Telegram Group & Telegram Channel
Укотре військово-політичне керівництво держави показало свою недієздатність, привівши наші ЗС до чергового котла під Кураховим. І хоча наміри ворога і загроза взяття наших бійців у кліщі на цьому напрямку були очевидні йще місяць назад, командування не забезпечило своєчасного виводу війск, поки це можна було зробити відносно безпечно.

Керівництво держави взагалі не вчиться на досвіді минулого й веде війну, повторюючи одні й ті самі стратегічні помилки. Адже котел в Ганнівці під Кураховим стався за півроку після ідентичного котла у Вугледарі й за рік після подібного котла в Авдіївці.

Вище командування, а за ним генерали, дають бригадам і батальйонам неможливі самовбивчі задачі по обороні рубежів у відомому совковому стилі "ні шагу назад", не рахуючись з реальними спроможностями підрозділів. Ворог увесь цей час використовує одну й ту саму стратегію. Він проводить флангові удари й бере під вогневий контроль логістику наших Сил оборони, що лише розтягується. У результаті командирам на місцях, попри "ні шагу назад", часто порушуючи накази, все одно доводиться виводити свої підрозділи майже з оточення, однак із куди більшими втратами життів наших воїнів і техніки. Таким чином, замість організованого відходу на зарання підготовлені лінії оборони ми отримуємо поспішний відступ під вогнем противника з 3 сторін на рубежі, що доводиться зводити прямо на ходу.

Не зважаючи на численні пропозиції від досвідчених і справді ефективних бойових командирів накшталт Редіса, Тавра чи Мосе (без залежності від особистого до них відношення), наприклад щодо переводу ОШС СОУ на корпусно-дивізійну структуру, державне керівництво не виправляє корінні й системні проблеми в нашому війську, що з часом лише поглиблюються. Навіть вдалі дії, до прикладу можливість переводу з СЗЧ чи наступ на Курщині, проводяться вимушено, половинчато та з величезним запізненням, що майже нівелює їх користь у довгостроковій перспективі.

Ми зі своєї сторони можемо запропонувати найперше — заміну вищого керівництва, що нездатне ефективно вести бойові дії, друге — звільнення і справжнє справедливе покарання генералів- і командувачів-м'ясників, на чиїй совісті тисячі життів наших воїнів, третє — жорстоке викорінення корупції і перенаправлення коштів з безсенсовних трат на військову промисловість і армію, та багато чого іншого, що потребує окремої статті.

Але чи здатне державне керівництво піти на такі кроки? Адже від них залежить результат війни, тобто взагалі майбутнє української нації. Вочевидь, ні, не здатне. Що ми й бачимо на прикладі генерала Содоля, який досі не поніс відповідальності, міністра оборони чужинця Резнікова, що спокійно відпочиває в Ізраїлі та, нарешті, повторення одних і тих самих помилок на фронті.

Однак, звідки у держави таке ставлення до нашої війни?

Це — логічний наслідок її корінних, комплексних і всеохоплюючих проблем. Сама держава побудована на багатонаціональній основі, а тому її керівництво походить із чужинців і тих українців, кому байдуже на своїх співвітчизників. Ліберальна демократія виховує безвідповідальність, системна корупція — жагу до наживи. Звідси, державне керівництво в виді вищого командування, уряду, апарату президента, верховної ради, місцевих влад не зацікавлене ні в перемозі України в війні, ні в житті українців. Їх цікавлять лише подовження власної влади й збільшення особистих статків, тому нинішня обстановка їх цілком влаштовує.

Військові поразки вчергове показують нездатність нинішньої ліберальної держави ефективно вести війну й у кінцевому рахунку одержати перемогу над ворогом, що в свою чергу ставить під питання майбутнє української нації.

🇺🇦 Українська Кровна Єдність 🚩
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM



group-telegram.com/krovna_yednist/422
Create:
Last Update:

Укотре військово-політичне керівництво держави показало свою недієздатність, привівши наші ЗС до чергового котла під Кураховим. І хоча наміри ворога і загроза взяття наших бійців у кліщі на цьому напрямку були очевидні йще місяць назад, командування не забезпечило своєчасного виводу війск, поки це можна було зробити відносно безпечно.

Керівництво держави взагалі не вчиться на досвіді минулого й веде війну, повторюючи одні й ті самі стратегічні помилки. Адже котел в Ганнівці під Кураховим стався за півроку після ідентичного котла у Вугледарі й за рік після подібного котла в Авдіївці.

