Загалом, не дивлячись, на песимістичний початок, інтернет та соцмережі приносять чимало користі. Але як і будь-яка річ, використаний він може бути абсолютно в різних цілях.

Ви можете знайти реальних фахівців своєї справи, спеціалістів у тій чи іншій сфері і тому подібне. Проте, швидше за все ви зіштовхнетесь з армією інфоциганства різної глибини мразотності.

Аналізувати це явище я буду, апелюючи до вже окреслених ілюзій, адже його відособлене існування було б неможливим без них.

Проте зроблю малу заувагу. Тут я хочу розказати не про те чому інфоцигани це рідкісні підараси і викидні капіталізму (а я люблю капіталізм, на хвилиночку, — нічого кращого поки не придумали; хоча в багатьох моїх побратимів від цієї фрази б згоріла срака хехе), а про те, чому саме ці додіки швидше за все заволодіють вашою увагою та фінансами, а не реальні експерти, що могли б закрити вашу потребу/надати потрібну послугу тощо…

Цікаво? Далі буде, але не сьогодні, бо в ході перечитування цього малюка, що вже довгенько лежав в шухляді (з кінця жовтня 2024), я прийшов до декількох речей, котрі вносять важливі правки у вже написане але не доопубліковане мною на цю тему… То ж… Сі ю лейтер, алігейтерс.

ps/ ви спитаєте мене, чому в тексті про кризу експертності використано фото Джейсона Стейтема, а не Олексія Арестовича? І я скажу вам… Бо ми тут боремось за правду. І Джейсон по правді знає, що за професією він їблоторговець. І за досягнення в цій професії іноді дають Оскар. У випадку кіно всі розуміють про деякий розрив між картинкою і реальністю, і приймають усе на віру. То ж Джейсон в цьому тексті заступає на чергування як символ правди. Ну, а Альоша — він просто піздабол їблоторговець, правди за ним нема. Ні бджоляра з нього не вийшло, ні перевізника, ні механіка, ні професіонала. Так от діалектика. Добраніч, малята.

Так довго не був на тій позиції, що вже й кішка вдруге народила. Ех. Найкраще, що там і було, то це звісно шерстяна торба😁

Ніщо так не надихає під вечір як загублене (сподіваюсь тимчасово) портмоне та відмінена відпустка.

Портмоне знайшлось. Десь там і натхнення може буде. З хорошого — запах дощу і мряка на вулиці. Заспокоює.

В одного з наших молодших авангардистів – струс мозку, який заподіяли менти під час затримання.

Під відділком поліції – прямо зараз збір небайдужих на підтримку затриманих.

Тут би щось розписати про таке поняття як анонімна диктатура, нині от з другом обговорювали. Це все банальні кліше, які тим не менш добре працюють: цензура, пакування в відділки, намагання випхнути неугодних за межі дії толерантності.

Але.

Мені зараз ідеться не про це. Ми всі звикли порівнювати такі дії із тим, що описав Орвел в «1984». Не так щоб це було неправильно, але є кращий твір, який характеризує саме такі події. Це «Який чудесний світ новий» Гакслі. Ліватура прагне комфортного життя без жодних порушень цього комфорту. Таке собі ідеальне суспільство, де всі одне одного обіймають і цілують, культивуючи відкриті цінності. Проблема в тому, що у фронтирній країні такого бути не може. І тому ліві просто мовчазно погоджуються, що хтось помре на фронті — це зазвичай праві — а за їхніми спинами створиться ідеальний світ. Тільки от коли твій ідеальний світ створено на базі смертей тих, хто тримає фронт — це не ідеал і не утопія: це утоплений в крові симулякр.

Але тим, хто підтримує військових чином і є військовими — тих запакують, бо хто нас таких не толерантних візьме в Європу? А зручних дню поточному захистять. Моторошно мені від цього. І не можу я проти цього не повставати.

P.S. поки я писав цей текст пролунало три вибухи. Але війна — не пріоритет.

Сходіть, якщо зможете. Звикайте проявляти громадянську позицію. Ліваки це вміють. Бути кращими треба не лише на полі бою але й в політичному, економічному й на культурному рівнях. У нас війна на виживання і аби перемогти, напрягатись доведеться не лише на фронті.

Авангард на Марші Традиції!

Поки передова щодня потребує міцності духу, у тилу нам нав’язують лівацькі соціальні експерименти, що мають на меті зруйнувати націю й висміюють жертовність тих, хто стоїть на лінії фронту.

Ми кажемо тверде «ні» нав’язуванню неомарксистської ідеології та інформаційним кампаніям, покликаним стерти поняття честі й сили. Наші цінності — воїнська честь, європейська Традиція та захист української нації.

Наша молодь, яка займається військово-спортивним вишколом в тилу, та поранені ветерани Авангарду вийдуть на Марш Традиції разом із побратимами із правих організацій.

Приєднуйся до маршу 14 червня — ставай у лави Авангарду.

14 червня

9:00 (збір) / 10:00 (початок)

Київ, Майдан Незалежності

Сміюсь з того як в черговий раз при проведенні подібних акцій, починаються порівняння з руснею і питання про те, чому ці люди не на фронті. Варто б зазначити, що на відміну від більшості лівих кунг-фу майстрів язиком, учасники Маршу Традиції на фронті або вже були або ще неодмінно будуть (бо суть більшості організацій-учасників в тому і полягає — розуміти за що воюєш, готуватись до війни, іти на війну). Про русню взагалі орно. Зараз би переживати про те, що в мокшляндії теж є дрони, а тому відмовитись від них. Ще в них є армія, то ж маєм від своєї відмовитись. І ще вони повітрям дихають.

Не втомлюсь повторювати, що прайд і подібні організації зацікавлені в просуванні цілком конкретних політичних орієнтацій та цінностей, а не орієнтацій фізіологічних, так би мовити.
Наше бачення світу діаметрально протилежне.

Та я за своє бачення тут воюю в тому числі. То ж дякую учасникам Маршу, що відстоюють позиції тих, хто знаходиться тут.