Зі зворотнім зв’язком в армії дійсно проблеми. І ці проблеми є якраз тим справжнім радянським спадком.
У нас коли кажуть про “совок” в армії, часто мають на увазі якісь дуже дивні речі класу “тиграм м’яса не докладують” - типа бійця копати змусили, накричали чи видали завдання, яке той вважає безсенсовним і взагалі “чому я”. Таким людям було б цікаво опинитися, наприклад, в US Marine Corps, де совка ніколи не було, а та ж фігня на максималках.
Справжній же совок полягає в дещо інших речах. Наприклад, в тій самій відсутності зворотнього зв’язку.
І ця проблема прямо випливає з радянських традицій підготовки офіцерського складу.
Спосіб підготовки офіцерів в пострадянських військових вузах я б описав як тиранічний перфекціонізм. Всі ті ж вимоги, що й щодо солдатів, але ще більша прискіпливість. Все та ж ідеальна відповідність статутним вимогам, готовність завжди отримати по голові за найменший косяк та беззастережний страх перед керівництвом.
Щодо солдатів це явище, хай огидне, колись мало на меті виховання людини, яка в критичний момент буде не думати, а виконувати наказ. Тому присутнє і в інших арміях світу - хоча зараз все менше. Щодо офіцерів це не мало сенсу від самого початку - їхнє завдання в нормальних, не-радянських арміях, якраз думати та ухвалювати рішення.
Але головна проблема в тому, що тиранічний перфекціонізм не робить людину кращою.
Курсант у військовому виші завжди перебуває в умовах, в яких його можуть покарати. Вимог мільйон, частина з них в певні моменти протирічить одна одній, всі не виконаєш. Командири це знають, командирам так зручно - адже завжди можна пояснити підлеглому, що той неправий та не порається. Тому замість того, щоб розвивати свої навички військового та командира, курсант розвиває такі:
- запопадливість, - переховування від керівництва на будь-якій місцевості, - запобігання будь-яким ініціативам (чим менше ти робиш, тим менша ймовірність накосячити), - вміння уникати відповідальності, перекладати її на інших, підроблювати документи та подавати значно ідеалізовану (чи взагалі вигадану) звітність.
Саме таким свіжеспечений кадровий офіцер приходить до ЗСУ.
Що ми маємо в наслідку? Безініціативних командирів, які панічно бояться “залетіти” в очах власного командування, і які завжди пишуть в звітах тільки те, що те хоче бачити.
А тепер уявімо, що всі звіти проходять багато етапів. Взводний, ротний, комбат, комбриг, ОТУ, ГШ… Поки воно дійде до найвищого командування, там вже буде така патока, що хоч кожному Героя давай, а від комбрига і вище відразу два.
І це ламати треба ще на рівні виховання офіцера.
А, вибачте, просто направити генерала в окоп - ну ок, він побачить проблеми в одному конкретному окопі. Хоча ймовірно не побачить, бо я не вірю, що йому там не забезпечать стерильну чистоту.
Проблема потребує системних рішень, а не красивих жестів.
Зі зворотнім зв’язком в армії дійсно проблеми. І ці проблеми є якраз тим справжнім радянським спадком.
У нас коли кажуть про “совок” в армії, часто мають на увазі якісь дуже дивні речі класу “тиграм м’яса не докладують” - типа бійця копати змусили, накричали чи видали завдання, яке той вважає безсенсовним і взагалі “чому я”. Таким людям було б цікаво опинитися, наприклад, в US Marine Corps, де совка ніколи не було, а та ж фігня на максималках.
Справжній же совок полягає в дещо інших речах. Наприклад, в тій самій відсутності зворотнього зв’язку.
І ця проблема прямо випливає з радянських традицій підготовки офіцерського складу.
Спосіб підготовки офіцерів в пострадянських військових вузах я б описав як тиранічний перфекціонізм. Всі ті ж вимоги, що й щодо солдатів, але ще більша прискіпливість. Все та ж ідеальна відповідність статутним вимогам, готовність завжди отримати по голові за найменший косяк та беззастережний страх перед керівництвом.
Щодо солдатів це явище, хай огидне, колись мало на меті виховання людини, яка в критичний момент буде не думати, а виконувати наказ. Тому присутнє і в інших арміях світу - хоча зараз все менше. Щодо офіцерів це не мало сенсу від самого початку - їхнє завдання в нормальних, не-радянських арміях, якраз думати та ухвалювати рішення.
Але головна проблема в тому, що тиранічний перфекціонізм не робить людину кращою.
Курсант у військовому виші завжди перебуває в умовах, в яких його можуть покарати. Вимог мільйон, частина з них в певні моменти протирічить одна одній, всі не виконаєш. Командири це знають, командирам так зручно - адже завжди можна пояснити підлеглому, що той неправий та не порається. Тому замість того, щоб розвивати свої навички військового та командира, курсант розвиває такі:
- запопадливість, - переховування від керівництва на будь-якій місцевості, - запобігання будь-яким ініціативам (чим менше ти робиш, тим менша ймовірність накосячити), - вміння уникати відповідальності, перекладати її на інших, підроблювати документи та подавати значно ідеалізовану (чи взагалі вигадану) звітність.
Саме таким свіжеспечений кадровий офіцер приходить до ЗСУ.
Що ми маємо в наслідку? Безініціативних командирів, які панічно бояться “залетіти” в очах власного командування, і які завжди пишуть в звітах тільки те, що те хоче бачити.
А тепер уявімо, що всі звіти проходять багато етапів. Взводний, ротний, комбат, комбриг, ОТУ, ГШ… Поки воно дійде до найвищого командування, там вже буде така патока, що хоч кожному Героя давай, а від комбрига і вище відразу два.
І це ламати треба ще на рівні виховання офіцера.
А, вибачте, просто направити генерала в окоп - ну ок, він побачить проблеми в одному конкретному окопі. Хоча ймовірно не побачить, бо я не вірю, що йому там не забезпечать стерильну чистоту.
Проблема потребує системних рішень, а не красивих жестів.
BY Tregubov's Purrple Chamber
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
The next bit isn’t clear, but Durov reportedly claimed that his resignation, dated March 21st, was an April Fools’ prank. TechCrunch implies that it was a matter of principle, but it’s hard to be clear on the wheres, whos and whys. Similarly, on April 17th, the Moscow Times quoted Durov as saying that he quit the company after being pressured to reveal account details about Ukrainians protesting the then-president Viktor Yanukovych. "The argument from Telegram is, 'You should trust us because we tell you that we're trustworthy,'" Maréchal said. "It's really in the eye of the beholder whether that's something you want to buy into." For tech stocks, “the main thing is yields,” Essaye said. The account, "War on Fakes," was created on February 24, the same day Russian President Vladimir Putin announced a "special military operation" and troops began invading Ukraine. The page is rife with disinformation, according to The Atlantic Council's Digital Forensic Research Lab, which studies digital extremism and published a report examining the channel. If you initiate a Secret Chat, however, then these communications are end-to-end encrypted and are tied to the device you are using. That means it’s less convenient to access them across multiple platforms, but you are at far less risk of snooping. Back in the day, Secret Chats received some praise from the EFF, but the fact that its standard system isn’t as secure earned it some criticism. If you’re looking for something that is considered more reliable by privacy advocates, then Signal is the EFF’s preferred platform, although that too is not without some caveats.
from br
