Ліс на Руїнах
Нещодавно побачив новину в мережі Internet, яка травмувала мою пристарілу психіку. Якийсь молодий китаєць вибив кейс у CS:GO, де був рідкісний бронзовий скін для УЗІ. Його вартість на ринку становить 20 000 доларів! І цей скін одразу купили у щасливчика -…
Ось як виглядає справжня статусна річ. Цей меч знайдено в Норвегії, поблизу селища Снартемо. Імовірно, належав вождю. Знахідку датують пізнім періодом Великого переселення народів - так званою епохою Венделя. Саме на цей час припадає створення найкрасивіших предметів раннього середньовіччя.
Руків’я меча прикрашене золотими накладками, срібною інкрустацією та складними орнаментами. Але найдорожчим у ньому є вагони витраченого часу геніального майстра, чия праця перетворила зброю на, просто таки, божественний витвір
Руків’я меча прикрашене золотими накладками, срібною інкрустацією та складними орнаментами. Але найдорожчим у ньому є вагони витраченого часу геніального майстра, чия праця перетворила зброю на, просто таки, божественний витвір
Forwarded from НеоАрхаїка 🐾
#НАрх_ідея
Незалежно від всіх суперечностей, які стосуються особи Баумейстера (а такі існують довкола будь-якої публічної особи), варто визнати, що викладено все точно і по суті. Баумейстер не є прихильником примітивізму, однак обґрунтовано вказує на проблеми в освіті, зв'язок яких із використанням автоматизованих генераторів тексту (передовсім ChatGPT) надто очевидний.
Про катастрофічні проблеми із читанням та розумінням прочитаного у сучасних дітей я і сам неодноразово писав під час роботи вчителем. Освітні програми переважно апелюють до цих навичок (а до чого б іще вони могли апелювати?), однак ті у дітей або відсутні, або розвинені дуже слабко. Використання АГТ / LLM`ок в якості готових "шпаргалок" або творів, як і генерування тисяч картинок, що імітують стиль Хаяо Міядзакі, - не безневинні розваги.
Сутність будь-якої техніки полягає в опосередкуванні або делегуванні наших власних дій. Лопата опосередковує копання землі, пральній машині ми делегуємо прання, фотоапарату та жорсткому диску (або хмарному сховищу) - функцію нашої пам'яті. Доволі зручно, що не кажи, хоча іноді й варто було б занурювати пальці в теплу пухку землю, а моменти просто проживати, без фотофіксації. Однак ChatGPT та аналогам люди делегують... що саме?... вочевидь, своє мислення, свій інтелект, не дарма ж передчасно нарікають їх "штучним інтелектом". Навіть сама постановка питання про те, щоб делегувати комусь своє мислення - одну з головних характеристик власне людського - мала б насторожувати.
Тут доречно згадати ще одне відому філософську категорію - відчуження. Опосередкування та делегування пов'язані з відчуженням. Деякі люди й раді собі відчужитися від певного досвіду, який вони вважають тяжким, болісним чи небезпечним (хоча хто може впевнено сказати, який досвід насправді був би для них корисним, а який - ні?). За допомогою цифрових технологій відчуження набуває нових масштабів, і у цього навіть є прихильники - всілякі трансгуманістично налаштовані унікуми. Автоматизовані генератори тексту на кшталт ChatGPT відчужують своїх користувачів від фундаментальних аспектів людської поведінки: самостійного пошуку інформації, формулювання власних суджень і, зрештою, мислення.
Вже з огляду на це у поважному товаристві не мало б навіть виникати питання про доцільність використання таких технологій. Утім, є деякі підстави вважати, що весь ажіотаж довкола АГТ незабаром вляжеться, а самі вони стануть уділом невеликої групи ентузіастів, що прагнуть пошвидше "розлюднитися" й завантажити свою свідомість в якусь "хмару" (що перестане існувати за чергового блекауту).
Незалежно від всіх суперечностей, які стосуються особи Баумейстера (а такі існують довкола будь-якої публічної особи), варто визнати, що викладено все точно і по суті. Баумейстер не є прихильником примітивізму, однак обґрунтовано вказує на проблеми в освіті, зв'язок яких із використанням автоматизованих генераторів тексту (передовсім ChatGPT) надто очевидний.
Про катастрофічні проблеми із читанням та розумінням прочитаного у сучасних дітей я і сам неодноразово писав під час роботи вчителем. Освітні програми переважно апелюють до цих навичок (а до чого б іще вони могли апелювати?), однак ті у дітей або відсутні, або розвинені дуже слабко. Використання АГТ / LLM`ок в якості готових "шпаргалок" або творів, як і генерування тисяч картинок, що імітують стиль Хаяо Міядзакі, - не безневинні розваги.
