Homo Technicus

1. Відкриті махінації, фальсифікації чи генерація беззмістовного тексту.
2. Оптимізація наукометричних показників.
3. Оптимізація виконання формальних статистичних та епістемологічних критеріїв, які, як очікується, корелюють з пізнанням світу (частина з тих, хто їх максимізує, не баче різниці між ними та пізнанням світу, тобто для них це не кореляція, а тотожність).
4. Оптимізація власне пізнання світу. Судячи зі всього, треба мати неабиякий талант, щоб займатися саме цим, а не корелятом цього.

При цьому, можна рухати науку і оптимізуючи формальні критерії-кореляти (на то вони й кореляти). Більш того, недостатньо розумна людина неминуче зробить помилки, якщо почне сама намагатися фокусуватися на кінцевому результаті, а не корелятах (треба талант, щоб розуміти, що таке кінцевий результат). Але людина, що знаходиться на вершині наукової продуктивності, яка займається найбільш складними речами, якій нема кому делегувати задачу генерування проміжних епістемологічних інструментів, неминуче повинна фокусуватися на кінцевому результаті. Мідвіти проти цього в принципі, тому що вони бачили, як погано це позначається на інших мідвітах, але на найвищому рівні це критично необхідно, інакше все перестане працювати. І саме це вмів Фейнман найкраще за всіх.

Скарга Дірака на те, що фейнманівська квантова електродинаміка виглядає мерзенно (тобто математично складно і нагромаджено), для мене звучить як комплімент Фейнману.

У той самий час, памʼятаю інтервʼю з якимось ще живим, але старим корифеєм (напевно, Сасскінд, але можливо Пенроуз), де він розповідав про приклад з виступу Фейнмана на одній конференції, де той розробив просту і елегантну еквівалентну альтернативу якійсь надзвичайно математично просунутій і складній моделі якогось радянського фізика, який виступав на цій конференції перед ним.

У тому-то і справа.

Фейнман не піклувався про те, чи потрапить меч у серце, чи у голову, і наскільки витонченим чи грубим виглядає удар. Він піклувався лише про те, щоб вбити ворога.

Лазерний фокус його блискучого інтелекту був лише на тому, щоб робити науку - не затьмарений не тільки соціальними чи карʼєрними цілями, але і будь-якою філософією, уявленнями про те, як повинна чи не повинна виглядати наукова теорія чи процес її створення. Якщо Фейнман застосовував якийсь метод, це завжди було заради кінцевого результату - і ніколи заради самого методу. Геніального інтелекту було недостатньо для того, щоб досягти його результатів - і історія памʼятає цілий ряд більш математично геніальних фізиків. Треба було додати здатність концентрувати усі зусилля цього геніального інтелекту на тому, що мало значення. Саме цей додаток до геніальності, на мою думку, і зробив Фейнмана настільки могутнім фізиком.

Але навіть всього цього було б недостатньо, щоб вплинути на мене і на інших, якби Фейнман настільки не любив викладати, якби не отримував задоволення від того, щоб надавати прості, популярні пояснення, - та навіть якби його лекції не були записані на аудіо, щоб потім перекласти у повноцінні підручники. Передові науковці, як правило, не пишуть саме вступних підручників коли вони пишуть щось освітнє - вони пишуть або підручники на обрані теми для просунутих читачів або популярні книжки, які взагалі не є підручниками для вивчення науки. І коли зʼявляється вийняток - це саме по собі вже значна подія, тим більше, якщо це Фейнман.

