«Ми будемо боронити свою позицію на кожному голосуванні. Євродепутати “Лівого союзу” проголосують за підтримку України».

22 травня 2024 року Лі Андерссон, фінська політична діячка та лідерка партії «Лівий союз», виступила на пленарному засіданні парламенту Гельсінкі із заявою про непохитну підтримку України і з наміром «вичистити» членів, які виявляють симпатії до Росії.

Радикальне засудження російської агресії також стало причиною зміни позиції лівиці Фінляндії щодо альянсу з НАТО, до якого країна вступила 4 квітня 2023 року.

🔸 Чому ж фінські ліві підтримали вступ до НАТО, хоча тривалий час трималися вектору позаблокового нейтралітету?
🔸 Якими вони бачать альтернативні механізми міжнародної безпеки?
🔸 Яким досвідом вони можуть поділитися у контексті відбудови України?

Про це ми запитали Генріка Яакколу, координатора «Лівого союзу» Фінляндії. Читайте інтервʼю з активістом за посиланням.

У ці вихідні в Бюргенштоці, Швейцарія, пройшов організований Україною мирний конгрес, комюніке якого підписали 78 країн з 92 присутніх. З-поміж тих, хто не підписали — Бразилія, ПАР, Індія і Саудівська Аравія.

Те, що країни Глобального Півдня не підтримали план мирного врегулювання, навряд можна вважати сюрпризом. Адже дискусії про роль цих держав у міжнародній політиці і про їхню відмову підтримувати санкції проти Росії ведуться від самого початку повномасштабного вторгнення.

▪️ Чому держави Глобального Півдня утримуються від підтримки українського опору?
▪️ Як на їхню позицію вплинуло бомбардування Ізраїлем сектору Гази та реакція Заходу на ці події?
▪️ І чому позиція країн Глобального Півдня є важливою для переосмислення міжнародного права?

Своїми міркуваннями щодо цих питань поділилася колишня працівниця ООН Челсі Нґок Мін Нґуєн. Читайте її статтю за посиланням 👇

🇺🇦 23 червня запрошуємо відзначити другу річницю заснування «Колективів солідарності»

У цьому місяці нам виповнилося два роки. Хоча займатися волонтерською діяльністю ми почали від початку повномасштабного вторгнення, саме у червні 2022 року було засновано «Колективи солідарності». І цю подію ми хотіли б відзначити разом з вами.

У неділю, 23 червня, ми чекаємо вас у приміщенні культурного простору «Культ Мотив» за адресою м. Київ, вул. Спаська 36/31.

Звісно, це буде не просто святкування. Подія стане хорошою нагодою дізнатися більше про діяльність нашої організації, підтримати військових, провести час у приємній компанії та навіть отримати нові навички. Для чого ми підготували для вас насичену програму:

1️⃣ Фотовиставка.
З кожної гуманітарної поїздки ми привозимо десятки світлин. У неділю покажемо вам частинку того, що бачили ми в наших місіях.

2️⃣ Фрі маркет.
Разом з Femsolution організуємо барахолку, де кожен та кожна може вибрати собі будь-яку річ безплатно або принести свої.

3️⃣ Зона симуляцій.
Ви зможете ненадовго стати оператором FPV-дрона та потренуватися на симуляторі.

4️⃣ Майстер-клас з пайки.
Учасники зможуть спаяти собі кулончик у вигляді дрона та набути базові навички, які допоможуть у майбутньому розпочати пайку справжніх FPV-дронів.

5️⃣ Панельна дискусія з дружніми організаціями.
Разом з нашими друзями та партнерами ми поговоримо про досвід волонтерства, практики самоорганізації та їх місце у післявоєнній Україні.

6️⃣ Тату-корнер.
Abrikos_abrikosovy зробить вам татуювання за донат.

7️⃣ Діджей-сети.
Ми підготували для вас виступи талановитих діджеїв. Насолоджуйтесь!

8️⃣ Мерч «Колективів Солідарності».
Ви зможете придбати стікери, листівки, футболки чи худі. Всі зібрані кошти підуть на закупівлю необхідного спорядження для військових.

Тож до зустрічі!

📢 Нагадуємо, що з нетерпінням чекаємо на вас завтра на показі нашої документалки про українських ветеранів вʼєтнамської війни!

🎥 У фільмі ви почуєте історії і спогади спеціалістів із радянської України, які навчали в’єтнамців працювати з системи протиповітряної оборони, переживаючи разом із ними всі труднощі війни.

🗣 Після показу відбудеться обговорення фільму за участі героїв фільму, режисерки Тетяни Ганжі і наших редакторів.

🗓 Зустрічаємося о 19:00 в кінолекторії Центру Довженка.
Вхід вільний.

До зустрічі! 👋🏼

😷 Період пандемії COVID-19 позначився здобутками руху за права медпрацівниць. Зокрема, на другий рік пандемії в Україні фактично вдвічі підняли зарплати як лікарям, так і медсестрам.

🧑‍⚕️ Натомість під час війни уряд прийняв постанову, яка дозволяє лікарням зменшувати зарплату персоналу до мінімального рівня, якщо видатки лікарні на оплату праці перевищують 85%.

❓Чому ж у період двох великих потрясінь, коли значення медичної допомоги зросло, як і ризики для життя медиків, ставлення до їхньої роботи в кожному випадку є кардинально різним?
❓ Які специфічні умови змусили владу дослухатися до медперсоналу у період пандемії, і чому цього не відбувається з початком повномасштабного вторгнення?
❓Як вирішується «криза догляду» зараз, і чому таке рішення призводить до загострення гендерної нерівності таі зловживання доглядовою працею в Україні?

