🌿Слово архієпископа Пимена після панахиди на Козацьких могилах

Після заупокійної молитви в Пляшевій архієпископ Рівненський і Острозький Пимен звернувся до присутніх зі словом про важливість збереження пам’яті про православних козаків, які віддали життя за віру і рідну землю. Владика наголосив, що це не просто історичні події, а частина нашої духовної спадщини, яка формує нас сьогодні.

🙏Традиція молитви за православних воїнів на Козацьких могилах

Ігуменя Михаїла, настоятелька Городоцького Миколаївського жіночого монастиря, поділилася спогадами про давню традицію: щороку, дорогою на Почаїв, православні хрестохідці обов’язково заходили в Пляшеву, щоб помолитися на Козацьких могилах.

Це місце було особливо важливим — тут, у тиші, зі свічкою, лунала молитва за тих, хто віддав життя не тільки за рідну землю, а й за святу православну віру.

Ця традиція живе й сьогодні — як жива пам’ять і вдячність поколінь.

🌿24 ЧЕРВНЯ -ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ “ДОСТОЙНО Є”

980 рік вважають часом явлення образу “Достойно є”. Неподалік від Афонського Карейського монастиря, в одній із чисельних келій проживав старець із своїм послушником. Зазвичай щонеділі він йшов на всенічне бдіння у храм, а послушник залишався вичитувати молитовне правило. В один з таких вечорів до келії завітав невідомий інок і приєднався до вичитування молитов і прославляючих Господа співів. Коли дійшла черга до молитви “Чеснійша Херувимів” гість, стоячи на колінах перед образом Богородиці “Милуюча”, зауважив, що у них починають цю молитву з пісні “Достойно є…”. 

Поки лунав незвичайний спів, ікона засяяла яскравим світлом, а послушник розчулився і заплакав від таких сильних почуттів. Він попросив незнайомця записати слова дивовижною пісні, але у келії не знайшлось паперу або чогось іншого, придатного для записів. Тоді гість, назвавшийся Гавриїлом, став писати просто пальцем по каменю, який розплавився подібно воску.

Таким чином, безпосередня участь Архангела Гавриїла явила світу ще одну чудодійну ікону, яка по цей день знаходиться в соборному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в адміністративному центрі Афону – Кареї. А кам’яна плита з текстом пісні була перенесена до Константинополя.

На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/24-chervnya-ikony-bozhoyi-materi-dostoyno-ye-2/

🇺🇦У ЗДОЛБУНОВІ ПОПРОЩАЛИСЬ З ВОЇНОМ, ЯКИЙ ПОМЕР ПІСЛЯ РОСІЙСЬКОГО ПОЛОНУ, СЕРГІЄМ ДОБРОВОЛЬСЬКИМ

24 червня у Георгіївському храмі міста Здолбунова відбулося прощання з воїном Сергієм Добровольським — захисником України, який помер після повернення з російського полону. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Чин відспівування очолив благочинний Здолбунівського округу протоієрей Василь Начев у співслужінні священників благочиння. Провести воїна в останню путь прийшли рідні, друзі, військові побратими, односельці та небайдужі мешканці міста.

Сергій Добровольський перебував у російському полоні два роки. У 2023 році він перестав виходити на зв’язок і понад рік вважався зниклим безвісти. Наприкінці травня 2025 року Сергія було звільнено в рамках масштабного обміну полоненими у форматі «тисяча на тисячу».

Йому було 43 роки. Після звільнення з неволі він пробув удома лише три дні. За цей короткий час встиг побачити рідне місто, обійняти маму, зустріти тих, хто чекав його зі сльозами, піснями та короваєм. Та серце воїна не витримало — він помер удома.

Пам’ять про Сергія Добровольського залишиться у серцях тих, хто знав його особисто, і в пам’яті вдячної України, за яку він пройшов полон і, зрештою, віддав життя.

