Але —
є інший finis
finis vitae…
Побудь
іще під сонцем,
милий цвіте!..
За кінцем (фінішом) — або початок, перехід (transitus), або — вихід (exitus) у ніщо — аннігіляція, тобто зведення до (ad) нічого (nihil). Nihil, етимологічно, — з ne hilum, тобто ані ниточки («Голим прийшов на світ — голим відійдеш»). В Евріпіда: «Чи є над світло денне щось миліше нам? / Нема, бо смерть в ніщо нас перемінює».
В «ніщо», або, за міфологічними уявленнями, провадить у потойбічну темряву — світ тіней. Жити, для сонцелюбних і життєлюбних греків, — це «бачити світло сонця»…
Християнство (віра в безсмертя душі), що зароджувалось уже в античності (Платон, Сенека…) відкрило людині те світло, на яке вона має заслужити своїм земним життям («Життя — дорога до неба»).
Андрій Содомора
Ілюстрація — К. Чюрльоніс
є інший finis
finis vitae…
Побудь
іще під сонцем,
милий цвіте!..
За кінцем (фінішом) — або початок, перехід (transitus), або — вихід (exitus) у ніщо — аннігіляція, тобто зведення до (ad) нічого (nihil). Nihil, етимологічно, — з ne hilum, тобто ані ниточки («Голим прийшов на світ — голим відійдеш»). В Евріпіда: «Чи є над світло денне щось миліше нам? / Нема, бо смерть в ніщо нас перемінює».
В «ніщо», або, за міфологічними уявленнями, провадить у потойбічну темряву — світ тіней. Жити, для сонцелюбних і життєлюбних греків, — це «бачити світло сонця»…
Християнство (віра в безсмертя душі), що зароджувалось уже в античності (Платон, Сенека…) відкрило людині те світло, на яке вона має заслужити своїм земним життям («Життя — дорога до неба»).
Андрій Содомора
Ілюстрація — К. Чюрльоніс
Всі ми, під небом одним, повітря вдихаємо чисте,
Ніздрями наче пʼємо, бачимо сонце ясне…
Хай би долонею хто перекрив собі той струмочок —
Душу б занапастив, сам себе звів би в Аїд.
От чого варті ми всі, а як же, як же дмемося!
Хоч живемо на землі, смертні, повітря ковтком!
— з грецької епіграми
Ніздрями наче пʼємо, бачимо сонце ясне…
Хай би долонею хто перекрив собі той струмочок —
Душу б занапастив, сам себе звів би в Аїд.
От чого варті ми всі, а як же, як же дмемося!
Хоч живемо на землі, смертні, повітря ковтком!
— з грецької епіграми
Frye_Northrop_Anatomy_of_Criticism_Four_Essays_1971.pdf
18.9 MB
Цього пʼятничного вечора ділюся з паньством, на мій, попереджаю, невибагливий смак, вартісною літературою про Блейка, більшість якої вже прочитана. І бонусом додаю іще одну літературознавчу працю Нортропа Фрая «Anatomy of criticism. Four essays».
У добірці — не тільки про життєві віхи англійського поета, а й про його міфопоетичні пошуки, апокаліптичні візії, переосмислення, наближені до гностичних. Дослідження, загалом, не тривіальні, деякі з них містять кольорові ілюстрації у хорошій якості.
Усе англійською, бо сьогоднішні видавці вважають доречнішим переклад й видрук трохи іншої літератури. Хоч і самі твори Блейка досі доводиться шукати і читати головно в оригіналі.
У добірці — не тільки про життєві віхи англійського поета, а й про його міфопоетичні пошуки, апокаліптичні візії, переосмислення, наближені до гностичних. Дослідження, загалом, не тривіальні, деякі з них містять кольорові ілюстрації у хорошій якості.
Усе англійською, бо сьогоднішні видавці вважають доречнішим переклад й видрук трохи іншої літератури. Хоч і самі твори Блейка досі доводиться шукати і читати головно в оригіналі.
І тільки слово стереже могили —
як мертвий скіф на мертвому коні.
— Ігор Римарук
як мертвий скіф на мертвому коні.
— Ігор Римарук