🇺🇦 ПОЛІСЬКА (ЛІСНА) РЕСПУБЛІКА

🇧🇾 ПАЛЕСКАЯ (ЛЯСНАЯ) РЭСПУБЛІКА

🇺🇦 Поліська Республіка була створена у місті Чернігів на «I съезде жителей Полесья» 24 жовтня, на день раніше ніж відбулася Жовтнева революція, З'їзд складався з 36 представників міських та сільських адміністрацій Чернігівської губернії, та 52 місцевих мешканців. На з'їзді були присутні місцеві націоналісти, есери, анархісти і комуністи, котрі не об'єднуватися у партії оскільки парламент мав бути безпартійним. На з'їзді у готелі "Царьград" було заявлено про те що вся Чернігівська губернія тепер входить до Поліської Республіки. Проте в Акті «Про створення Республіки» вказали, що можуть використовувати і другу назву Лісова Республіка. Ця назва була як маневр, метою якого було не викликати гнів уряду Росії, делегати у разі чого хотіли показувати, що претендують на владу не у всьому поліському регіоні, в який входили ще й сусідні губернії, а лише в одній Чернігівській губернії. А вже після Жовтневої революції в усіх постановах використовувалася саме назва Поліська Республіка оскільки хотіла залучитися підтримкою інших губерній. Через те що республіка проіснувала десь біля одного місяця про неї є дуже мало інформації.

Президентом республіки було обрано М. В. Сокова на термін 10 років, про котрого нажаль немає жодної інформації, як і про О. Д. Будакова який виступив в ролі прем'єр-міністра. На з'їзді були присутні вісім військових котрі виступили за створення республіканської армії, але їхню ініціативу було проігноровано і натомість запропоновано створити народну міліцію. Місцеві та загалом усі сприймали республіку як чергову зміну влади, та були байдужими із-за політичної нестабільності ще з часів першої світової. Якби центральна влада не реагувала далі, то уряд Поліської республіки як і планував розпочав би створення своїх органів влади, друк грошей і увів свої податки.

Вдень першого з'їзду планували відправити попередньо написану петицію про признання їхньої незалежності тимчасовим урядом Росії, але наступного дня вже не існувало тимчасового уряду оскільки його було скинуто, а діючу владу не признали. Також на тому з'їзді оголошували що кожна особа котра знаходиться на території Чернігівської губернії стає її громадянином автоматично, але переважна кількість населення так і не дізналася про своє нове громадянство.

На «II съезд жителей Полесья» було виголошено що Поліська Республіка готова вступити до УНР на правах автономії, планувалося що якщо ситуація стане гірше вони вийдуть, але поки найкращим варіантом було приєднатися, оскільки відповіді не пролунало вони зрозуміли що скоріше за все на головну умову автономії їм відмовлять 29 листопада вирішили утвердили декларацію про вхід у склад УНР. Уряд УНР так і не відреагував, як вияснилося пізніше вони навіть не знали про Поліську Республіку.

Хоч на цьому Лісна Республіка припинила своє існування, але ідея Поліської Державності нікуди не зникла. З часом це переросло у Поліське повстання (Дубровицьке збройне повстання, Воробинське повстання) 1918-1919 рр. в котрому приймав делегат II з'їзду Олексій Карась.

POLISSYA LIBERTE

🇧🇾 Палеская Рэспубліка была створана ў горадзе Чарнігаў на «I з’ездзе жыхароў Палесся» 24 кастрычніка, на дзень раней, чым адбылася Кастрычніцкая рэвалюцыя. З’езд складаўся з 36 прадстаўнікоў гарадскіх і сельскіх адміністрацый Чарнігаўскай губерні, а таксама 52 мясцовых жыхароў. На з’ездзе прысутнічалі мясцовыя нацыяналісты, эсэры, анархісты і камуністы, якія не аб’ядноўваліся ў партыі, паколькі парламент павінен быў быць беспартыйным. На з’ездзе ў гатэлі "Царьград" было заяўлена пра тое, што ўся Чарнігаўская губерня цяпер уваходзіць у Палескую Рэспубліку. Аднак у Акце «Аб стварэнні Рэспублікі» пазначылі, што могуць выкарыстоўваць і другую назву — Лясная Рэспубліка. Гэта назва была як манеўр, мэтай якога было не выклікаць гневу ўрада Расіі, а дэлегаты, у выпадку неабходнасці, хацелі паказаць, што прэтэндуюць на ўладу не ва ўсім палескім рэгіёне, у які ўваходзілі і суседнія губерні, а толькі ў адной Чарнігаўскай губерні. А ўжо пасля Кастрычніцкай рэвалюцыі ва ўсіх пастановах выкарыстоўвалася менавіта назва Палеская Рэспубліка, паколькі яна хацела прыцягнуць падтрымку іншых губерняў. З-за таго, што рэспубліка праіснавала каля аднаго месяца, пра яе захавалася вельмі мала інфармацыі.