Вічна пам‘ять та шана Герою…

На сайті: https://rivne.church.ua/news/u-zdolbunovi-poproshchalys-z-voyinom-yakyy-pomer-pislya-rosiyskoho-polonu-serhiyem-dobrovolskym/

❗️У Корецькому Свято-Троїцькому жіночому монастирі відбулися обшуки

24 червня 2025 року у Корецькому Свято-Троїцькому жіночому монастирі проведені обшуки працівниками Служби безпеки України. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Обшук тривав кілька годин. За словами монахині обителі, цього разу працівники СБУ проявили максимальну виваженість та повагу до чернечого життя: «Це були, мабуть, найтолерантніші працівники за весь час, відколи в монастирі відбувалися подібні перевірки».

Представники монастиря утримуються від подальших коментарів, очікуючи на офіційне роз’яснення з боку Служби безпеки України.

Як зазначено, висновки за підсумками слідчих дій будуть оприлюднені на офіційних ресурсах СБУ.

На сайті: https://rivne.church.ua/news/u-koretskomu-sviato-troitskomu-zhinochomu-monastyri-vidbulysia-obshuky/

🌿25 ЧЕРВНЯ -ПРЕПОДОБНОГО ОНУФРІЯ ВЕЛИКОГО

Преподобний Онуфрій жив у повній самоті в дикій пустелі 60 років. Замолоду він виховувався у Фіваїдському монастирі Еріті. Дізнавшись від старців про велику тяжкість і висоту життя пустельників, яким Господь посилає через Ангелів Свою допомогу, преподобний Онуфрій загорівся духом наслідувати їх подвиги. Вночі він таємно вийшов із обителі і побачив перед собою світлий промінь. Святий Онуфрій злякався і вирішив повернутися, але голос Ангела-охоронця змусив його на подальший шлях. У глибині пустелі преподобний Онуфрій знайшов пустельника і залишився вчитися в нього пустельному життю та боротьбі з диявольськими спокусами. Коли старець переконався, що святий Онуфрій зміцнився у цій страшній боротьбі, він довів його до вказаного місця для подвигів і залишив одного.

Щороку старець приходив до нього, а через кілька років, прийшовши до преподобного Онуфрія, помер.
На прохання преподобного Пафнутія преподобний Онуфрій розповів про свої подвиги, праці і про те, як Господь потішив його: біля печери, де він жив, виросла пальма фініків і відкрилося джерело чистої води. Дванадцять гілок пальми по черзі приносили плоди, тому преподобний не терпів голоду та спраги. Тінь пальми вкривала його від полуденної спеки. Ангел приносив святому хліб щосуботи і неділі причащав його, як і інших пустельників, Святих Тайн.

Преподобні розмовляли до вечора. Увечері між старцями з’явився білий хліб, вони скуштували його з водою. Ніч старці провели у молитві. Після ранкового співу преподобний Пафнутій побачив, що обличчя преподобного Онуфрія змінилося та злякався за нього. Святий Онуфрій сказав: “Бог, Милосердний до всіх, послав тебе до мене, щоб ти поховав моє тіло. Сьогодні я закінчу моє тимчасове життя і відійду до життя нескінченного, в спокої вічному до Христа мого”. Преподобний Онуфрій заповідав святому Пафнутію, щоб він розповів про нього всім братам-подвижникам і всім християнам заради їхнього спасіння.

Преподобний Пафнутій просив благословення залишитися в пустелі, але святий Онуфрій сказав, що на це немає волі Божої та наказав повернутися в обитель і розповісти всім про життя Фіваїдських пустельників. Благословивши преподобного Пафнутія, попрощавшись із ним, святий Онуфрій довго зі сльозами молився, потім ліг на землю, промовив свої останні слова: “У руки Твої, Боже мій, віддаю дух мій”, – помер.