Фейнман є безумовно генієм у повному сенсі цього слова, і він корисний для усіх і завжди. Його популярні книжки можна читати вже в дитинстві, але не варто оминати і його лекції з фізики - вони надзвичайно корисні незалежно від того, чим саме ви займаєтеся. Вони дають взірець того, як виглядає якісне пізнання і якісне розуміння, і людина, що побачила це один раз, ніколи вже не зможе - навіть якщо вона буде намагатися - не бачити різниці між якісною та неякісною інтелектуальною діяльністю.

www.group-telegram.com/us/homo_technicus.com/743

385 viewsedited  Oct 3, 2024 at 13:24

1. Відкриті махінації, фальсифікації чи генерація беззмістовного тексту.
2. Оптимізація наукометричних показників.
3. Оптимізація виконання формальних статистичних та епістемологічних критеріїв, які, як очікується, корелюють з пізнанням світу (частина з тих, хто їх максимізує, не баче різниці між ними та пізнанням світу, тобто для них це не кореляція, а тотожність).
4. Оптимізація власне пізнання світу. Судячи зі всього, треба мати неабиякий талант, щоб займатися саме цим, а не корелятом цього.

При цьому, можна рухати науку і оптимізуючи формальні критерії-кореляти (на то вони й кореляти). Більш того, недостатньо розумна людина неминуче зробить помилки, якщо почне сама намагатися фокусуватися на кінцевому результаті, а не корелятах (треба талант, щоб розуміти, що таке кінцевий результат). Але людина, що знаходиться на вершині наукової продуктивності, яка займається найбільш складними речами, якій нема кому делегувати задачу генерування проміжних епістемологічних інструментів, неминуче повинна фокусуватися на кінцевому результаті. Мідвіти проти цього в принципі, тому що вони бачили, як погано це позначається на інших мідвітах, але на найвищому рівні це критично необхідно, інакше все перестане працювати. І саме це вмів Фейнман найкраще за всіх.

Скарга Дірака на те, що фейнманівська квантова електродинаміка виглядає мерзенно (тобто математично складно і нагромаджено), для мене звучить як комплімент Фейнману.

У той самий час, памʼятаю інтервʼю з якимось ще живим, але старим корифеєм (напевно, Сасскінд, але можливо Пенроуз), де він розповідав про приклад з виступу Фейнмана на одній конференції, де той розробив просту і елегантну еквівалентну альтернативу якійсь надзвичайно математично просунутій і складній моделі якогось радянського фізика, який виступав на цій конференції перед ним.

У тому-то і справа.

Фейнман не піклувався про те, чи потрапить меч у серце, чи у голову, і наскільки витонченим чи грубим виглядає удар. Він піклувався лише про те, щоб вбити ворога.

Лазерний фокус його блискучого інтелекту був лише на тому, щоб робити науку - не затьмарений не тільки соціальними чи карʼєрними цілями, але і будь-якою філософією, уявленнями про те, як повинна чи не повинна виглядати наукова теорія чи процес її створення. Якщо Фейнман застосовував якийсь метод, це завжди було заради кінцевого результату - і ніколи заради самого методу. Геніального інтелекту було недостатньо для того, щоб досягти його результатів - і історія памʼятає цілий ряд більш математично геніальних фізиків. Треба було додати здатність концентрувати усі зусилля цього геніального інтелекту на тому, що мало значення. Саме цей додаток до геніальності, на мою думку, і зробив Фейнмана настільки могутнім фізиком.

Але навіть всього цього було б недостатньо, щоб вплинути на мене і на інших, якби Фейнман настільки не любив викладати, якби не отримував задоволення від того, щоб надавати прості, популярні пояснення, - та навіть якби його лекції не були записані на аудіо, щоб потім перекласти у повноцінні підручники. Передові науковці, як правило, не пишуть саме вступних підручників коли вони пишуть щось освітнє - вони пишуть або підручники на обрані теми для просунутих читачів або популярні книжки, які взагалі не є підручниками для вивчення науки. І коли зʼявляється вийняток - це саме по собі вже значна подія, тим більше, якщо це Фейнман.

Фейнман є безумовно генієм у повному сенсі цього слова, і він корисний для усіх і завжди. Його популярні книжки можна читати вже в дитинстві, але не варто оминати і його лекції з фізики - вони надзвичайно корисні незалежно від того, чим саме ви займаєтеся. Вони дають взірець того, як виглядає якісне пізнання і якісне розуміння, і людина, що побачила це один раз, ніколи вже не зможе - навіть якщо вона буде намагатися - не бачити різниці між якісною та неякісною інтелектуальною діяльністю.

BY Homo Technicus