Марʼяна Безугла

Поспілкувалася з військовими, які проходять БЗВП на різних полігонах. Ось один із типових відгуків про рівненський полігон:

“1. Видали сертифікат про закінчення. Є предмети, які взагалі не викладалися: правова підготовка, міжнародне гуманітарне право, статути ЗСУ України, психологічна підготовка, виживання.
2. Біля наметів, у яких ми мешкали, були два бліндажі: один дуже маленький, інший більший, але завалений. Фактично вночі, під час тривоги, ми спали на вулиці у спальниках. Капітальних укриттів не було. Деякі взводи будували укриття власноруч і за свої кошти. Ми — ні.
3. Шикування по 6 разів на день. Іноді стояли по 20-30 хвилин. Були сміливці, які ставили питання ротному щодо цього, але їм пояснювали: «вас це не має це 🤬. Скільки скажемо стояти, стільки й будете стояти».
4. Медичне забезпечення. Є так званий лікар, який на всі випадки життя дає парацетамол. У серйозніших випадках можуть відправити в санчастину. У мене був задушливий кашель впродовж усього місяця, я просив, щоб послухали бронхи і легені, адже тричі хворів на запалення легенів. Ніякої реакції. Виганяли на плац. Писав рапорт з клопотанням про медичне обстеження. Ротний не хотів приймати рапорт: відправляв то на ранок, то на вечір — так тривало 4 тижні.
5. Харчування — повне дно. Стоїмо в черзі 40 хвилин — годину на сонці, всі разом, як ще одне шикування.
6. Навчання. Бойові інструктори навчали ходити «двійками», але не було часу відточити ці навички.
7. Волонтери приїжджали, розповідали про дрони і маскування. Це плюс. Також — про засоби РЕБ і РЕР.
8. Наряди як додаткове відволікання від занять були регулярними.
9. Стрільби проходили хаотично. Хто не вмів, стріляв інтуїтивно. Нічні стрільби — ніхто не розумів, для чого вони. Я маю проблеми з зором, мушку не бачив, тому просто відстрілював боєкомплект.
10. Часто забирали на роботи: розвантажувати ліс, копати котлован, розвантажувати продукти для кухні, розбирати палети.
11. У нас усе було повною протилежністю тому, як навчають курсантів в Англії. Англійці сміялись з відео, яке їм надсилали з України.
12. СЗЧ (самовільне залишення частини) щодня. Найбільше за ніч втекло 14 людей. Кажуть, бувало й більше.
13. Деяким інструкторам все одно. Вони повторюють одні й ті ж історії. Чи це пережитки війни, чи інша причина — не знаю.
14. Загалом, ми гаяли багато часу. Повторюся про англійців: там була реальна муштра, яку хотіли б пройти багато мотивованих хлопців тут. Я не вважаю себе мотивованим, бо мене незаслужено пресували прикордонники і ТЦК, не даючи можливості захиститися, показати медичні документи тощо.
15. Мав 3 направлення до бригад, де служать мої знайомі, на посади, частково відповідні моєму профілю. В навчальній частині на це не зважали. У розмові сказали, що на них не можу розраховувати. Вони відправляють людей лише до 8 бригад із сумнівною репутацією. Деяких відправляють у піхоту без розбору, декому вдалося потрапити до дронщиків.
16. На БЗВП процвітало пияцтво. Якщо ловили — залишали на ніч у ямі. Офіційних санкцій не було, можливо, керівництво не хотіло псувати статистику”.

www.group-telegram.com/us/marybezuhla.com/2310

22.0K viewsNov 7 at 14:38

Поспілкувалася з військовими, які проходять БЗВП на різних полігонах. Ось один із типових відгуків про рівненський полігон:

“1. Видали сертифікат про закінчення. Є предмети, які взагалі не викладалися: правова підготовка, міжнародне гуманітарне право, статути ЗСУ України, психологічна підготовка, виживання.
2. Біля наметів, у яких ми мешкали, були два бліндажі: один дуже маленький, інший більший, але завалений. Фактично вночі, під час тривоги, ми спали на вулиці у спальниках. Капітальних укриттів не було. Деякі взводи будували укриття власноруч і за свої кошти. Ми — ні.
3. Шикування по 6 разів на день. Іноді стояли по 20-30 хвилин. Були сміливці, які ставили питання ротному щодо цього, але їм пояснювали: «вас це не має це 🤬. Скільки скажемо стояти, стільки й будете стояти».
4. Медичне забезпечення. Є так званий лікар, який на всі випадки життя дає парацетамол. У серйозніших випадках можуть відправити в санчастину. У мене був задушливий кашель впродовж усього місяця, я просив, щоб послухали бронхи і легені, адже тричі хворів на запалення легенів. Ніякої реакції. Виганяли на плац. Писав рапорт з клопотанням про медичне обстеження. Ротний не хотів приймати рапорт: відправляв то на ранок, то на вечір — так тривало 4 тижні.
5. Харчування — повне дно. Стоїмо в черзі 40 хвилин — годину на сонці, всі разом, як ще одне шикування.
6. Навчання. Бойові інструктори навчали ходити «двійками», але не було часу відточити ці навички.
7. Волонтери приїжджали, розповідали про дрони і маскування. Це плюс. Також — про засоби РЕБ і РЕР.
8. Наряди як додаткове відволікання від занять були регулярними.
9. Стрільби проходили хаотично. Хто не вмів, стріляв інтуїтивно. Нічні стрільби — ніхто не розумів, для чого вони. Я маю проблеми з зором, мушку не бачив, тому просто відстрілював боєкомплект.
10. Часто забирали на роботи: розвантажувати ліс, копати котлован, розвантажувати продукти для кухні, розбирати палети.
11. У нас усе було повною протилежністю тому, як навчають курсантів в Англії. Англійці сміялись з відео, яке їм надсилали з України.
12. СЗЧ (самовільне залишення частини) щодня. Найбільше за ніч втекло 14 людей. Кажуть, бувало й більше.
13. Деяким інструкторам все одно. Вони повторюють одні й ті ж історії. Чи це пережитки війни, чи інша причина — не знаю.
14. Загалом, ми гаяли багато часу. Повторюся про англійців: там була реальна муштра, яку хотіли б пройти багато мотивованих хлопців тут. Я не вважаю себе мотивованим, бо мене незаслужено пресували прикордонники і ТЦК, не даючи можливості захиститися, показати медичні документи тощо.
15. Мав 3 направлення до бригад, де служать мої знайомі, на посади, частково відповідні моєму профілю. В навчальній частині на це не зважали. У розмові сказали, що на них не можу розраховувати. Вони відправляють людей лише до 8 бригад із сумнівною репутацією. Деяких відправляють у піхоту без розбору, декому вдалося потрапити до дронщиків.
16. На БЗВП процвітало пияцтво. Якщо ловили — залишали на ніч у ямі. Офіційних санкцій не було, можливо, керівництво не хотіло псувати статистику”.

BY Марʼяна Безугла