Поспілкувалася з військовими, які проходять БЗВП на різних полігонах. Ось один із типових відгуків про рівненський полігон:
“1. Видали сертифікат про закінчення. Є предмети, які взагалі не викладалися: правова підготовка, міжнародне гуманітарне право, статути ЗСУ України, психологічна підготовка, виживання. 2. Біля наметів, у яких ми мешкали, були два бліндажі: один дуже маленький, інший більший, але завалений. Фактично вночі, під час тривоги, ми спали на вулиці у спальниках. Капітальних укриттів не було. Деякі взводи будували укриття власноруч і за свої кошти. Ми — ні. 3. Шикування по 6 разів на день. Іноді стояли по 20-30 хвилин. Були сміливці, які ставили питання ротному щодо цього, але їм пояснювали: «вас це не має це 🤬. Скільки скажемо стояти, стільки й будете стояти». 4. Медичне забезпечення. Є так званий лікар, який на всі випадки життя дає парацетамол. У серйозніших випадках можуть відправити в санчастину. У мене був задушливий кашель впродовж усього місяця, я просив, щоб послухали бронхи і легені, адже тричі хворів на запалення легенів. Ніякої реакції. Виганяли на плац. Писав рапорт з клопотанням про медичне обстеження. Ротний не хотів приймати рапорт: відправляв то на ранок, то на вечір — так тривало 4 тижні. 5. Харчування — повне дно. Стоїмо в черзі 40 хвилин — годину на сонці, всі разом, як ще одне шикування. 6. Навчання. Бойові інструктори навчали ходити «двійками», але не було часу відточити ці навички. 7. Волонтери приїжджали, розповідали про дрони і маскування. Це плюс. Також — про засоби РЕБ і РЕР. 8. Наряди як додаткове відволікання від занять були регулярними. 9. Стрільби проходили хаотично. Хто не вмів, стріляв інтуїтивно. Нічні стрільби — ніхто не розумів, для чого вони. Я маю проблеми з зором, мушку не бачив, тому просто відстрілював боєкомплект. 10. Часто забирали на роботи: розвантажувати ліс, копати котлован, розвантажувати продукти для кухні, розбирати палети. 11. У нас усе було повною протилежністю тому, як навчають курсантів в Англії. Англійці сміялись з відео, яке їм надсилали з України. 12. СЗЧ (самовільне залишення частини) щодня. Найбільше за ніч втекло 14 людей. Кажуть, бувало й більше. 13. Деяким інструкторам все одно. Вони повторюють одні й ті ж історії. Чи це пережитки війни, чи інша причина — не знаю. 14. Загалом, ми гаяли багато часу. Повторюся про англійців: там була реальна муштра, яку хотіли б пройти багато мотивованих хлопців тут. Я не вважаю себе мотивованим, бо мене незаслужено пресували прикордонники і ТЦК, не даючи можливості захиститися, показати медичні документи тощо. 15. Мав 3 направлення до бригад, де служать мої знайомі, на посади, частково відповідні моєму профілю. В навчальній частині на це не зважали. У розмові сказали, що на них не можу розраховувати. Вони відправляють людей лише до 8 бригад із сумнівною репутацією. Деяких відправляють у піхоту без розбору, декому вдалося потрапити до дронщиків. 16. На БЗВП процвітало пияцтво. Якщо ловили — залишали на ніч у ямі. Офіційних санкцій не було, можливо, керівництво не хотіло псувати статистику”.