Сутність будь-якої техніки полягає в опосередкуванні або делегуванні наших власних дій. Лопата опосередковує копання землі, пральній машині ми делегуємо прання, фотоапарату та жорсткому диску (або хмарному сховищу) - функцію нашої пам'яті. Доволі зручно, що не кажи, хоча іноді й варто було б занурювати пальці в теплу пухку землю, а моменти просто проживати, без фотофіксації. Однак ChatGPT та аналогам люди делегують... що саме?... вочевидь, своє мислення, свій інтелект, не дарма ж передчасно нарікають їх "штучним інтелектом". Навіть сама постановка питання про те, щоб делегувати комусь своє мислення - одну з головних характеристик власне людського - мала б насторожувати.
Тут доречно згадати ще одне відому філософську категорію - відчуження. Опосередкування та делегування пов'язані з відчуженням. Деякі люди й раді собі відчужитися від певного досвіду, який вони вважають тяжким, болісним чи небезпечним (хоча хто може впевнено сказати, який досвід насправді був би для них корисним, а який - ні?). За допомогою цифрових технологій відчуження набуває нових масштабів, і у цього навіть є прихильники - всілякі трансгуманістично налаштовані унікуми. Автоматизовані генератори тексту на кшталт ChatGPT відчужують своїх користувачів від фундаментальних аспектів людської поведінки: самостійного пошуку інформації, формулювання власних суджень і, зрештою, мислення.
Вже з огляду на це у поважному товаристві не мало б навіть виникати питання про доцільність використання таких технологій. Утім, є деякі підстави вважати, що весь ажіотаж довкола АГТ незабаром вляжеться, а самі вони стануть уділом невеликої групи ентузіастів, що прагнуть пошвидше "розлюднитися" й завантажити свою свідомість в якусь "хмару" (що перестане існувати за чергового блекауту).
YouTube
Спроси чат GPT! Как умирает мышление
Беседуя с людьми, я часто слышу фразы: «я спросила у чата GPT», «я обратился за помощью к чату GPT», «чат GPT выдал мне главные идеи книги» и тому подобное.
Когда два года назад чат GPT стал продуктом для всеобщего пользования, это произвело сенсацию и…
Когда два года назад чат GPT стал продуктом для всеобщего пользования, это произвело сенсацию и…
Ліс на Руїнах
#НАрх_ідея Незалежно від всіх суперечностей, які стосуються особи Баумейстера (а такі існують довкола будь-якої публічної особи), варто визнати, що викладено все точно і по суті. Баумейстер не є прихильником примітивізму, однак обґрунтовано вказує на проблеми…
Мене в чаті GPT найбільше стрімає те, що він дійсно харош. Я така людина, яка вірить: нічого не буває задарма. Наприклад, під’їжджає до вас серйозний дядя на мерсі й пропонує кататися на ньому скільки завгодно. Але каже: треба буде за це дечим розплатитися. Чим - поки не скаже. Покаталися б?
Феодалізм виник, бо після життя в лоні Римської імперії люди відвикли від того, що воювати має вміти кожен чоловік. Тому вони делегували ці функції рицарям. Це як потім люди - стали рабами роботи, коли делегували виробництво речей машинам та їхнім власникам, - баригам. Мораль така: треба вміти виконувати якомога більше функцій самому. Тоді ти більш незалежніший, а значить щасливіший
Помітив цікаву закономірність: чим розвиненіша цивілізація, тим менше в ній найприроднішого кольору - зеленого.
Зелений дуже полюбляли в романському стилі. Він домінував у вітражах та розписах на стінах. Зелений символізував надію, вічне життя, оновлення та райський спокій. Це був колір, що дарує мир і веде до спасіння.
Готичне мистецтво відмовилося від зеленого, бо шукало не спокою, а піднесення до абстрактних сутностей. Зелений почали сприймати як занадто земний, мінливий, тілесний - він не виражав духовного злету. Його місце зайняли нові кольори: синій - як колір небес і Богородиці; червоний - як кров Христа і вогонь любові; білий і золотий - як сяйво Божої присутності.
У бароко зелений остаточно втрачає свій райський статус. Його пов’язують із зрадою, пристрастю, спокусою і смертю. Він з’являється на одязі Іуди, у фігурах відьом та демонів. У бароковій естетиці зелений - це вже не надія, а небезпека, не весна, а тлєн.
Зараз, судячи з кольорів наших міст, одягу, автомобілів, ми відмовилися не лише від зеленого, а й загалом від кольорів. Залишилися здебільшого сірий та чорний. І в них уже немає символіки - лише практичність. Тож першою ознакою падіння цивілізації стане повернення кольоровості, зокрема її найголовнішого представника - зеленого
#середньовіччя #апокаліпсис
Ліс на Руїнах
Зелений дуже полюбляли в романському стилі. Він домінував у вітражах та розписах на стінах. Зелений символізував надію, вічне життя, оновлення та райський спокій. Це був колір, що дарує мир і веде до спасіння.
