували укриття власноруч і за свої кошти. Ми — ні. 3. Шикування по 6 разів на день. Іноді стояли по 20-30 хвилин. Були сміливці, які ставили питання ротному щодо цього, але їм пояснювали: «вас це не має це 🤬. Скільки скажемо стояти, стільки й будете стояти». 4. Медичне забезпечення. Є так званий лікар, який на всі випадки життя дає парацетамол. У серйозніших випадках можуть відправити в санчастину. У мене був задушливий кашель впродовж усього місяця, я просив, щоб послухали бронхи і легені, адже тричі хворів на запалення легенів. Ніякої реакції. Виганяли на плац. Писав рапорт з клопотанням про медичне обстеження. Ротний не хотів приймати рапорт: відправляв то на ранок, то на вечір — так тривало 4 тижні. 5. Харчування — повне дно. Стоїмо в черзі 40 хвилин — годину на сонці, всі разом, як ще одне шикування. 6. Навчання. Бойові інструктори навчали ходити «двійками», але не було часу відточити ці навички. 7. Волонтери приїжджали, розповідали про дрони і маскування. Це плюс. Також — про засоби РЕБ і РЕР. 8. Наряди як додаткове відволікання від занять були регулярними. 9. Стрільби проходили хаотично. Хто не вмів, стріляв інтуїтивно. Нічні стрільби — ніхто не розумів, для чого вони. Я маю проблеми з зором, мушку не бачив, тому просто відстрілював боєкомплект. 10. Часто забирали на роботи: розвантажувати ліс, копати котлован, розвантажувати продукти для кухні, розбирати палети. 11. У нас усе було повною протилежністю тому, як навчають курсантів в Англії. Англійці сміялись з відео, яке їм надсилали з України. 12. СЗЧ (самовільне залишення частини) щодня. Найбільше за ніч втекло 14 людей. Кажуть, бувало й більше. 13. Деяким інструкторам все одно. Вони повторюють одні й ті ж історії. Чи це пережитки війни, чи інша причина — не знаю. 14. Загалом, ми гаяли багато часу. Повторюся про англійців: там була реальна муштра, яку хотіли б пройти багато мотивованих хлопців тут. Я не вважаю себе мотивованим, бо мене незаслужено пресували прикордонники і ТЦК, не даючи можливості захиститися, показати медичні документи тощо. 15. Мав 3 направлення до бригад, де служать мої знайомі, на посади, частково відповідні моєму профілю. В навчальній частині на це не зважали. У розмові сказали, що на них не можу розраховувати. Вони відправляють людей лише до 8 бригад із сумнівною репутацією. Деяких відправляють у піхоту без розбору, декому вдалося потрапити до дронщиків. 16. На БЗВП процвітало пияцтво. Якщо ловили — залишали на ніч у ямі. Офіційних санкцій не було, можливо, керівництво не хотіло псувати статистику”.
BY Марʼяна Безугла
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Telegram does offer end-to-end encrypted communications through Secret Chats, but this is not the default setting. Standard conversations use the MTProto method, enabling server-client encryption but with them stored on the server for ease-of-access. This makes using Telegram across multiple devices simple, but also means that the regular Telegram chats you’re having with folks are not as secure as you may believe. In 2018, Russia banned Telegram although it reversed the prohibition two years later. "The inflation fire was already hot and now with war-driven inflation added to the mix, it will grow even hotter, setting off a scramble by the world’s central banks to pull back their stimulus earlier than expected," Chris Rupkey, chief economist at FWDBONDS, wrote in an email. "A spike in inflation rates has preceded economic recessions historically and this time prices have soared to levels that once again pose a threat to growth." The next bit isn’t clear, but Durov reportedly claimed that his resignation, dated March 21st, was an April Fools’ prank. TechCrunch implies that it was a matter of principle, but it’s hard to be clear on the wheres, whos and whys. Similarly, on April 17th, the Moscow Times quoted Durov as saying that he quit the company after being pressured to reveal account details about Ukrainians protesting the then-president Viktor Yanukovych. Pavel Durov, Telegram's CEO, is known as "the Russian Mark Zuckerberg," for co-founding VKontakte, which is Russian for "in touch," a Facebook imitator that became the country's most popular social networking site.
from ar