Преподобний Пафнутий з плачем віддер від свого одягу підкладку і загорнув у неї тіло великого пустельника, поклав в ущелині. Потім він почав молитися, щоб Господь дозволив йому до кінця життя залишитися на місці подвигів преподобного Онуфрія. Раптом печера впала, пальма засохла, а джерело вичерпалося.
Зрозумівши, що йому немає благословення залишитися, преподобний Пафнутій вирушив назад.

Через 4 дні преподобний Пафнутій дійшов до печери, де його зустрів пустельник, який перебував у пустелі понад 60 років. Крім двох інших старців, з якими він трудився разом, цей пустельник нікого не бачив. Весь тиждень подвижники проводили на самоті в пустелі, а в суботу та неділю сходилися разом для псалмоспіву. Харчувалися вони хлібом, що його приносив Ангел. Оскільки була субота, пустельники зібралися разом. Скуштувавши отриманий від Ангела хліб, вони всю ніч провели у молитві. Ідучи, преподобний Пафнутій запитав імена старців, але вони сказали: “Бог, хто знає все, знає і імена наші. Поминай нас, нехай сподобимося бачити один одного в гірських селищах Божих”.

Продовжуючи шлях, преподобний Пафнутій зустрів оазис, який вразив його красою та великою кількістю плодоносних дерев. З пустелі до нього вийшли четверо юнаків, які тут жили. Юнаки розповіли преподобному Пафнуцію, що в дитинстві вони жили в місті Оксирінхе (Верхня Фіваїда) і разом навчалися грамоти. Вони горіли бажанням присвятити своє життя Богові. Домовившись піти в пустелю, юнаки вийшли з міста і після кількох днів шляху досягли пустелі. Їх зустрів сяючий світлом чоловік і привів до старця-пустельника. “Ось уже шість років, – сказали юнаки, – ми живемо на цьому місці. Старець наш прожив тут один рік і переставився.

Ми живемо зараз одні, харчуємося плодами дерев, а вода у нас із джерела”. Юнаки назвали свої імена. Це були святі Іоанн, Андрій, Іракламвон (Іраклемон) та Феофіл. Весь тиждень юні пустельники трудилися окремо один від одного, а в суботу та неділю сходилися в оазис і підносили спільну молитву. У ці дні був Ангел і причащав їх Святих Тайн. Заради преподобного Пафнутія вони не пішли в пустелю, а цілий тиждень молилися всі разом. Наступної суботи та неділі святий Пафнутій разом з юнаками сподобився причаститися з рук Ангела Святих Тайн і почути сказані Ангелом слова: “Хай буде вам їжею нетлінною, веселістю нескінченною і життям вічним Тіло і Кров Господа Ісуса Христа, Бога нашого”.
Преподобний Пафнутій зухвало випросив у Ангела дозволу до кінця днів залишитися в пустелі. Ангел відповів, що Бог вказав йому інший шлях – повернутися до Єгипту і розповісти всім християнам про життя пустельників.

Прощаючись із юнаками, преподобний Пафнутій через три дні шляху вийшов до краю пустелі. Тут був невеликий скит. Братія зустріли його з любов’ю. Преподобний Пафнутій розповів усе, що дізнався про святих отців, котрих зустрів ним у глибині пустелі. Братія докладно записали оповідання преподобного Пафнутія і поширили його по інших скитах та монастирях. Преподобний Пафнутій дякував Богові, що сподобив його дізнатися про високе життя пустельників Фіваїдської пустелі, і повернувся до своєї обителі.

На сайті: https://rivne.church.ua/bez-rubryky/25-chervnya-prepodobnoho-onufriya-velykoho-3/

🌺ВІТАННЯ З ДНЕМ АНГЕЛА БЛАЖЕННІШОМУ МИТРОПОЛИТУ ОНУФРІЮ

Ваше Блаженство, дорогий Владико!