Прэзідэнтам рэспублікі быў абраны М. В. Сокаў на тэрмін 10 гадоў, пра якога, на жаль, няма ніякай інфармацыі, як і пра А. Д. Будакова, які выступіў у ролі прэм’ер-міністра. На з’ездзе прысутнічалі восем вайскоўцаў, якія выступілі за стварэнне рэспубліканскай арміі, але іх ініцыятыва была праігнаравана, і замест гэтага было прапанавана стварыць народную міліцыю. Мясцовыя жыхары і ў цэлым усе ўспрымалі рэспубліку як чарговую змену ўлады і былі абыякавыя з-за палітычнай нестабільнасці яшчэ з часоў Першай сусветнай вайны. Калі б цэнтральная ўлада далей не рэагавала, то ўрад Палескай Рэспублікі, як і планаваў, распачаў бы стварэнне сваіх органаў улады, друк грошай і ўвядзенне сваіх падаткаў.

У дзень першага з’езду планавалі адправіць загадзя напісаную петыцыю пра прызнанне іх незалежнасці часовым урадам Расіі, але на наступны дзень ужо не існавала часовага ўрада, бо яго зрынулі, а дзейную ўладу не прызналі. Таксама на тым з’ездзе аб’яўлялі, што кожная асоба, якая знаходзіцца на тэрыторыі Чарнігаўскай губерні, становіцца яе грамадзянінам аўтаматычна, але пераважная большасць насельніцтва так і не даведалася пра сваё новае грамадзянства.

На «II з’ездзе жыхароў Палесся» было абвешчана, што Палеская Рэспубліка гатова ўступіць ва УНР на правах аўтаноміі. Планавалася, што калі сітуацыя пагоршыцца, яны выйдуць, але пакуль самым лепшым варыянтам было далучыцца, бо адказу не прагучала. Яны зразумелі, што, хутчэй за ўсё, галоўную ўмову аўтаноміі ім адхіляць. 29 лістапада было вырашана зацвердзіць дэкларацыю пра ўваход у склад УНР. Урад УНР так і не адрэагаваў, як высветлілася пазней, яны нават не ведалі пра Палескую Рэспубліку.

Хоць на гэтым Лясная Рэспубліка спыніла сваё існаванне, але ідэя палескай дзяржаўнасці нікуды не знікла. З часам гэта перарасла ў Палескае паўстанне (Дубровіцкае ўзброенае паўстанне, Варабінскае паўстанне) 1918–1919 гг., у якім удзельнічаў дэлегат II з’езду Аляксей Карась.

POLISSYA LIBERTE

З наступаючим! 🇺🇦
З надыходзячым! 🇧🇾
З наступаючым! 🟦🟨🟩

ЯТВЯГИ

🇺🇦 Відомий білоруський мандрівник і письменник ХІХ століття Павло Шпилевський у своїх нарисах під назвою «Подорож Поліссям і Білоруським краєм» про ятвягів у Біловезькій пущі написав таке:

«Жителі пущі здебільшого казенні селяни і становлять якесь окреме плем'я, чи то литовське, чи то російське; мова їх — суміш давньо-литовської з російською, малоросійською і поліською; одяг у них - поліський»

🇧🇾 Вядомы беларускі падарожнік і пісьменнік ХІХ стагоддзя Павел Шпілеўскі ў сваіх нарысах пад назвай «Падарожжа па Палессі і Беларускім краі» пра яцвягаў у Белавежскай пушчы напісаў наступнае:

«Жыхары пушчы большай часткай казённыя сяляне і складаюць нейкае асобнае племя, ці тое літоўскае, ці тое рускае; мова іх — сумесь старажытна-літоўскай з рускай, маларасійскай і палескай; адзенне — палескае»

🇺🇦:Ян Длуґош писав у «Хроніці славного польського королівства» (1455-1480):

«Литовці, жамойці та ятвяги, хоч і мають різні назви, і поділяються на багато родин, були одним племенем, яке пойшло від римлян та італійців... Їхня мова — латинська, яка різниться лише незначними відмінностями, бо вона, завдяки спілкуванню з сусідніми племенами, вже схильними до властивостей російських слів».

