Зі зворотнім зв’язком в армії дійсно проблеми. І ці проблеми є якраз тим справжнім радянським спадком.
У нас коли кажуть про “совок” в армії, часто мають на увазі якісь дуже дивні речі класу “тиграм м’яса не докладують” - типа бійця копати змусили, накричали чи видали завдання, яке той вважає безсенсовним і взагалі “чому я”. Таким людям було б цікаво опинитися, наприклад, в US Marine Corps, де совка ніколи не було, а та ж фігня на максималках.
Справжній же совок полягає в дещо інших речах. Наприклад, в тій самій відсутності зворотнього зв’язку.
І ця проблема прямо випливає з радянських традицій підготовки офіцерського складу.
Спосіб підготовки офіцерів в пострадянських військових вузах я б описав як тиранічний перфекціонізм. Всі ті ж вимоги, що й щодо солдатів, але ще більша прискіпливість. Все та ж ідеальна відповідність статутним вимогам, готовність завжди отримати по голові за найменший косяк та беззастережний страх перед керівництвом.
Щодо солдатів це явище, хай огидне, колись мало на меті виховання людини, яка в критичний момент буде не думати, а виконувати наказ. Тому присутнє і в інших арміях світу - хоча зараз все менше. Щодо офіцерів це не мало сенсу від самого початку - їхнє завдання в нормальних, не-радянських арміях, якраз думати та ухвалювати рішення.
Але головна проблема в тому, що тиранічний перфекціонізм не робить людину кращою.
Курсант у військовому виші завжди перебуває в умовах, в яких його можуть покарати. Вимог мільйон, частина з них в певні моменти протирічить одна одній, всі не виконаєш. Командири це знають, командирам так зручно - адже завжди можна пояснити підлеглому, що той неправий та не порається. Тому замість того, щоб розвивати свої навички військового та командира, курсант розвиває такі:
- запопадливість, - переховування від керівництва на будь-якій місцевості, - запобігання будь-яким ініціативам (чим менше ти робиш, тим менша ймовірність накосячити), - вміння уникати відповідальності, перекладати її на інших, підроблювати документи та подавати значно ідеалізовану (чи взагалі вигадану) звітність.
Саме таким свіжеспечений кадровий офіцер приходить до ЗСУ.
Що ми маємо в наслідку? Безініціативних командирів, які панічно бояться “залетіти” в очах власного командування, і які завжди пишуть в звітах тільки те, що те хоче бачити.
А тепер уявімо, що всі звіти проходять багато етапів. Взводний, ротний, комбат, комбриг, ОТУ, ГШ… Поки воно дійде до найвищого командування, там вже буде така патока, що хоч кожному Героя давай, а від комбрига і вище відразу два.
І це ламати треба ще на рівні виховання офіцера.
А, вибачте, просто направити генерала в окоп - ну ок, він побачить проблеми в одному конкретному окопі. Хоча ймовірно не побачить, бо я не вірю, що йому там не забезпечать стерильну чистоту.
Проблема потребує системних рішень, а не красивих жестів.
Зі зворотнім зв’язком в армії дійсно проблеми. І ці проблеми є якраз тим справжнім радянським спадком.
У нас коли кажуть про “совок” в армії, часто мають на увазі якісь дуже дивні речі класу “тиграм м’яса не докладують” - типа бійця копати змусили, накричали чи видали завдання, яке той вважає безсенсовним і взагалі “чому я”. Таким людям було б цікаво опинитися, наприклад, в US Marine Corps, де совка ніколи не було, а та ж фігня на максималках.
Справжній же совок полягає в дещо інших речах. Наприклад, в тій самій відсутності зворотнього зв’язку.
І ця проблема прямо випливає з радянських традицій підготовки офіцерського складу.
Спосіб підготовки офіцерів в пострадянських військових вузах я б описав як тиранічний перфекціонізм. Всі ті ж вимоги, що й щодо солдатів, але ще більша прискіпливість. Все та ж ідеальна відповідність статутним вимогам, готовність завжди отримати по голові за найменший косяк та беззастережний страх перед керівництвом.
Щодо солдатів це явище, хай огидне, колись мало на меті виховання людини, яка в критичний момент буде не думати, а виконувати наказ. Тому присутнє і в інших арміях світу - хоча зараз все менше. Щодо офіцерів це не мало сенсу від самого початку - їхнє завдання в нормальних, не-радянських арміях, якраз думати та ухвалювати рішення.
Але головна проблема в тому, що тиранічний перфекціонізм не робить людину кращою.
Курсант у військовому виші завжди перебуває в умовах, в яких його можуть покарати. Вимог мільйон, частина з них в певні моменти протирічить одна одній, всі не виконаєш. Командири це знають, командирам так зручно - адже завжди можна пояснити підлеглому, що той неправий та не порається. Тому замість того, щоб розвивати свої навички військового та командира, курсант розвиває такі:
- запопадливість, - переховування від керівництва на будь-якій місцевості, - запобігання будь-яким ініціативам (чим менше ти робиш, тим менша ймовірність накосячити), - вміння уникати відповідальності, перекладати її на інших, підроблювати документи та подавати значно ідеалізовану (чи взагалі вигадану) звітність.
Саме таким свіжеспечений кадровий офіцер приходить до ЗСУ.
Що ми маємо в наслідку? Безініціативних командирів, які панічно бояться “залетіти” в очах власного командування, і які завжди пишуть в звітах тільки те, що те хоче бачити.
А тепер уявімо, що всі звіти проходять багато етапів. Взводний, ротний, комбат, комбриг, ОТУ, ГШ… Поки воно дійде до найвищого командування, там вже буде така патока, що хоч кожному Героя давай, а від комбрига і вище відразу два.
І це ламати треба ще на рівні виховання офіцера.
А, вибачте, просто направити генерала в окоп - ну ок, він побачить проблеми в одному конкретному окопі. Хоча ймовірно не побачить, бо я не вірю, що йому там не забезпечать стерильну чистоту.
Проблема потребує системних рішень, а не красивих жестів.
BY Tregubov's Purrple Chamber
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
To that end, when files are actively downloading, a new icon now appears in the Search bar that users can tap to view and manage downloads, pause and resume all downloads or just individual items, and select one to increase its priority or view it in a chat. However, the perpetrators of such frauds are now adopting new methods and technologies to defraud the investors. The message was not authentic, with the real Zelenskiy soon denying the claim on his official Telegram channel, but the incident highlighted a major problem: disinformation quickly spreads unchecked on the encrypted app. For tech stocks, “the main thing is yields,” Essaye said. Telegram has gained a reputation as the “secure” communications app in the post-Soviet states, but whenever you make choices about your digital security, it’s important to start by asking yourself, “What exactly am I securing? And who am I securing it from?” These questions should inform your decisions about whether you are using the right tool or platform for your digital security needs. Telegram is certainly not the most secure messaging app on the market right now. Its security model requires users to place a great deal of trust in Telegram’s ability to protect user data. For some users, this may be good enough for now. For others, it may be wiser to move to a different platform for certain kinds of high-risk communications.
from us