У день Вашого небесного покровителя — преподобного Онуфрія Великого — архієпископ Рівненський і Острозький Пимен, духовенство, чернецтво та миряни Рівненської єпархії Української Православної Церкви щиро й сердечно вітають Вас із Днем Ангела!

Молитовно дякуємо Богові за дар Вашого служіння — тихого, глибокого, незламного у вірності Христу. Ви стали для всієї Церкви прикладом духовної мужності, стійкості у вірі та справжнього архіпастирського смирення. Ваше життя, сповнене молитви й жертовності, є відповіддю на слова апостола Павла:

«У всьому подаємо себе як служителі Божі: у великому терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах… у чистоті, у довготерпінні, у доброті, у Дусі Святім, у нелицемірній любові, в слові істини, в силі Божій» (2 Кор. 6:4–7).

Нехай Господь, молитвами святого Онуфрія Великого, укріпляє Вас тілом і духом, дарує мудрість у керуванні Церквою Христовою, мир серцю, любов — до пастви, і радість — від Господа.

І многії, і благії, і мирнії літа Вам, Блаженніший Владико!

З повагою, любов’ю і вдячністю —
архієпископ Рівненський і Острозький Пимен, духовенство, монашество та вірні Рівненської єпархії.

На сайті: https://rivne.church.ua/news/vitannya-z-dnem-anhela-blazhennishomu-mytropolytu-onufriyu/

🌺ВІТАННЯ АРХІЄПИСКОПУ РІВНЕНСЬКОМУ ТА ОСТРОЗЬКОМУ ПИМЕНУ З НАГОДИ 40-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ

Ваше Високопреосвященство,
дорогий Владико Пимене!
Духовенство, чернецтво та вірні Рівненської єпархії щиро й сердечно вітають Вас з нагоди славного ювілею — 40-ліття від дня народження!

Від самого дитинства Ви присвятили своє життя Христові, а нині — як архіпастир, отець і вчитель — ведете духовну паству дорогою спасіння, у дусі любові, розсудливості й непоказної, справжньої віри.

Ми вдячні Богові за дар Вашої особистості — глибокої, доброзичливої, відкритої до кожного. У непростих обставинах сьогодення Ви залишаєтесь тихим, але твердим голосом Церкви: вірним канонічному устрою, глибоко молитовним, милостивим до людей і водночас рішучим у захисті істини.

Нехай Господь, Який «поставив єпископів пасти Церкву Божу» (Діян. 20:28), подасть Вам ще багато років плідного служіння, кріпості душі й тіла, мудрості в кожному рішенні та радості в дусі Святому. А Пресвята Богородиця хай буде для Вас Покровом і втіхою в усі дні життя.

Многії і благії літа Вам, дорогий Владико!

З любов’ю, молитвою та глибокою повагою —
духовенство, монашество та вірні Рівненської єпархії.

На сайті: https://rivne.church.ua/news/vitannya-arkhiyepyskopu-rivnenskomu-ta-ostrozkomu-pymenu-z-nahody-40-litnoho-yuvileyu/

🎞 До Дня Ангела Блаженнішого Митрополита Онуфрія

У день пам’яті преподобного Онуфрія Великого — небесного покровителя Предстоятеля Української Православної Церкви — з особливою вдячністю і любов’ю згадуємо того, хто вже багато років є для мільйонів вірян духовною опорою, мовчазною силою і прикладом вірності Христу.

З цієї нагоди публікуємо відеоматеріал, створений колективом «Православного вісника» до 70-річчя Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Це не просто репортаж — це спроба побачити живий образ Предстоятеля крізь призму його щоденного служіння, молитви, тиші і жертовної любові до Церкви.

Це відео — про людину, яка уникає камер, але яку важко не побачити.
Про архіпастиря, що не підноситься словами, але підносить людей до Бога.
Про християнина, який живе за Євангелієм — просто, глибоко, до останнього подиху.