Вище командування, а за ним генерали, дають бригадам і батальйонам неможливі самовбивчі задачі по обороні рубежів у відомому совковому стилі "ні шагу назад", не рахуючись з реальними спроможностями підрозділів. Ворог увесь цей час використовує одну й ту саму стратегію. Він проводить флангові удари й бере під вогневий контроль логістику наших Сил оборони, що лише розтягується. У результаті командирам на місцях, попри "ні шагу назад", часто порушуючи накази, все одно доводиться виводити свої підрозділи майже з оточення, однак із куди більшими втратами життів наших воїнів і техніки. Таким чином, замість організованого відходу на зарання підготовлені лінії оборони ми отримуємо поспішний відступ під вогнем противника з 3 сторін на рубежі, що доводиться зводити прямо на ходу.

Не зважаючи на численні пропозиції від досвідчених і справді ефективних бойових командирів накшталт Редіса, Тавра чи Мосе (без залежності від особистого до них відношення), наприклад щодо переводу ОШС СОУ на корпусно-дивізійну структуру, державне керівництво не виправляє корінні й системні проблеми в нашому війську, що з часом лише поглиблюються. Навіть вдалі дії, до прикладу можливість переводу з СЗЧ чи наступ на Курщині, проводяться вимушено, половинчато та з величезним запізненням, що майже нівелює їх користь у довгостроковій перспективі.

Ми зі своєї сторони можемо запропонувати найперше — заміну вищого керівництва, що нездатне ефективно вести бойові дії, друге — звільнення і справжнє справедливе покарання генералів- і командувачів-м'ясників, на чиїй совісті тисячі життів наших воїнів, третє — жорстоке викорінення корупції і перенаправлення коштів з безсенсовних трат на військову промисловість і армію, та багато чого іншого, що потребує окремої статті.

Але чи здатне державне керівництво піти на такі кроки? Адже від них залежить результат війни, тобто взагалі майбутнє української нації. Вочевидь, ні, не здатне. Що ми й бачимо на прикладі генерала Содоля, який досі не поніс відповідальності, міністра оборони чужинця Резнікова, що спокійно відпочиває в Ізраїлі та, нарешті, повторення одних і тих самих помилок на фронті.

Однак, звідки у держави таке ставлення до нашої війни?

Це — логічний наслідок її корінних, комплексних і всеохоплюючих проблем. Сама держава побудована на багатонаціональній основі, а тому її керівництво походить із чужинців і тих українців, кому байдуже на своїх співвітчизників. Ліберальна демократія виховує безвідповідальність, системна корупція — жагу до наживи. Звідси, державне керівництво в виді вищого командування, уряду, апарату президента, верховної ради, місцевих влад не зацікавлене ні в перемозі України в війні, ні в житті українців. Їх цікавлять лише подовження власної влади й збільшення особистих статків, тому нинішня обстановка їх цілком влаштовує.

Військові поразки вчергове показують нездатність нинішньої ліберальної держави ефективно вести війну й у кінцевому рахунку одержати перемогу над ворогом, що в свою чергу ставить під питання майбутнє української нації.

🇺🇦 Українська Кровна Єдність 🚩

BY Українська Кровна Єдність






Share with your friend now:
group-telegram.com/krovna_yednist/422

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

"There are a lot of things that Telegram could have been doing this whole time. And they know exactly what they are and they've chosen not to do them. That's why I don't trust them," she said. "The argument from Telegram is, 'You should trust us because we tell you that we're trustworthy,'" Maréchal said. "It's really in the eye of the beholder whether that's something you want to buy into." "And that set off kind of a battle royale for control of the platform that Durov eventually lost," said Nathalie Maréchal of the Washington advocacy group Ranking Digital Rights. Telegram was co-founded by Pavel and Nikolai Durov, the brothers who had previously created VKontakte. VK is Russia’s equivalent of Facebook, a social network used for public and private messaging, audio and video sharing as well as online gaming. In January, SimpleWeb reported that VK was Russia’s fourth most-visited website, after Yandex, YouTube and Google’s Russian-language homepage. In 2016, Forbes’ Michael Solomon described Pavel Durov (pictured, below) as the “Mark Zuckerberg of Russia.” Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders.
from es


Telegram Українська Кровна Єдність
FROM American