Читайте про це в дослідженні Олени Ткаліч про критичні проблеми сектору охорони здоровʼя в Україні.

Готуйте своє феміністичне кіно! 🧑‍🍳 Адже цьогоріч «Фільма» знову оголошує прийом заявок до спеціальної не конкурсної програми.

Організатор_ки зацікавлені в стрічках, які:
🔸 торкаються ключових для інтерсекційного фемінізму тем;
🔸 створювалися з дотриманням феміністичних принципів;
🔸 будь-якого жанру і формату (окрім телефільмів), хронометражу, країни та року виробництва.

Поширюйте серед знайомих режисер_ок і надсилайте заявки за формою до 20 серпня включно.

«Я хочу повернути собі ноги», «Ампутація на обідньому столі».

Сьогодні подібні заголовки можна нерідко зустріти у матеріалах про жертв серед мирного населення, спричинених бомбардуваннями в Газі. Проте цей вибір між «життям і кінцівкою» — далеко не перший досвід масового каліцтва, пережитий палестинцями та палестинками. Багато людей втратили кінцівки і в результаті нападів сіоністських ополченців під час Накби.

Так, поряд з переживанням позбавлення землі й домівок, ампутація стала поширеною темою у палестинській літературі. Як ці духовні й фізичні втрати описують палестинські письменники й письменниці, — читайте в статті Ґрема Лідела.

одеса!

У суботу, 29 червня о 16:00
відбудеться показ фільму «Безпека в оренду»
активістки та дослідниці житла Віти Шнайдер та виступ активістів колективу САД, які допомагають одеським безпритульним.

Фільм Віти Шнайдер розповідає про проблеми з орендою житла в Україні під час повномасштабного вторгнення через призму сімʼї переселенців, які намагаються облаштувати нове життя на безпечній території.

Після показу фільму та обговорення активісти ініціативи САД розкажуть, як вони допомагають бездомним людям Одеси і про те, як боротьба за доступнее житло може вплинути на вирішення проблеми безпритульності.

Веганські закуски та смачні коктейлі - безкоштовно
(або за free price на банку допомоги для САД).

Вхід на показ - вільний, але попереднім записом, кількість місць обмежена. Локацію зможете дізнатися в особистих повідомленнях. Запис на подію в особисті повідомлення: @marynayoyo

🌾 Вже багато років українські посадовці у питанні розвитку економіки роблять ставку на родючість українських ґрунтів і сільське господарство. Так, українське зерно і справді стало провідним ресурсом для експорту та продовольчого забезпечення багатьох країн.

Що ж відбувається із сільським господарством тепер, коли внаслідок війни значну частину української землі неможливо обробляти?

Цьому питанню присвячено новий епізод подкасту «Ukraine The Possible». Під час прослуховування ви дізнаєтеся:
▪️ як війна вплинула на агросектор країни;
▪️ про наслідки земельної реформи;
▪️ виклики, з якими стикаються українські фермери;
▪️ майбутні перспективи сільськогосподарської галузі.

🎧 Слухайте епізод на зручній для вас платформі.
Spotify
Apple Podcasts
YouTube
SoundCloud

❓ How does the full-scale war affect the Ukrainian agricultural sector? What are the consequences of land reform? And what are the challenges facing Ukrainian farmers❓

🎧 Listen to the new episode of the podcast «Ukraine The Possible» about the impact of the war on the agricultural landscape of Ukraine and the prospects of the agricultural industry.

У 1953 році в Південно-Африканській Республіці був прийнятий закон, який офіційно дозволяв сегрегацію в таксі, машинах швидкої допомоги, катафалках, автобусах, потягах, ліфтах, на лавках, у туалетах, парках, церковних залах, ратушах, кінотеатрах, театрах, кафе, ресторанах, готелях, школах та університетах.

Цей закон був лише одним із десятків, за допомогою яких правлячі кола ПАР 43 роки поспіль системно впроваджували політику гноблення та сегрегації проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії. Багато в чому її відгомін зумовлює економічну нерівність у ПАР і нині — за цим показником вона серед світових «лідерів».

❓ Що ж уможливило появу однієї з найвідоміших расиських систем ХХ століття?
❓ Які фактори й передумови сприяли становленню політики апартеїду?
❓ Які саме расиські закони були запроваджені в той період?
❓ Хто були та залишаються бенефіціарами системи дискримінації та гноблення?
❓ І який їй чинився опір?

Відповіді на ці питання ви дізнаєтеся з історичної розвідки нашого автора Романа Кожевнікова.

«Багато людей з інвалідністю, як у мене, згодні не отримувати пільги та додаткові кошти, аби їм дали можливість офіційно працевлаштуватися!»

2760 грн на місяць — розмір пенсії за І групою інвалідності в Україні сьогодні. При цьому, отримувачі цих виплат нерідко змушені самотужки забезпечувати себе ліками, платити за медичні обстеження і купувати все необхідне для адаптації у наявних умовах.

Із огляду на такий низький рівень державного соціального захисту та негнучкі умови отримання пільг, чимало людей з інвалідністю часто готові відмовлятися від них, аби лише мати змогу працевлаштуватися.

▪️ Які перешкоди в них з’являються на шляху пошуку роботи?
▪️ І яких змін потребує державна сфера підтримки людей з інвалідністю, враховуючи те, що в умовах війни кількість людей з таким статусом стає дедалі більшою?

Про все це ми поговорили з українками і українцями, які давно живуть зі статусом інвалідності в Україні, їхніми родичами та ветеранами, які повернулися з війни з важкими травмами. Про що вони нам розказали, — читайте в новій статті Олександра Кітраля.