Готичне мистецтво відмовилося від зеленого, бо шукало не спокою, а піднесення до абстрактних сутностей. Зелений почали сприймати як занадто земний, мінливий, тілесний - він не виражав духовного злету. Його місце зайняли нові кольори: синій - як колір небес і Богородиці; червоний - як кров Христа і вогонь любові; білий і золотий - як сяйво Божої присутності.
У бароко зелений остаточно втрачає свій райський статус. Його пов’язують із зрадою, пристрастю, спокусою і смертю. Він з’являється на одязі Іуди, у фігурах відьом та демонів. У бароковій естетиці зелений - це вже не надія, а небезпека, не весна, а тлєн.
Зараз, судячи з кольорів наших міст, одягу, автомобілів, ми відмовилися не лише від зеленого, а й загалом від кольорів. Залишилися здебільшого сірий та чорний. І в них уже немає символіки - лише практичність. Тож першою ознакою падіння цивілізації стане повернення кольоровості, зокрема її найголовнішого представника - зеленого
#середньовіччя #апокаліпсис
Ліс на Руїнах
Ви, мабуть, бачили пости, які розповідали про середньовічні танцювальні епідемії, коли сотні людей ні з того ні з сього починали танцювати тижнями. Думаєш: оце дивина дивна. А потім згадуєш танцювальні тренди та флешмоби з TikTok, у яких беруть участь мільйони, і триває це вже роками. Тоді розумієш: ось це справжнє бєзуміє
Думаю над новим мерчем у вигляді середньовічної спідньої білизни - так званих бре. Ідеально підходять для екстремальних умов та перспективних побачень
Завжди захоплювався хтонічністю образу ізбушкі на курячих ніжках. Захоплювався - і заздрив русні, що він належить саме їм. Але з якого перепугу він їхній?
Натхненником образу є практика повітряного поховання однієї з угрофінських культур - дяковської, коли померлих залишали в дерев’яних зрубах на сваях у лісі. Як символ зла та обителі відьми його перетворили християни - вчення, яке прийшло з Візантії. А казки про Бабу Ягу та її хатинку штучно зробили «русскімі народнимі» націоналістично налаштовані романтики - носії західноєвропейського модерну.
Тому нічого ісконно русского в ній нема. Любити, використовувати та переосмислювати цей образ може кожен - без жодних думок про те, що він нібито комусь належить
#культура
Ліс на Руїнах
Натхненником образу є практика повітряного поховання однієї з угрофінських культур - дяковської, коли померлих залишали в дерев’яних зрубах на сваях у лісі. Як символ зла та обителі відьми його перетворили християни - вчення, яке прийшло з Візантії. А казки про Бабу Ягу та її хатинку штучно зробили «русскімі народнимі» націоналістично налаштовані романтики - носії західноєвропейського модерну.
Тому нічого ісконно русского в ній нема. Любити, використовувати та переосмислювати цей образ може кожен - без жодних думок про те, що він нібито комусь належить
#культура
Ліс на Руїнах
В обивательській культурі прийнято описувати середньовічне місто як жахливе місце смороду, антисанітарії, з купою пацюків, бліх та клопів.
Якби це було саме так, магістрати не видавали б указів про перенесення смердючих виробництв (скотобоєнь, шкірозаготівель, фарбувальників тканин) за міські мури. Не існувало б громадських бань і пралень. Не було б встановлених штрафів за скидання нечистот у заборонених місцях.
Щоб боротися з блохами й клопами, достатньо було елементарно міняти солому в матраці та прати одяг. Звісно, в середньовічному місті не фіалками пахло, але нічого настільки страшного, до чого не звикла б сучасна людина, там не було.
А тепер - список хтоні наших міст, яку побачив би бюргер, якби потрапив в одне з них.
Найголовніше, від чого середньовічна людина з’їхала б з глузду - це шум мегаполіса. Сильний, різкий, багатоваріантний, механічний. Людство сотні тисяч років не чуло нічого подібного. А тут він усюди. І головне - від нього не можна сховатися навіть удома: сусіди тобі це забезпечать. Навіть сьогодні багато сільських людей не можуть спати в квартирах, бо, з непривички, чують, як "стіни тріщать". До цього можна додати світлове забруднення, яке порушує всі циркадні ритми мозку, що відповідають за сон.
Сміття й нечистоти раніше були органічними і швидко розкладалися. Зараз води та ґрунти навколо них наповнені вічними важкими металами, мікропластиком та аграрною хімією. Своїми очима спостерігаю, як щороку Дніпро все більше цвіте від цього коктейлю й перетворюється на болото.