Поспілкувалася з військовими, які проходять БЗВП на різних полігонах. Ось один із типових відгуків про рівненський полігон:
“1. Видали сертифікат про закінчення. Є предмети, які взагалі не викладалися: правова підготовка, міжнародне гуманітарне право, статути ЗСУ України, психологічна підготовка, виживання. 2. Біля наметів, у яких ми мешкали, були два бліндажі: один дуже маленький, інший більший, але завалений. Фактично вночі, під час тривоги, ми спали на вулиці у спальниках. Капітальних укриттів не було. Деякі взводи будували укриття власноруч і за свої кошти. Ми — ні. 3. Шикування по 6 разів на день. Іноді стояли по 20-30 хвилин. Були сміливці, які ставили питання ротному щодо цього, але їм пояснювали: «вас це не має це 🤬. Скільки скажемо стояти, стільки й будете стояти». 4. Медичне забезпечення. Є так званий лікар, який на всі випадки життя дає парацетамол. У серйозніших випадках можуть відправити в санчастину. У мене був задушливий кашель впродовж усього місяця, я просив, щоб послухали бронхи і легені, адже тричі хворів на запалення легенів. Ніякої реакції. Виганяли на плац. Писав рапорт з клопотанням про медичне обстеження. Ротний не хотів приймати рапорт: відправляв то на ранок, то на вечір — так тривало 4 тижні. 5. Харчування — повне дно. Стоїмо в черзі 40 хвилин — годину на сонці, всі разом, як ще одне шикування. 6. Навчання. Бойові інструктори навчали ходити «двійками», але не було часу відточити ці навички. 7. Волонтери приїжджали, розповідали про дрони і маскування. Це плюс. Також — про засоби РЕБ і РЕР. 8. Наряди як додаткове відволікання від занять були регулярними. 9. Стрільби проходили хаотично. Хто не вмів, стріляв інтуїтивно. Нічні стрільби — ніхто не розумів, для чого вони. Я маю проблеми з зором, мушку не бачив, тому просто відстрілював боєкомплект. 10. Часто забирали на роботи: розвантажувати ліс, копати котлован, розвантажувати продукти для кухні, розбирати палети. 11. У нас усе було повною протилежністю тому, як навчають курсантів в Англії. Англійці сміялись з відео, яке їм надсилали з України. 12. СЗЧ (самовільне залишення частини) щодня. Найбільше за ніч втекло 14 людей. Кажуть, бувало й більше. 13. Деяким інструкторам все одно. Вони повторюють одні й ті ж історії. Чи це пережитки війни, чи інша причина — не знаю. 14. Загалом, ми гаяли багато часу. Повторюся про англійців: там була реальна муштра, яку хотіли б пройти багато мотивованих хлопців тут. Я не вважаю себе мотивованим, бо мене незаслужено пресували прикордонники і ТЦК, не даючи можливості захиститися, показати медичні документи тощо. 15. Мав 3 направлення до бригад, де служать мої знайомі, на посади, частково відповідні моєму профілю. В навчальній частині на це не зважали. У розмові сказали, що на них не можу розраховувати. Вони відправляють людей лише до 8 бригад із сумнівною репутацією. Деяких відправляють у піхоту без розбору, декому вдалося потрапити до дронщиків. 16. На БЗВП процвітало пияцтво. Якщо ловили — залишали на ніч у ямі. Офіційних санкцій не було, можливо, керівництво не хотіло псувати статистику”.
BY Марʼяна Безугла
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Ukrainian forces successfully attacked Russian vehicles in the capital city of Kyiv thanks to a public tip made through the encrypted messaging app Telegram, Ukraine's top law-enforcement agency said on Tuesday. At this point, however, Durov had already been working on Telegram with his brother, and further planned a mobile-first social network with an explicit focus on anti-censorship. Later in April, he told TechCrunch that he had left Russia and had “no plans to go back,” saying that the nation was currently “incompatible with internet business at the moment.” He added later that he was looking for a country that matched his libertarian ideals to base his next startup. Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders. "There are a lot of things that Telegram could have been doing this whole time. And they know exactly what they are and they've chosen not to do them. That's why I don't trust them," she said. Perpetrators of these scams will create a public group on Telegram to promote these investment packages that are usually accompanied by fake testimonies and sometimes advertised as being Shariah-compliant. Interested investors will be asked to directly message the representatives to begin investing in the various investment packages offered.
from fr