🇧🇾:Ян Длугаш у «Хроніцы слаўнага Польскага Каралеўства» (1455—1480) запісаў:

«Літоўцы, жамойты і яцвягі, хоць адрозніваюцца назвамі і падзеленыя на мноства сем'яў, аднак былі адным племем, якое паходзіла з рымлян і італьянцаў… Мова ў іх лацінская, якая адрозніваецца толькі малаважнымі адрозненнямі, бо ён, з прычыны зносін з суседнімі плямёнамі, ужо схіліўся да ўласцівасцяў рускіх слоў».

Дапамажыце адрадзіць піксельнае Палессе
https://www.group-telegram.com/pls_pix

Допоможіть повернути піксель Полісьсе до життя
https://www.group-telegram.com/pls_pix

Пора jiднаты сылы!

🇺🇦: КОЛЯДНІ ПОЛІСЬКІ ПІСНІ

🇧🇾: КАЛЯДНЫЯ ПАЛЕСКІЯ ПЕСНІ

🇺🇦:«Литовська мова ділиться на чотири частини. Перша частина належить ятвягам, які жили навколо замку Драгічин, і їх залишилося мало. Друга частина — литовці та самогіти; третя частина — прусам; четверта — в Латвії, або Лоттоле, тобто в Лівонії поблизу річки Двіна та міста Рига. Хоча в цих групах мова єдина, однак один не завжди повністю розуміє іншого, якщо тільки він не подорожував цими землями». — Бібліяндер Т. Про загальну природу всіх мов і літератури. 1548

🇧🇾:«Літоўская мова дзеліцца на чатыры часткі. Першая частка належыць яцвягам, якія жылі вакол замка Драгічын, і іх засталося мала. Другая частка — літоўцы і самагіты; трэцяя частка — пруссам; чацвёртая — у Латвіі, або Лоттоле, гэта значыць у Лівоніі побач з ракой Дзвіной і горадам Рыга. Хоць у гэтых групах мова адзіная, аднак адзін не заўсёды поўнасцю разумее другога, калі толькі ён не падарожнічаў па гэтых землях». — Бібліяндэр Т. Аб агульнай прыродзе ўсіх моў і літаратуры. 1548

Литва! Отчизна дорогая!
Ты — какъ здоровье: мы въ твоемъ
Лишеньи, все съ тобой теряя,
Тебѣ всю цѣну сознаемъ.
Теперь, Литва, твою красу
Постигъ и вижу всю вполнѣ,
Въ чужомъ краю тебя рисую
Когда тоска жметъ сердце мнѣ.

О матерь Божія! Ты — вздоховъ
И стоновъ набожныхъ предметъ!
Твой кроткій ликъ хранитъ Ченстоховъ
И съ Остро-брамы лъетъ намъ свѣтъ; —
И Новогрудскія твердыни
Стоятъ, съ народомъ вѣрнымъ ихъ,
Крѣпитъ щитомъ твоей святыни, —
Верни насъ чудомъ въ край родимый.
А между тѣмъ мой духъ томимый
Перенеси къ холмамъ роднымъ,
Къ лугамъ, къ долинамъ благовоннымъ,
Струями Нѣмана вспоеннымъ
И растянувшимся надъ нимъ, —
Къ полямъ, где весело тѣснятся
Колосья, полные зерномъ,
Къ полямъ, что житомъ серебрятся
Иль раззолочены пшеномъ,
Къ полямъ гречихи бѣлоснѣжнымъ,
Къ мѣстамъ, гдѣ сплошь румянцемъ нѣжнымъ
Въ цвѣтеньи дятлина горитъ,
И долъ широкій порубежнымъ
Зеленымъ поясомъ обвитъ,
Въ которомъ, вдоль его извива,
Въ раскидку, груши по мѣстамъ
Вѣтвистыя — то здѣсь, то тамъ —
Сидятъ спокойно, прихотливо...