У наших містах - величезні відстані для пересування. Повітря отруєне канцерогенами. Еволюційно Homo sapiens не звик бачити стільки людей, тепер він щодня бачить тисячі - і це стрес. Погана епідеміологічна ситуація нікуди не зникла. Ковід, попри карантини, маски та антисептики, поширювався так само швидко, як і чума
Коли усвідомлюєш, що таке сучасне місто, всі ці демонічні клопи та пацюки, якими люблять лякати соєві прогресисти, вже не здаються такими дискомфортними
#середньовіччя
Ліс на Руїнах
Якби це було саме так, магістрати не видавали б указів про перенесення смердючих виробництв (скотобоєнь, шкірозаготівель, фарбувальників тканин) за міські мури. Не існувало б громадських бань і пралень. Не було б встановлених штрафів за скидання нечистот у заборонених місцях.
Щоб боротися з блохами й клопами, достатньо було елементарно міняти солому в матраці та прати одяг. Звісно, в середньовічному місті не фіалками пахло, але нічого настільки страшного, до чого не звикла б сучасна людина, там не було.
А тепер - список хтоні наших міст, яку побачив би бюргер, якби потрапив в одне з них.
Найголовніше, від чого середньовічна людина з’їхала б з глузду - це шум мегаполіса. Сильний, різкий, багатоваріантний, механічний. Людство сотні тисяч років не чуло нічого подібного. А тут він усюди. І головне - від нього не можна сховатися навіть удома: сусіди тобі це забезпечать. Навіть сьогодні багато сільських людей не можуть спати в квартирах, бо, з непривички, чують, як "стіни тріщать". До цього можна додати світлове забруднення, яке порушує всі циркадні ритми мозку, що відповідають за сон.
Сміття й нечистоти раніше були органічними і швидко розкладалися. Зараз води та ґрунти навколо них наповнені вічними важкими металами, мікропластиком та аграрною хімією. Своїми очима спостерігаю, як щороку Дніпро все більше цвіте від цього коктейлю й перетворюється на болото.
У наших містах - величезні відстані для пересування. Повітря отруєне канцерогенами. Еволюційно Homo sapiens не звик бачити стільки людей, тепер він щодня бачить тисячі - і це стрес. Погана епідеміологічна ситуація нікуди не зникла. Ковід, попри карантини, маски та антисептики, поширювався так само швидко, як і чума
Коли усвідомлюєш, що таке сучасне місто, всі ці демонічні клопи та пацюки, якими люблять лякати соєві прогресисти, вже не здаються такими дискомфортними
#середньовіччя
Ліс на Руїнах
Священна роща, Арнольд Бьоклін, 1882 рік
Священні рощі - унікальне явище, бо вони є загальносвітовою практикою.
У Стародавній Греції при кожному великому храмі могла бути священна роща (наприклад, при храмі Артеміди в Ефесі).
В Індії до сьогодні існує безліч священних гаїв, які охороняються громадами як домівки богів або духів.
У Японії, в синтоїзмі, гаї тирін оточують храми й вважаються місцем перебування камі (духів).
В Африці, у багатьох народів (наприклад, йоруба або еве), є ліси-табу, де заборонено полювати чи рубати дерева.
У кельтській Європі друїди проводили ритуали в «неметонах» - священних дубових гаях.
У слов’ян і германців священні рощі також існували.
«Вони не вважають гідним для богів замикати їх у стінах або зображати в людському образі. Ліси та гаї присвячені їм, імена богів вони чують у шепоті листя» - Тацит, Германія.
Тому феномен зникнення священних рощ - явище надзвичайно ненормальне
#культура
Ліс на Руїнах
Священні рощі - унікальне явище, бо вони є загальносвітовою практикою.
У Стародавній Греції при кожному великому храмі могла бути священна роща (наприклад, при храмі Артеміди в Ефесі).
В Індії до сьогодні існує безліч священних гаїв, які охороняються громадами як домівки богів або духів.
У Японії, в синтоїзмі, гаї тирін оточують храми й вважаються місцем перебування камі (духів).
В Африці, у багатьох народів (наприклад, йоруба або еве), є ліси-табу, де заборонено полювати чи рубати дерева.
У кельтській Європі друїди проводили ритуали в «неметонах» - священних дубових гаях.
У слов’ян і германців священні рощі також існували.
«Вони не вважають гідним для богів замикати їх у стінах або зображати в людському образі. Ліси та гаї присвячені їм, імена богів вони чують у шепоті листя» - Тацит, Германія.
Тому феномен зникнення священних рощ - явище надзвичайно ненормальне
#культура
Ліс на Руїнах