Тиха зустріч із Матір’ю Божою…

У 10-ту п’ятницю після Великодня — цього року це випадає на 27 червня — у Гощанському Покровському жіночому монастирі відбудеться особливе святкове богослужіння. Особливе не лише формою — архієрейське, з початком о 9:00, — а й духом.

Цього дня монастир збирає всіх, хто хоче принести до Богородиці свої молитви, тривоги, подяки — тихо, без гучних слів, просто від серця. Бо тут зберігається одна особлива святиня — ікона Божої Матері «Співчуття», знана в народі як чудотворна.

Ця ікона має глибоку, давню історію. Вона була написана на прохання святителя Петра Могили. Але не для слави і не для розкоші — а як вияв глибокої пошани до Богородиці й віри в Її материнське співпереживання людському болю. На іконі зображена Божа Мати, що тримає на руках Свого Сина — вже знятого з Хреста.

Це образ, який не вимагає слів.
Його не поясниш до кінця — хіба що серцем. Бо кожен, хто стоїть перед цією іконою, неминуче згадує свій біль. І — відчуває відповідь.

Материнське співчуття — не в драмі, а в тихому розумінні.
Не в чуді заради дива, а в тому, як незбагненно мирно стає в душі після молитви.

Тож якщо серце ваше шукає тиші, простору для молитви, або просто хочете побути з Богом без поспіху —
приїжджайте в Гощу, до Покровського монастиря.
Нехай ця п’ятниця стане нагодою не тільки для участі у богослужінні, а й для зустрічі з Матір’ю, яка завжди чує.

Тихо. Спокійно. По-справжньому.
Початок богослужіння — о 9:00.

🌿26 ЧЕРВНЯ – МУЧЕНИЦІ АКИЛИНИ СТАРШОЇ

Свята мучениця Акилина, уродженка фінікійського міста Бібла, постраждала за часів імператора Діоклітіана (284–305). Батьки виховали її у християнському благочесті. Коли дівчинці було всього 12 років, Акилина переконувала однолітків-язичниць увірувати в Христа. Один із слуг царського намісника Волусіана доніс, що вона вчить своїх однолітків не шанувати релігію батьків. Свята юначка твердо сповідала перед намісником свою віру в Христа і сказала, що не зречеться від Нього.

Волусіан намагався вмовляннями і ласкою вплинути на юну сповідницю, але, бачачи її твердість, наказав віддати на катування. Святу Акилину били по обличчю, а потім, оголивши, бичували. Знущаючись, мучитель питав: “Де ж твій Бог? Нехай прийде і забере тебе з моїх рук”. Свята відповіла: “Господь невидимий зі мною, і чим більше я страждаю, тим більше Він дає мені сил і терпіння”.

Розпеченими лозинами мучениці через вуха просвердлили голову. Свята мучениця впала мертвою. Мучитель вирішив, що дівчинка справді померла, і наказав викинути її тіло на поживу псам за містом. Вночі святій Акилині з’явився Ангел, торкнувся її і сказав: “Устань і будь здорова. Іди і викрий Волусіана, бо як він сам, так і наміри його нікчемні перед Богом”.

Мучениця, прославляючи Бога, піднялася неушкодженою, пішла до палацу намісника і постала перед Волусіаном. Побачивши святу Акилину, Волусіан з переляку покликав слуг і звелів стерегти її до ранку. Вранці він виніс святій Акілині смертний вирок як чарівниці, яка не корилася царським указам.

Коли святу вели на страту, вона молилася і дякувала Богові, який удостоїв її постраждати за Його Святе Ім’я. У відповідь на молитву почувся голос, що закликав її в Небесні обителі – і потім мучениця віддала дух свій Богові († 293). Кат боявся порушити наказ правителя, і вже померлій Акилині відсік голову. Християни з честю поховали тіло мучениці. Пізніше її мощі було перенесено до Константинополя і покладено у створеному на її честь храмі.

На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/26-chervnya-muchenytsi-akylyny-starshoyi-3/